Номер провадження № 22-ц/785/8462/13

Головуючий у першій інстанції Маслеников О.А.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступаков О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Жус І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 02.09.2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (1-3), який уточнив в ході розгляду справи (а. с. 70-71) та просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 9 373,71 грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що 29 травня 2012 року відповідач ОСОБА_3 будучи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «DAEWOO SENS», державний номер НОМЕР_2 в м. Кілія по вул. Леніна, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість та дистанцію до транспортного засобу, який рухався попереду, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «DEWOO», державний номер НОМЕР_1, який належить позивачу. Як зазчив позивач, дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, якого за пстановою Кілійського районного суду Одеської області від 13.07.2012 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 ч. 1, ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 2 550 грн. Вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля складає 8 452,60 грн. Одночасно він змушений був оплатити вартість експертних послуг в сумі 560,52 грн., а також вартість транспортно-трассологічного дослідження в сумі 360,59 грн., проведеного на підставі листа слідчого Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області. Таким чином, загальна сума матеріальних збитків, які він зазнав внаслідок пошкодження відповідачем його майна становить 9 373,71 грн.

Крім того, як зазначав позивач, протягом тривалого часу йому довелось самостійно шукати кошти на ремонт автомобіля, позичати гроші на ремонт у знайомих та дітей. Він є інвалідом 2-ї групи та учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і через пригнічений стан у нього погіршився стан здоров'я, в зв'язку з чим він був змушений неодноразово звертатись за медичною допомогою з приводу серцево-судинної системи, які, як пояснили йому лікарі, виникли внаслідок душевних хвилювань та нервового напруження. Раніше він з сім'єю на вихідних виїздив на даному автомобілі на відпочинок, а після ДТП це стало неможливим. Крім того, йому та його близьким після ДТП довелось пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні, багато справ, запланованих раніше, довелось відкласти, а цс спричинило йому проблеми з роботою. Спричинену відповідачем моральну шкоду позивач оцінив в 50 000 грн.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судовому засідані не був присутній. Однак, надав заперечення на позов, в яких зазначив, що позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними, оскільки під час ДТП, яке сталося 29.05.2012 року, належним позивачу транспортним засобом керував не позивач, а його син ОСОБА_6, який не має права керувати транспортними засобами. Тому відповідач вважав, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини ОСОБА_6, а позивач який не має жодного відношення до ДПТ від 29.05.2012 року, не має права вимагати відповідного відшкодування шкоди.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 02.09.2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкаця АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_4 8 813,19 грн. відшкодування матеріальної та 8 000 грн. відшкодування моральної шкоди, всього 16 813,19 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 229,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 02.09.2013 року, в якій просить рішення суду від 02.09.2012 року скасувати, постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з нього - ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП в сумі 8 813,19 грн. в іншій частині позовних вимог відмовити. У зв'язку зі станом його здоров'я, просить розглянути справу за його відсутності, а про результати повідомити його. При цьому, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначив, що з сумою матеріальної шкоди він погоджується у повному обсязі, а не погоджується з рішенням суду, в частині стягнення моральної шкоди, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, на постановлення його з порушеннями матеріального та процесуального права, у невідповідності з матеріалами справи, всупереч їм.

Позивачем рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило, в апеляційній скарзі просив розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, в частині розміру стягнутої моральної шкоди з наступних підстав. При цьому, судова колегія зазначає, що не робить висновків стосовно неоскарженої частини рішення суду, щодо стягнення матеріальної шкоди з відповідача, з якою відповідно до апеляційної скарги відповідач погодився.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є, зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що як зазначено в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи, винесеної 22.08.2012 року слідчим СВ Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області Кузнецовою І.М., 29.05.2012 року до чергової частини Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області в телефонному режимі по лінії « 102» надійшло повідомлення про те, що в м. Кілія по вул. Леніна № 98 сталась орожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження. 29.05.2012 року за даним фактом Кілійським РВ ГУ МВС України в Одеській області було проведено перевірку, в ході якої встановлено, що 29.05.2012 року в нічний час ОСОБА_3 на належному йому автомобілі марки «DAEWOO SENS», державний номер НОМЕР_2 рухався по вул. Леніна в м. Кілія, де в районі будинку № 98 допустив зіткнення з автомобілем марки «DAEWOO SENS», який рухався в попутному напрямку під керуванням ОСОБА_6, який керував зазначеним транспортним асобом без посвідчення водія, чим порушив правила дорожнього руху України, а саме: п. 12.1 - «під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу та безпечно керувати ним; п. 13.1 - «водій в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться та стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Внаслідок ДТП та порушення вищенаведених пунктів ПДР, ОСОБА_3 з власної необережності причинив собі тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, саден правої вушної раковини, відритого оскольчастого переламу зовнішньої поверхні надколінника і відривом зв'язок надколінника, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

