ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа № 5015/5510/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представника позивача Бачинського А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Над Дністром» ЗАТ «Львівський керамічний завод» на рішення господарського суду Львівської області від 06 грудня 2011 року у справі №5015/5510/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Філії «Відділенні ПАТ Промінвестбанк в м. Львів» до дочірнього підприємства «Над Дністром» ЗАТ «Львівський керамічний завод» про звернення стягнення на заставлене майно на загальну суму 182939,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Філії «Відділенні ПАТ Промінвестбанк в м. Львів» (ПАТ «Промінвестбанк», Банк) звернулось до господарського суду Львівської області із позовом до дочірнього підприємства «Над Дністром» ЗАТ «Львівський керамічний завод» про звернення стягнення на заставлене майно (з урахуванням уточнень) на загальну суму 118539,31 грн.

Господарський суд Львівської області (суддя Пазичев В.М.) рішенням від 06 грудня 2011 року уточнені позовні вимоги задовольнив: стягнув із дочірнього підприємства «Над Дністром» відкритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод» (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Чайковського, 17; код ЄДРПОУ 30640923, рахунок №26000302420987 у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Львів», МФО 325633) заборгованість по Кредитному договору про відкриття кредитної лінії №226к-2007 від 28 листопада 2007 року шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме: будівля цеху №2, позначеного на плані за літерою "Ж-4"площею 10 977,8 кв.м.; будівля шихтоскладального цеху Е-2, позначеного на плані за літерою "Е-2"площею 903,8 кв.м; будівля компресорної позначеної на плані за літерою "Л-1"площею 119,2 кв.м; піднавіс металічний, позначений на плані літерою "Е-1"площею 199,4 кв.м; водонапірна башта, позначена на плані літерою "Щ", що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Пісочна, вул. Львівська, 2, яке передано в іпотеку Банку, згідно договору іпотеки від 29.11.2007 року за реєстраційним №2398, що належить ДП «Над Дністром» ЗАТ «Львівський керамічний завод» (код ЄДРПОУ 30640923, 81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Чайковського, 17) на користь ПАТ Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12), в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів» (79007, м. Львів, вул. ак. Гнатюка, 2, код ЄДРПОУ 09325637, код банку 325633; рахунок для направлення коштів в погашення заборгованості - №29095303420987 у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Львів», МФО 325633) в межах суми 118 539 (сто вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 31 коп., 1 829 (одну тисячу вісімсот двадцять дев'ять) грн. 39 грн. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 100 (сто) грн. 00 коп. витрат за надання витягу з Державного реєстру іпотек.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду, просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема, порушено вимоги статтей 33, 38, 39 закону України «Про іпотеку». Стверджує, що місцевий господарський суд не врахував, що між сторонами існує спір щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, та те, що залишок заборгованості по кредитному договору не є співрозмірним до предмету іпотеки. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, таку заперечує з підстав зазначених у ньому.

Про дату, місце і час судового засідання учасники процесу повідомлені належним чином. За клопотанням представника позивача у судовому засіданні 23 жовтня 2013 року оголошено перерву на 07 листопада 2013 року, строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив, рішення господарського суду львівської області від 06 грудня 2011 року просить залишити без змін. Надав суду письмові пояснення у яких зазначив що ПАТ «Промінвестбанк» вважає за можливе вказати початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка домовлена сторонами в Договорі Іпотеки.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу і матеріали справи №5015/5510/11, заслухав пояснення представника позивача і вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з матеріалами справи між сторонами було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 226к-2007 від 28 листопада 2007 року (із змінами та доповненнями) (Кредитний договір) між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Миколаїв Львівської області», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів" та Дочірним підприємством "Над Дністром" Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" (ДП "Над Дністром" ЗАТ "Львівський керамічний завод"), за умовами якого останньому було надано кредит на загальну суму 250 000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) грн., згідно п. 2.1. Кредитного договору, під 25 % річних за користування кредитними коштами. Датою остаточного повернення кредиту є 05 жовтня 2010 року, згідно п. 2.2. Кредитного договору. Кредит видавався для оплати за енергоносії, послуги, виплату зарплати.

За умовами Договору Іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Герасимів Р.Д. 29 листопада 2007 року за реєстраційним № 2398 (Договір іпотеки), в забезпечення повернення кредитних коштів, відсотків за користування кредитом та інших зобов'язань по Кредитному договору, в іпотеку банку ДП "Над Дністром" ЗАТ "Львівський керамічний завод" було передано нерухоме майно: будівля цеху № 2, позначеного на плані за літерою "Ж-4" площею 10977,8 кв.м.; будівля шихтоскладального цеху Е-2, позначеного на плані за літерою "Е-2" площею 903,8 кв.м.; будівля компресорної, позначеної на плані за літерою "Л-1" площею 119,2 кв.м.; піднавіс металічний, позначений в плані літерою "Е-1" площею 199,4 кв.м.; водонапірна башта, позначена в плані за літерою "Щ", що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Пісочна, вул. Львівська, 2 на загальну суму 1 250 000,00 грн.

Протягом 2007 - 2011 років відсотки за користування кредитними коштами відповідачем були частково сплачені, а тому, у зв'язку із порушенням відповідачем умов Кредитного договору по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів перед Банком, Банк 06 липня 2011 року за № 39-111, направив відповідачу Вимоги про погашення заборгованості. Відповіді, як цього вимагає чинне законодавство України, Банк не отримав.

