Номер провадження № 22-ц/785/7229/13

Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Процик М.В.,

при секретарі - Булгак Х.О.,

за участю: - позивача -ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5,

- представника відповідачів - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про поділ майна та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - Білгород-Дністровська міська рада, ОСОБА_9, про виділ в натурі частини житлового будинку та земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2013 року,

встановила:

У липні 2011 р. ОСОБА_7 звернулася до суду з вищеназваним уточненим в подальшому позовом (а. с. 1 - 2, 116 - 117, 179), в якому керуючись ст. ст. 377, 386, 391, 1278 ЦК України, остаточно просила: 1) зобов'язати її виплатити відповідачам 17 267,25 грн., як компенсацію вартості їх долі, яка становить - 6,95 кв. м., в житловому будинку АДРЕСА_1; 2) визнати за нею право власності на домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці площею - 642 кв. м., по АДРЕСА_1; 3) стягнути на її користь з відповідачів судовий збір у сумі - 171,00 грн., витрати за послуги адвоката у сумі - 2 000,00 грн. та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі - 2 000,00 грн..

ОСОБА_7 в позові посилалася на те, що у спірному житловому будинку їй належить 7/8 частин. Відповідачі є співвласниками спірного житлового будинку. Кожному з них належить 1/16 частина, а разом - 1/8 частина. Відповідачі перешкоджають їй користуватися належною їй частиною житлового будинку. Виділити в натурі 1/8 частину спірного житлового будинку в натурі відповідачам технічно неможливо.

15.08.11 р., не погодившись з первісним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а. с. 28 - 32) та ОСОБА_9 (а. с. 33 - 35) подали вищевказані зустрічні позовні заяви, в яких на підставі ст. ст. 47, 48 конституції України, ст. ст. 370, 379, 383 ЦК України, просили: 1) відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_7; 2) виділити в натурі належну кожній 1/16 частину в спірному житловому будинку; 3) виділити кожній 1/16 частину земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.11 р. (а. с. 47) зустрічна позовна заява ОСОБА_9 була залишена без руху. Надано строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ОСОБА_9 вимоги суду виконала і надала квитанції від 22.09.11 р. про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а. с. 50 - 53).

Позивачка ОСОБА_7 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила задовольнити її позов, за викладених в ньому підстав. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 просила відмовити.

Представник відповідачів в судовому засіданні первісний позов не визнав. Зустрічні позовні вимоги підтримав. Пояснив, що відповідачі заперечують проти припинення їх права власності на належні їм частки у спірному житловому будинку.

Представник третьої особи - Білгород-Дністровської міської ради в судове засідання не з'явився.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.07.13. р. (а. с. 183, 185 - 188) уточнений позов ОСОБА_7 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, ОСОБА_9 грошові кошти солідарно, а саме вартість 1/8 частини нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 в розмірі - 17 267,25 грн.. Стягнуто з ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 судовий збір у сумі - 171,00 грн., витрати за послуги адвоката в розмірі - 2 000,00 грн. та ? ч. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі - 1 000,00 грн.. Визнано за ОСОБА_7 право власності на домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці площею - 642 кв. м. по АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, представник ОСОБА_8 та ОСОБА_9, просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким відмовити в задоволенні уточненого зустрічного позову ОСОБА_7. Посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального (ст. ст. 41, 47, 48 Конституції України, ст. ст. 128, 364 ЦК України) та процесуального (ст. 213 ЦПК України) права: - суд розглядав справу протягом тривалого строку, не постановивши ухвалу про продовження розгляду; - порушено порядок прийняття уточнень до позовної заяви. Не було надано строк для ознайомлення з уточненнями позову ОСОБА_7, надання заперечень на них; - відсутні підстави для позбавлення права власності його довірителів на частину житлового будинку. Згоди на отримання грошової компенсації вони не давали; - безпідставно стягнуто судові витрати.

Представник відповідачів ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.

Позивачка ОСОБА_7 та її представник в судовому засіданні вважали необхідним апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Представник позивачки надала суду письмові заперечення, в яких посилалась на необґрунтованість скарги.

Третя особа - Білгород-Дністровська міська рада в судове засідання свого представника не направила. Про час і місце розгляду справи сповіщене належним чином, заяв клопотань суду на надала.

Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що виділити в натурі ОСОБА_8, ОСОБА_9 належні кожній з них 1/16 частину, а разом - 1/8 частину, житлового будинку по АДРЕСА_1 технічно неможливо. Спільне володіння і користування вказаним житловим будинком із-за неприязних стосунків сторін є неможливим. Таким чином, є підстави для застосування ст. 365 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, цих висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суперечливими, та такими, що не відповідають обставинам справи є висновки суду першої інстанції щодо розгляду справи тільки за зустрічним позовом ОСОБА_8.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_7 є власником 7/8 частин житлового будинку по АДРЕСА_1. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є власниками по 1/16 частини вказаного житлового будинку, а разом - 1/8 частини. Вказані обставини сторонами не оспорювалися.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 01/01 від 20.03.12 р. (а. с. 72 - 108) виділити ОСОБА_8 та ОСОБА_9, співвласникам 1/8 частину житлової площі спірного житлового будинку в натурі технічно неможливо.

Між сторонами по справі склалися правовідносини щодо спільної часткової власності.

За правилами, передбаченими ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки не депозитний рахунок суду.

ОСОБА_7 заявивши вимогу про припинення права відповідачів на 1/8 частину у спірному житловому будинку не внесла на депозитний рахунок суду вартість цієї частки, просила суд стягнути з неї (позивачки) вартість цієї частки на користь відповідачів. Невиконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову.

Помилковим є висновок суду про солідарне стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, ОСОБА_9 вартості 1/8 частини житлового будинку. Вказане суперечить положенням ст. 541 ЦК України.

Встановлено судом, що ОСОБА_7 є власником 7/8 частин спірного житлового будинку. Таким чином, відсутні підстави для задоволення її вимог про визнавання за нею права власності на весь житловий будинок. Таким чином, суд повторно визнав за нею право власності на вказані 7/8 частин житлового будинку.

Суд першої інстанції під час розгляду справи допустився порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_9 своєчасно виконала вимоги, які були викладені в ухвалі суду про залишення її зустрічного позову без розгляду (а. с. 47, 50 - 53). Ухвала суду про повернення позову ОСОБА_9 в матеріалах справи відсутня (ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України). Таким чином, помилковими є посилання суду в рішенні про те, що: 1) матеріали справи не містять відомостей про усунення позивачкою недоліків позовної заяви; 2) справа розглядається тільки за первісним позовом ОСОБА_7 та зустрічним позовом ОСОБА_8, оскільки в ухвалі про призначення судової будівельно-технічної експертизи вказується, що експертиза призначена у справі за позовом ОСОБА_7 та зустрічним позовом ОСОБА_8.

До участі у розгляді справи судом першої інстанції було допущено особу, яка надає правову допомогу. Однак, ухвалу з цього приводу суд першої інстанції не постановив (ст. 56 ЦП України). Вказана особа в судовому засіданні здійснювала процесуальні дії, які не передбачені ст. 56 ЦПК України, фактично була представником позивачки ОСОБА_7.

03.07.13 р., під час розгляду справи по суті, суд першої інстанції прийняв до розгляду уточнені позовні вимоги (ч. 2 ст. 31 ЦПК України). Разом з тим, суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання представника відповідачів про оголошення в судовому засіданні перерви для ознайомлення з уточненими позовними вимогами (ст. ст. 10, 11 ЦПК України).

У судовому засіданні 03.07.13 р. ОСОБА_6, представником ОСОБА_8 та ОСОБА_9, було заявлено відвід судді. Відповідно до журналу судового засідання від 03.07.13 р. (а. с. 181 - 182) та технічного запису судового засідання (диску), суд розглянув заяву про відвід судді без виходу до нарадчої кімнати (ч. 2 ст. 24 ЦПК України).

Таким чином, суд допустився порушень, які обґрунтовано викликали сумнів у представника відповідачів щодо неупередженості судді.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, окремою підставою для скасування рішення суду першої інстанції є участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що виклали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою.

За вищевказаних обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_7 не відповідають обставинам справи. Порушивши вищевказані норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про часткове задоволення первісного позову. Доводи апеляційної скарги є в цій частині обґрунтованими.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи щодо часткового задоволення первісного позову ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про поділ майна та визнання права власності. В решті рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, - задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2013 року в частині часткового задоволення уточненої позовної заяви ОСОБА_7, стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 солідарно вартості 1/8 частини нерухомого майна, стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 судових витрат, визнання за ОСОБА_7 права власності на домоволодіння - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про поділ майна та визнання права власності - повністю відмовити.

В решті рішення - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

М. В. Процик