За постановою судді Кілійського районного суду Одеської області від 26 липня 2012 року у справі № 3/1513/2136/12 за фактом вчинення ДТП 29.05.2012 року та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_3 було визнано винним у чиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124 ч. 1, ст. 130 КУпАП та накладено дміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 550 грн. Зазначена постанова не скаржена та набрала законної сили.

Як вбачається зі свідоцтва серії НОМЕР_3, виданого 02 вересня 2005 року Ізмаїльським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області, власником транспортного засобу марки ЗАЗ-DAЕWOO, 2005 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1 зазначено ОСОБА_4.

З наданого позивачем рахунку № 6696 від 16 липня 2012 року та квитанції № 1 від 09.08.2012 року, виданої Кілійською філією AT «Імексбанк» вбачається, що ним сплачено 353,52 грн. на рахунок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в рахунок забезпечення оплати експертно-трасологічного дослідження за матеріалами ДТП (водії ОСОБА_3, ОСОБА_6), а також 7,07 грн. комісії за банківські послуги, всього на суму 360,59 грн.

Згідно висновку № 307-ТВ експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальних збитків, спричинених ОСОБА_8, власнику автомобіля «DAEWOO SENS», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику даного автомобіля складає 8 452,60 грн.

З наданих позивачем виписок з історії хвороби та фіскальних чеків на придбання медичних препаратів вбачається, що протягом липня-листопада 2012 року, він неодноразово звертався за медичною допомогою, був змушений придбати велику кількість ліків та перебував на лікуванні в Кілійській центральній районній лікарні з діагнозами: Стенокардія напруження. Гострий коронарнии синдром. Кардіосклероз постінфарктний (гострий інфаркт міокарда). Ділатаційна кардіоміопатія.

З висновку ЛКК № 2062 від 11.10.2012 року, складеного Кілійською ЦРЛ, вбачається, що ОСОБА_4, 1955 року народження, інваліду ІІ-Ї групи встановлено діагноз: «Ділатаційна кардіопатія. Стенокардія напруження».

Дослідивши обставини справи та беручи до уваги положення законодавства: ст. 55 Конституції України ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166-1168, 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, ч. 1 ст. 60, ч. 4 ст. 61, ст. 213 ЦПК України, суд першої інстанції вважав встановленим факт завдання відповідачем під час керування джерелом підвищеної небезпеки шкоди належному позивачу майну та необхідністю відшкодувати завдані в зв'язку з цим позивачу збитки.

Враховуючи, що наданими позивачем доказами документально підтверджено факт понесення ним витрат на експертні послуги в сумі 360,59 грн., а також згідно експертного висновку вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 8 452,60 грн., суд вважав, що стягнення з відповідача на користь позивача підлягає відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 8 813,19 грн., оскільки сума понесених позивачем витрат на експерті послуги у розмірі 560,52 грн. не підтверджена жодним доказом.

При цьому, суд не прийняв до уваги викладені в письмових запереченнях доводи відповідача, що ДТП сталося з вини сина позивача, який керував транспортним засобом не маючи відповідного права, оскільки як пояснив в судовому засіданні позивач, за даним фактом його сина було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, тобто він поніс встановлену законом відповідальність за допущене ним порушення, а ні постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, ні постанова судді про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124. ч. 1, ст. 130 КУпАП не містять жодного посилання на те, що вчиненню допущених ОСОБА_3 порушень, що потягли пошкодження автомобіля позивача, сприяли дії особи, що ним керувала, тобто сина позивача, або були обумовлені ними.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до вимог п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, зазнаних позивачем та інших обставин.

