Номер провадження № 22-ц/785/7728/13

Головуючий у першій інстанції Могильний А.В.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Бабія А.П.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Горновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01.07.2003 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

встановила:

Позивачі звернулися з вказаним позовом до суду (а. с. 2-3), в якому просили визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги позивачі, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовували тим, що їхній сім'ї в складі чотирьох осіб, згідно посвідчення № 463 від 03.01.1986 року було надано житлове приміщення, яке складається із двох кімнат, жилою площею 25,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В склад їх сім'ї крім них входили: ОСОБА_6 і ОСОБА_3, він же відповідач по справі.

Зразу після отримання квартири, відповідач заявив, що з ними жити не бажає, забрав всі свої речі і добровільно покинув надане житлове приміщення. З тих пір відповідач не підтримує з позивачами ніяких відносин.

За весь цей час, тобто з 1986 року, відповідач за місцем прописки не проживав, а також не приймав ніяких дій направлених на збереження за ним житлового приміщення.

Тому позивачі посилаючись на ст. ст. 71, 72 ЖК України звернулися з вказаним позовом до суду.

В судовому засіданні в суді першої інстанції позивачі на позові наполягали. Відповідач не був присутній в судовому засіданні.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01.07.2003 року визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. Зобов'язано паспортний відділ Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області провести виписку ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01.07.2003 року, в якій просить рішення суду скасувати, яким позов було задоволено та визнано його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язано паспортний стіл Суворовського РВ УМВС України провести виписку його з зазначеної квартири, допустити поворот виконання рішення суду, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вказаним рішенням порушено його конституційне право на житло.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу. Позивачі, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, померли (ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 а. с. 42-43).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, наданих доказів, доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч. 2 ст. 310 ЦПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Задовольняючи позов позивачів, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів, покази свідків, оцінивши надані докази по справі, дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, задовольнивши позовні вимоги позивачів.

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачів.

Оскільки, відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору-судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну

(невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач в спірній квартирі був прописаний та проживав, як член сім'ї наймача (а. с. 4-5), однак, в спірній квартирі не проживає без поважних причин понад шість місяців (а. с. 6-7), що також підтвердили допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції згідно протоколу судового засідання (а. с. 12-13) свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Так відповідно до актів на а. с. 6-7, посвідчених директором житлово-експлуатаційного відділу АТ «ІНТЕРРАФ», відповідач в спірній квартирі не проживає з 1986 року, свідок ОСОБА_6 пояснив, що коли він повернувся зі служби в 1988 році, відповідача в квартирі уже не було, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили, що відповідач в квартирі не проживає більше десяти років.

Докази, які б підтверджували протилежне, чи що відповідач не проживає в спірній квартирі з поважних причин, чи обставини передбачені в п. п. 1-7 ст. 71 ЖК України, за яких жиле приміщення за тимчасово відсутнім наймачем зберігається понад шість місяців, в матеріалах справи відсутні, а також не додані до апеляційної скарги та не представлені суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що рішенням суду порушено право відповідача на житло, судова колегія не приймає до уваги, оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач в спірній квартирі був прописаний та проживав як член сім'ї наймача, однак, в спірній квартирі не проживає з 1986 року, не є власником квартири та втратив право користування спірною квартирою відповідно до ст. 71 ЖК України.

Докази протилежного до апеляційної скарги та суду апеляційної інстанції не надані.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з приводу того, що в зв'язку з тим, що відповідача не викликали до суду першої інстанції, він не зміг скористатися та добросовісно виконати свої процесуальні права, що його було позбавлено можливості надати заперечення на позов, надати пояснення суду щодо предмету спору та надати докази його проживання в квартирі.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Тобто, відповідач мав право дати пояснення щодо предмету спору та надати докази його проживання в спірній квартирі в суді апеляційної інстанції. Однак, такі докази не надав, участь у справі в суді апеляційної інстанції брав через свого представника, який також не представив доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особисто пояснень в суді не давав.

Також судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції направлялася відповідачу судова повістка про виклик до суду за адресою спірної квартири, яка була повернута з відміткою працівника пошти про не проживання відповідача (а. с. 9), що також спростовує доводи відповідача про проживання його в спірній квартирі, також ці доводи відповідача спростовуються самим відповідачем в апеляційній скарзі, де він зазначає, що судом не проведено заходи щодо його розшуку.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, судова колегія вважає, враховуючи надані докази по справі позивачами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовували свої вимоги та не надання будь-яких доказів відповідачем і його представником на підтвердження доводів в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції правильно вирішено справу.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо не залучення до участі у справі Суворовського РВ ОМУ УМВС України, оскільки ним рішення суду не оскаржується, та це також не призвело до неправильного вирішення справи.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 308 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи викладене, надані докази, доводи апеляційної скарги, з урахуванням встановлених обставин справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду.

Також судова колегія звертає увагу на те, що в судовому засіданні встановлено, що спірна квартира не приватизовувалася, як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Тому, враховуючи, що позивачі в спірній квартирі проживали, як наймачі, а спірна квартира перебуває у власності територіальної громади, що не допускає правонаступництва, то враховуючи, що судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть позивачів після ухвалення рішення, в даному випадку, не може бути підставою для застосування вимог ч. 1 ст. 310 ЦПК України щодо скасування рішення із закриттям провадження у справі.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01.07.2003 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, ч. 2 ст. 310, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01.07.2003 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

А.П. Бабій

В.А. Станкевич