Номер провадження № 22-ц/785/6459/13
Головуючий у першій інстанції Мясківська І.М.
Доповідач Доценко Л. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Доценко Л.І.,
суддів - Процик М.В., Заїкіна А.П.,
за участю секретаря - Булгак Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 законним представником якого є ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участі третіх осіб: ОСОБА_4, приватного нотаріуса Балтського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору дарування будинку недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 11 червня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА :
13.10.2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що в квітні 2008 року між нею та її сином ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 було укладено договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, під впливом помилки, оскільки вона вважала, що уклала договір довічного утримання. В спірному будинку проживають діти померлого ОСОБА_7: ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка перебувала з ним в незареєстрованому шлюбі. Позивачка просила визнати договір дарування вищевказаного будинку недійсним з підстав, передбачених ст.229 ЦК України.
Відповідачі та треті особи позов не визнали.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 11 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Суд визнав недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 11.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Балтського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним номером 2404.
Рішення суду оскаржує ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання договору дарування недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 помилилася щодо природи зазначеного правочину , оскільки не бажала відчужувати належний їй будинок, а мала намір укласти з сином ОСОБА_7 договір довічного утримання.
Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального закону.
Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.3 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує , ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Згідно зі ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона ( дарувальник) передає або зобов;язується передати в майбутньому другій стороні ( обдарованому ) безоплатно майно ( дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов;язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь- яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Разом із тим за договором довічного утримання ( догляду) одна сторона ( відчужувач) передає другій стороні ( набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину , інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов;язується забезпечувати відчужувача утриманням та ( або) доглядом довічно ( ст.744 ЦК України).
Відповідно до ст.229 ЦК України , якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов;язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення , крім випадків, встановлених законом.
Як роз;яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови № 9 від 06 листопада 2009року обставини, щодо яких помилилася сторона правочину ( стаття 229 ЦК) мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов;язань, які виникли з правочину, і не пов;язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчинення правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визначення правочину недійсним.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 була власником житлового будинку АДРЕСА_1.
07.03.2003року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 і стала постійно проживати з ним в будинку АДРЕСА_2, який належав на праві власності ОСОБА_8 23.01.2003року ОСОБА_2 була знята з реєстраційного обліку за адресою : АДРЕСА_1 та зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 ( т.1 а.с.4).
Сторони не заперечують, що син ОСОБА_2 - ОСОБА_7 разом зі своєю сім;єю : цивільна дружина ОСОБА_4 та дітьми донькою ОСОБА_5 та сином ОСОБА_3 проживали в будинку АДРЕСА_1 з 1990року.
11 квітня 2008року між ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_7 був укладений договір дарування, згідно з яким ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_7 прийняв у дар житловий будинок АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № 994.
14 березня 2011року ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
23 серпня 2011року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_7, вказавши адресу свого проживання АДРЕСА_2 ( т.1 а.с.53). Даною заявою ОСОБА_2 визнавала право власності сина на будинок і що вона як спадкоємиця приймає спадщину.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні матеріали свідчать про те, що позивачка ОСОБА_2 мала намір укласти з сином ОСОБА_7 саме договір дарування , щоб забезпечити сина житлом. Всі наступні дії після укладання договору дарування свідчать саме про це, оскільки ОСОБА_2 проживає та зареєстрована в іншому місці, за життя сина договір дарування не оспорювала, а звернулась до суду з позовом тільки після його смерті 13.10.2011року.
Посилання позивачки на те, що вона залишила в спірному будинку деякі речі та що син обіцяв піклуватись за матір;ю, не можуть бути підставою для висновку що позивачка помилялась щодо обставин укладання договору дарування , оскільки дані обставини вказують на родинні відносини між матір;ю та сином.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним з підстав ст.229 ЦК України треба відмовити.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.2, 309 ч.1п.п.3,4, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 11 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 законним представником якого є ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб ОСОБА_4, приватного нотаріуса Балтського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору дарування будинку недійсним відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Л.І. Доценко
Судді М.В.Процик
А.П.Заїкін