Суд вважав доведеним факт завдання протиправними діями відповідача моральної шкоди позивачу, що виразилась у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з пошкодженням

його майна. Крім того, суд врахував, що позивач є інвалідом 2-ї групи та через неможливість користуватись автомобілем, він був обмежений у пересуванні, в зв'язку з чим був порушений нормальний уклад його життя та, він зазнав певних обмежень. Судом також встановлено, що позивач після ДТП був змушений звертатись за медичною допомогою з приводу проблем з серцево-судинною системою. Таким чином, враховуючи встановлені обставини, вимушеність змін, понесення непередбачених матеріальних витрат, що потребувало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважав такими, що підлягають до часткового задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача спричиненої моральної шкоди в сумі 8 000 грн.

Також судом стягнуто з відповідача на користь держави відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати.

Однак, не роблячи висновків стосовно неоскаржуваної частини рішення суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, судова колегія не погоджується в повній мірі з висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній частині рішення, щодо розміру стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки суд першої інстанції визначивши розмір моральної шкоди в сумі 8 000 грн., дійшов такого висновку з порушенням норм матеріального права.

Так судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем, відповідно до його апеляційної скарги, що з вини відповідача пошкоджено автомобіль позивача, чим останньому завдано матеріальної шкоди в розмірі 8 813,19 грн., як встановлено і судом першої інстанції та рішення відповідачем, в цій частині не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Тому з відповідача на користь позивача, враховуючи його обґрунтування позовних вимог стосовно моральної шкоди, підлягає стягненню моральна шкода.

Проте, судова колегія не погоджується з розміром стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача, враховуючи встановлені обставини у справі, обставини, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, в цій частині, та обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до позовної заяви позивача та встановлено судом першої інстанції, завдану моральну шкоду йому відповідачем, позивач обґрунтовував моральними стражданнями у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, погіршення у зв'язку з цим його стану здоров'я, позбавлення його можливості пересуватися на автомобілі та як наслідок порушення нормального укладу його життя.

Проте, відповідно до матеріалів справи позивач є інвалідом 2-ї групи (а. с. 20), має ряд хронічних захворювань, перебуває на обліку у терапевта, гіпертонічна хвороба встановлена йому з 2008 року, в лікарню після ДТП звертався у зв'язку з пневмонією та загостренням серцево-судинних захворювань (а. с. 21-23).

Згідно з експертним дослідженням (а. с. 8-17) розмір матеріальної шкоди в зв'язку з пошкодженням автомобіля позивача складає 8 452,60 грн.

За таких обставин, враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, в частині моральної шкоди те, що позивач є інвалідом 2-ї групи має ряд хронічних захворювань, які виникли у нього задовго до ДТП, що підтверджується матеріалами справи, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, ступінь пошкодження автомобіля позивача, враховуючи розмір матеріальної шкоди порівняно з вартістю автомобіля позивача (8 452,60 грн. - 35 042,42 грн. а. с. 11, 13 і в зв'язку з цим глибину душевних страждань позивача), вимоги ч. 3 ст. 23 ЦК України, засади розумності і справедливості, судова колегія вважає, що 4 000 грн. буде достатньою компенсацією моральної шкоди позивачеві, тому розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню до 4 000 грн., а рішення суду зміні, в цій частині.

Таким чином, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги, враховуючи наведене.

Однак, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, що рішенням суду першої інстанції взагалі необґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду.

Оскільки, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, зокрема, чим і обґрунтовував, крім іншого, свої позовні вимоги, в цій частині, позивач.

Таким чином, на підставі викладеного, судова колегія, не роблячи висновку стосовно неоскаржуваної частини рішення щодо стягнення матеріальної шкоди, частково погоджується з доводами апеляційної скарги та, враховуючи доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення Кілійського районного суду Одеської області від 02.09.2013 року підлягає зміні, в частині розміру стягнутої моральної шкоди, а з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 4 000 грн. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 02.09.2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди змінити, в частині розміру стягнутої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 4 000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич