Справа № 729/643/13-к Головуючий у І інстанції Бойко В.І.
Провадження № 11-кп/795/200/2013
Категорія - ст. 185 ч. 3 КК України. Доповідач Мельниченко Ю. В.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіМельниченка Ю. В.
суддів - Баглая І.П., Лазоренка М.І.
секретаря судового засідання - Олійник О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260080000202 від 11 квітня 2013 року за апеляційною скаргою прокурора на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 червня 2013 року щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, неодруженого, не працюючого, з повною середньою освітою, в силу ст. 89 КК України не судимого,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, неодруженого, не працюючого, з базовою середньою освітою, раніше судимого 06 грудня 2010 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області за ст. 309 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.,
з участю учасників кримінального провадження: прокурора Михайлової О.О., обвинуваченого ОСОБА_3,
В С Т А Н О В И Л А:
До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга прокурора, в якій він не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 червня 2013 року щодо ОСОБА_3 скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його м'якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ст.ст. 309 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 1 КК України визначене судом першої інстанції без застосування ст. 75 КК України та на підставі ст. 71, 72 ч. 3 КК України призначити покарання за сукупністю вироків і виконувати самостійно. В решті цей же вирок залишити без змін.
Даним вироком ОСОБА_2 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України і призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. ОСОБА_3 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 309 ч. 2, 185 ч. 3 КК України і призначено покарання за ст. 309 ч. 2 КК України у виді 2 років позбавлення волі; за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою, остаточно до відбування покарання ОСОБА_3 призначено 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_2 195 грн. 60 коп., судових витрат, за проведення судово-товарознавчої експертизи, на користь держави.
Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_3 586 грн. 80 коп., судових витрат, за проведення судово-товарознавчої експертизи та судово-хімічної експертизи, на користь держави.
Питання речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги прокурор посилається на те, що суд першої інстанції у вироку жодним чином не визначив подальший порядок виконання вироку Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2010 року та не призначив остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, з врахуванням ст. 72 ч. 3 КК України, чим не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановив суд, 26 лютого 2013 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою вчинення крадіжки прибули у господарство ОСОБА_4, розташованого за адресою АДРЕСА_2, проникли на територію огородженого господарства, звідки з трактора Т-40 викрали акумулятор «Truck plus 145 Ah 760 А, 12 v», що належить ОСОБА_4, чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1 056, 79 грн.
10 квітня 2013 року, о 18 год. 15 хв., працівниками міліції, при проведенні огляду будинку ОСОБА_3 розташованого в АДРЕСА_1, було виявлено та вилучено три пакунки з подрібненою висушеною рослиною речовиною зеленого кольору, що зовні схожа на рослину коноплі, яку він, у вересні 2012 року зірвав у лісі, поблизу с. Піски, висушив, подрібнив та зберігав для власних потреб, без мети збуту. Згідно висновку судово-хімічної експертизи № 392 (Ч) від 15 квітня 2013 року, надана на дослідження вилучена речовина рослинного походження, зеленого кольору, є особливо-небезпечним наркотичним засобом - канна бісом, що в перерахунку на висушену речовину становить 15,430 г. і згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 є достатнім розміром для притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку діянь, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, яким дана належна юридична оцінка.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувались докази щодо фактичних обставин, а сам обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 309 ч. 2, 185 ч. 3 КК України.
Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд призначив обвинуваченому ОСОБА_3 занадто м'яке покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, заслуговують на увагу, а зазначені ним обставини судом належним чином не враховані при призначенні покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нового кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд у повній мірі не дотримався вимог зазначеного закону, та враховуючи особу обвинуваченого та його відношення до скоєного, обставини, які пом'якшують покарання. В даному випадку не враховано судом першої інстанції при постановленні вироку те, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв злочин в період невиконаного вироку Бобровицького районного суду від 06 грудня 2010 року, а саме не сплатив штраф в сумі 850 грн. Суд першої інстанції дійшов до невірного висновку, що ізоляція ОСОБА_3 від суспільства є належним способом досягнення визначеної у законі мети покарання.
Призначене покарання ОСОБА_3 на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів відповідає вимогам закону.
Вирок Бобровицького районного суду від 06.10.2010 року на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не виконаний, а тому ОСОБА_3 не відбув покарання за даним вироком. Місцевим судом ця обставина не була врахована при призначенні покарання, переконливих доводів про неможливість сплати штрафу за попереднім вироком наведено не було, що свідчить про небажання його стати на шлях виправлення.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відносно ОСОБА_3 необхідно застосувати ст.71 КК України.
Відповідно до вимог ст.ст. 71, 72 ч. 3 КК України, у разі призначення покарання, яке згідно ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд призначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.
Вказане також передбачене п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання».
На підставі ст. 72 ч. 3 КК України основне покарання у виді штрафу за вироком Бобровицького районного суду від 06.10.2010 року щодо ОСОБА_3 за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 червня 2013 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання - скасувати.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за ст. 309 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі, за ст. 185 ч. 3 КК України до трьох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України остаточно призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі та штрафу в сумі 850 грн.
Відповідно до ст. 72 ч. 3 КК України вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3 виконувати самостійно.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 застосувати - особисте зобов'язання.
В решті цей же вирок залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.
СУДДІ:
Мельниченко Ю.В. Баглай І.П. Лазоренко М.І.