Номер провадження № 22-ц/785/6486/13
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.
Доповідач Доценко Л. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Доценко Л.І.,
суддів - Процик М.В., Заїкіна А.П.,
за участю секретаря - Булгак Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 про знесення гаражу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА :
23.06.2011року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення гаражу, в якому просила зобов'язати відповідача за власні кошти знести самовільно улаштований гараж, який розташований на території двору житлового будинку АДРЕСА_2, а також сплатити на її користь суму судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2, який є власником квартири АДРЕСА_1 самовільно улаштував гараж на території двору житлового будинку АДРЕСА_2. Приписи про представлення відповідних дозволів на улаштування гаражу та його знесення в добровільному порядку відповідачем не виконані.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що він є членом кооперативної автостоянки «Посмітного» і рішенням загальних зборів членів даної автостоянки йому надано і закріплено місце НОМЕР_1 для розміщення автомобіля.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2013 року позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено.
Суд зобов'язав ОСОБА_2 за власні кошти знести самовільно улаштований гараж, який розташований на території двору житлового будинку АДРЕСА_2 та стягнув з ОСОБА_2 на користь Приморської районної адміністрації Одеської міської ради суму судового збору в розмірі 37 грн.
Рішення суду оскаржує ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про знесення гаражу, суд першої інстанції виходив з того, що гараж улаштований за адресою: АДРЕСА_2, яким користується ОСОБА_2 для зберігання автомобіля є таким, що зведений самовільно.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи , що ОСОБА_2 є членом кооперативної автостоянки « Посмітного» , яка створена на підставі рішення виконкому Приморської районної ради народних депутатів м. Одеси за № 636 від 06.05.1994року, згідно п.1 якого було надано дозвіл на розміщення тимчасової відкритої автостоянки на 100 автомашин на вільній ділянці за адресою: АДРЕСА_2.
В подальшому автостоянка скорочена до 43 машиномісць, на яких улаштовані тимчасові будівлі ( металеві гаражі) без дозвільних документів, одну з яких використовує ОСОБА_2
Згідно акту КП ЖКС « Фонтанський» від 20.12.2010року вбачається існування самовільно улаштованих гаражів за адресою : АДРЕСА_2, зокрема гаражу, який використовується для зберігання автомобіля ОСОБА_2
Згідно ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа , який має право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка під автостоянку не відводилася, в оренду не передавалася, рішення про тимчасове розміщення автомобілів на вільній земельній ділянці приймалося у травні 1994року і в подальшому після реєстрації кооперативу « Посмітного» , договори щодо землекористування ( оренди) не оформлювалися.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про знесення самовільно улаштованого гаражу, оскільки улаштування місць для паркування транспортних засобів не передбачає улаштування будь- яких тимчасових споруд без оформлення дозвільної документації у встановленому законом порядку .
Посилання апеляційної скарги на те, що будівництво гаражу, який використовує ОСОБА_2, проводилося кооперативною стоянкою « Посмітного», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки належних доказів суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що належним відповідачем по справі повинен бути кооператив « Посмітного», а не ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи, із яких вбачається, що кооперативна стоянка « Посмітного» не має безпосереднього відношення до фактичного здійснення будівництва гаражів, проведення якого дозволено членам автостоянки відповідно до розподілу машиномісць згідно протоколу загальних зборів членів кооперативної автостоянки від 04.06.1994р. Втім таке рішення загальних зборів кооперативу не замінює необхідність отримання дозволу на проведення будівельних робіт по зведенню гаражу.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги, що гараж не може бути знесеним в порядку ст.376 ЦК України , так як не є капітальнім будівництвом, оскільки згідно п. 2.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентарізації об;єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001р. № 127 та зареєстрованої в Мінюсті Україні 10.07.2001р. за № 582\5773 основні типи гаражів- одноповерхові ( блокові), багатоповерхові та підземні гаражі- стоянки. До основних приміщень належать приміщення для стоянки автомашин, до допоміжних- майстерні, роздягальні, оглядові ями, для зберігання запчастин. Згідно абзацу 2 пункту 3.2 розділу 3 цієї ж Інструкції із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства № 42 від 08.02.2006р., виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі ( прибудови) , торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі, підлягають технічній інвентаризації з включенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи , технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штамп встановленого зразка.
Отже, металевий гараж зведений без фундамента на земельній ділянці , яка належить територіальній громаді м. Одеси і не відведена для цієї мети без дозвільних документів на виконання будівельних робіт підпадають під самочинне будівництво і тому питання щодо його знесення врегульовано ст.376 ЦК України.
Також не можуть бути прийнятими до уваги доводи апеляційної скарги щодо спливу строку позовної давності звернення до суду, оскільки згідно ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна , не набуває права власності на нього, внаслідок чого строк позовної давності на знесення самочинного будівництва не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення або початку будівництва.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Л.І. Доценко
Судді М.В.Процик
А.П.Заїкін