Станом на 01 грудня 2011 року заборгованість ДП "Над Дністром" ЗАТ "Львівський керамічний завод" перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів» становить 118539,31 грн. в тому числі:

- прострочена заборгованість за кредитом - 101595,17 грн.;

- нараховані відсотки за користування кредитом - 3841,80 грн.;

- нарахована комісія за управління кредитом - 128,06 грн.;

- нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 12 929,50 грн.;

- нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 44,78 грн.

Позивач наголошує, що Банк свої зобов'язання по даному договору виконав в повному розмірі, проте, позичальник своїх зобов'язань за вказаними кредитними договорами не виконав.

Проте, на момент винесення оскаржуваного рішення відповідач не подав докази погашення боргу.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевий господарський суд не врахував, що між сторонами існує спір щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки.

З огляду на матеріали справи таке твердження скаржника є помилковим, оскільки в оскаржуваному рішенні господарський суд Львівської області зазначив, що згідно п. 1.6 Договору іпотеки, вартість предмету іпотеки визначається сторонами в сумі 1250000,00 грн., тобто достатня для задоволення позову в межах позовних вимог.

Крім того, Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 29 лютого 2012 року задовольнив клопотання відповідача та призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу щодо визначення ринкової вартості нерухомого майна, проведення якої доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На дослідження експерта суд поставив таке питання: яка ринкова вартість нерухомого майна: будівля цеху №2, позначеного на плані за літерою "Ж-4" площею 10977,8 кв.м.; будівля шихтоскладального цеху Е-2, позначеного на плані за літерою "Е-2" площею 903,8 кв.м.; будівля компресорної, позначеної на плані за літерою "Л-1" площею 119,2 кв. м.; піднавіс металічний, позначений в плані літерою "Е-1" площею 199,4 кв. м.; водонапірна башта, позначена в плані за літерою "Щ", що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Пісочна, вул. Львівська, 2? Попередньо витрати на проведення судової експертизи покладено на відповідача.

Проте, Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув суду ухвалу від 29 лютого 2012 року без виконання, оскільки, в більш ніж місячний термін вартість експертизи не оплачено.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд надав відповідачу можливість встановити ринкову вартість предмету іпотеки шляхом проведення відповідної судової експертизи, проте він такою можливістю не скористався, про причини суд не повідомив.

Також скаржник зазначає, що залишок заборгованості по кредитному договору не є співрозмірним до предмету іпотеки, а тому суд першої інстанції не врахував положення статті 33 закону України «Про іпотеку», відповідно до якої якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, слід зазначити, що у договорі іпотеки відсутні дані про вартість окремих будівель що є предметом іпотеки. У 1.4 договору іпотеки сторони зазначили, що згідно Витягу №16771387 з реєстру прав власності на нерухоме майно, що виданий 23.11.2007 року КП ЛОР «Стрийське МБТІ», вартість предмету іпотеки становить 1917854,00 грн. Проте, вартість предмету іпотеки сторони визначили за домовленістю у п. 1.6 Договору іпотеки в сумі 1250000,00 грн.

Крім того, як уже зазначалось, у зв'язку із неоплатою саме відповідачем вартості експертизи, ринкова вартість нерухомого майна, переданого в іпотеку не була встановлена.

Щодо зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується із відхиленням його клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті справи №5015/7234/11 за позовом ЗАТ «Львівський керамічний завод» про визнання недійсним договору іпотеки від 29 листопада 2007 року.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно зазначив, що відповідачем, не зважаючи на вимогу суду, не подано належних та допустимих доказів того, що розгляд даної справи не є можливим до вирішення справи №5015/7234/11. Також слід зазначити, що ні на момент винесення оскаржуваного рішення, ні на момент винесення даної постанови відповідач не надав суду доказів визнання недійсним договору іпотеки від 29 листопада 2007 року, укладеного між сторонами.

За умовами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ст.ст. 1048, 1049, 1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами п. 4.2.2. Кредитного договору, відповідач брав на себе зобов'язання своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом та відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, а також суми передбаченої цим Договором неустойки.

Згідно з п. 4.3.5. Кредитного договору, банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування ним, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/ або суму неустойки, у випадку, якщо Позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або відсотків за користування кредитом, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених Договором.

Згідно п. 3.1.4. Договору Іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Герасимів Р.Д. 29 листопада 2007 року за реєстраційним № 2398, в разі невиконання відповідачем (Іпотекодавцем) умов Кредитного договору, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його, або вимагати від іпотекодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якому зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Причому, право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає внезалежності від співвідношення розміру вартості предмета іпотеки та розміру невиконаних зобов'язань, в забезпечення виконання яких передано майно в іпотеку.

Згідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 12).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33).

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За таких умов колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за потрібне змінити резолютивну частину рішення шляхом доповнення тексту про спосіб реалізації предмета іпотеки та початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Статтею 42 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як зазначено в частині 1 статті 33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із приписів наведених статей, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Відповідач з дотриманням названих приписів процесуального закону не спростував висновків місцевого господарського суду, викладених у оскарженому рішенні що стосується задоволення позовних вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду констатує, що господарський суд Львівської області вірно застосував приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини щодо задоволення позовних вимог, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановив фактичні обставини справи і дав їм вірну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Підстав для скасування судового рішення від 06 грудня 2011 року у справі №5015/5510/11 відсутні. Проте, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про зміну оскаржуваного рішення шляхом доповнення змісту його резолютивної частини реченнями про спосіб реалізації предмета іпотеки та його початкову ціну.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Над Дністром» ЗАТ «Львівський керамічний завод» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 06 грудня 2011 року у справі №5015/5510/11 змінити. Пункт 2 резолютивної частини рішення доповнити реченнями такого змісту: «Спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів. Початкова ціна предмета іпотеки - 1250000,00 грн.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Юрченко Я.О.