Справа № 378/805/13-ц Головуючий у І інстанції Гуртовенко Р.В.

Провадження № 22-ц/780/6064/13 Доповідач у 2 інстанції Суханова

Категорія 14.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

07 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,

при секретарі : Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 13 серпня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ставищенського районного управління юстиції у Київській області про закінчення виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИЛА:

До суду з вказаною скаргою звернувся ОСОБА_2, посилаючись на те, що Ставищенським районним судом видано виконавчий лист, яким зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно встановлений ним дерев'яний тин (паркан) довжиною 21 метр (сім секцій, дерев'яні штахети прибиті до двох поперечних рейок, закріплених на металевих стовпчиках з труб різного діаметра), який встановлений між будинками №3 та АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку до попереднього стану. Виконавчий лист здано ним для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Ставищенського районного управління юстиції. 23.07.2013 року ОСОБА_1 в присутності представників виконавчої служби знято сім дерев'яних секцій, але при цьому був залишений стовпчик, до якого кріпилась секція паркану, що встановлений на в'їзді і перешкоджає здійсненню обслуговування комунальними службами житлового будинку по провулку Заводському, 5. Він повідомив державного виконавця Біленького О.М. про те, що даного стовпчика при попередньому стані земельної ділянки не було і автотранспорт комунальних служб заїжджав у подвір'я для обслуговування будинку, та про необхідність його знесення. Без знесення вказаного стовпчика, знесення секцій немає ніякого сенсу, так як заїхати у двір не можливо. Даний стовпчик так і залишився не знесеним, про що ним був зроблений запис в Акті державного виконавця. Рішення Ставищенського районного суду відділом державної виконавчої служби Ставищенського районного управління юстиції вважає не виконаним. Постанову про закриття виконавчого провадження він отримав 30 липня 2013 року.

Скаржник просив суд скасувати вищевказану постанову державного виконавця та поновити виконавче провадження, зобов'язати ОСОБА_1 знести стовпчик, до якого кріпилась секція штахет та половинка воріт, що вставлений на в'їзді в подвір'я між .будинками №3 та АДРЕСА_1.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 13 серпня 2013 року скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ставищенського районного управління юстиції у Київській області Біленького О.А. від 23 липня 2013 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 04.12.2012 року на підставі рішення Ставищенського районного суду Київської області від 09.08.2012 року по справі № 1024/1180/12 - визнано незаконною.

Зобов'язано державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ставищенського районного управління юстиції у Київській області Біленького О.А. відновити виконавче провадження по даному виконавчому листу протягом 3-х днів з дня отримання ухвали суду.

Не погодившись з висновками наведеними в ухвалі суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити по справі нову ухвалу, якою передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.

04.12.2012 року Ставищенським районним судом Київської області було видано виконавчий лист по рішенню від 09.08.2012 року (справа №1024/1180/12), якими ОСОБА_1. зобов'язано в місячний термін після , набрання рішенням законної сили знести самочинно встановлений ним дерев'яний тин (паркан) довжиною 21 метр (сім секцій, дерев'яні штахети прибиті до двох поперечних рейок, закріплених на металевих стовпчиках з труб різного діаметра), який встановлений між будинками №3 та АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку до попереднього стану (а. с.12-14,21).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ставищенського районного управління юстиції у Київській області Біленького О.А. від 23.07.2013 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі вищевказаного рішення суду (а.с. 34-35).

Встановлено, що рішення суду не виконано в повному обсязі, а саме: не знесено стовпчик, до якого кріпилась секція штахет та кріпиться половинка воріт, що вставлений на в'їзді в подвір'я між будинками №3 та АДРЕСА_1. Даний спірний металічний стовпчик був складовою частиною паркану, знесеного за рішенням суду.

Оскільки скаржник був стороною виконавчого провадження, він може звернутися до суду у порядку ст. 383 ЦПК України, з даною скаргою на дії державного виконавця.

Відповідно до вимог ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Стаття 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувана від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувана чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувана, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувана від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення суду від 09 серпня 2012 року фактично не виконано, ОСОБА_1. не знесено стовпчик, до якого кріпилась знесена секція штахет та кріпиться половинка воріт, що вставлений на в'їзді в подвір'я між будинками №3 та АДРЕСА_1. Тому вимога скаржника про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання відновити виконавче провадження обґрунтована.

Однак з такою позицією суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів виходячи з наступного.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушив вимоги ч.3 ст.210 ЦПК України, оскільки мотивація ухвали суду є необгрунтованою і не базується на вимогах закону, а саме: в рішенні Ставищенського районного суду Київської області від 09.08.2012 року по справі №1024/1180/12 чітко зазначено «зобов'язати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого АДРЕСА_2, в місячний термін після набрання рішенням суду законної сили знести самочинно встановлений ним дерев'яний тин (паркан) довжиною 21 метр (сім секцій, дерев'яні штахети прибиті до двох поперечних рейок, закріплених на металевих стовпчиках, труб різного діаметра), який встановлений між будинками №3 та АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку до попереднього стану», про те в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції в описовій частині суд дійшов до невірного висновку, оскільки всі вимоги згідно рішення від 09.08.2012 року апелянт виконав і зніс штахет та всі металеві стовпчики до яких кріпився забор.

Так, суд першої інстанції в своїй ухвалі зобов'язує апелянта через державну виконавчу службу знести стовпчик воріт (не забору) який не був предметом розгляду по справі, доказом є акти складені Ставищенською селищною радою, які знаходяться в Ставищенському районному суді Київської області.

Також, суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи та неналежно оцінив докази та не надав апелянту можливості захищати свої права.

Оскарження постанови державної виконавчої служби безпосередньо впливає на інтереси апелянта, оскільки питання стосується його власності, яка не була предметом розгляду в суді першої інстанції .

Позивачем по справі не подано доказів того що питання знесення воріт зазначалося в рішенні суду, оскільки ворота були встановлені забудовником під час вручення ордеру, а план забудови (замовником було МВС) із зазначенням всіх споруд, який мав зберігатися в архіві Ставищенського району зник.

Таким чином,суд першої інстанції не дослідив в повній мірі всі важливі обставини справи, що призвело до порушення прав та законних інтересів апелянта.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована та підлягає задоволенню, а ухвала Ставищенського районного суду Київської області від 13 серпня 2013 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі вимог ч. 3 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 13 серпня 2013 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді