Номер провадження № 22-ц/785/2567/13

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Короткова В.Д., Комаровської Н.В.

з участю секретаря - Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання умов договору кредиту недійсними, внесення змін до договору кредиту, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2012 року,-

встановила:

У серпні 2011 року позивач ОСОБА_2 , звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про визнання умов договору кредиту недійсними, внесення змін до договору кредиту і в обґрунтування позовних вимог посилалася на те що, 26.11.2007 року між ним та відповідачем ПАТ «ПУМБ» було укладено договір кредиту № 588415 ,за умовами якого він отримав 400 000 доларів США строком повернення до 26.11.2022 року із сплатою 11.9 % річних за користування кредитними коштами .

Відповідно до п.3.1.2 договору кредиту відсотки за користування кредитом розраховуються виходячи з залишку заборгованості за кредитом на початок кожного розрахункового періоду згідно з графіком повернення кредиту виходячи з 360 днів у році та однакової кількості днів у кожному розрахунковому періоді протягом усього строку користування кредитними коштами починаючи з дня надання кредиту по день повного погашення заборгованості за кредитом.

Позивач вважає,що включаючи до умов договору кредиту встановлену кількість днів у році 360 замість загальновизнаних 365\366 днів , відповідач штучним шляхом завищує відсоткову ставку за користування кредитом встановлену п.1.3. договору кредиту та таким чином відсотки за користування кредитом за кожний день збільшується на 2,15 дол. США, що за один календарний рік складає 784,75 дол. США, а за термін договору кредиту 11 771,25 дол. США та такі умови грубо порушують його права.

Додатково позивач посилався на те ,що п.5.2 договору кредиту встановлена відповідальність за прострочення строків сплати процентів , повернення кредиту у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у відповідний період від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення.

Вважає,що застосування облікової ставки НБУ при розрахунку пені, як санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань виражених у іноземній валюті неможливо,суперечить чинному законодавству та має бути визнано недійсним.

Позивач просив визнати умови п.3.1.2. договору кредиту № 5884415 від 26.11.2007 року укладеного між ним та відповідачем щодо використання для розрахунку процентів за користування кредитом кількість днів у році 360 недійсними.

Внести зміни до договору кредиту ,п. 3.1.2 договору кредиту викласти в наступній редакції «Проценти за користування кредитом розраховуються виходячи з залишку заборгованості за кредитом на початок кожного розрахункового періоду згідно з Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом,закріпленим в Додатку № 1 до цього договору виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році,протягом всього строку користування кредитними коштами починаючи з дня надання кредиту (включаючи цей день) по день повного погашення заборгованості за кредитом (не враховуючи цей день).Нарахування процентів здійснюється щоденно».

Визнати п.5.2 договору кредиту недійсним.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві позивача.

Представник відповідача позов не визнав , посилаючись на відповідність умов договору кредиту чинному законодавству , просив у задоволення позову відмовити.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 01.11.2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права , неправильним застосуванням норм матеріального права ,просить скасувати рішення та ухвалити нове ,яким задовольнити його позов.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення ,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того,що сторони при укладені договору кредиту досягли згоди з усіх істотних умов договору та для обрахування процентних доходів і витрат застосовується ,відповідно до Постанови Національного Банку України № 225 від 18.06.2003 року , метод « факт360» який передбачає,що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно у році 360 днів ,а також виходив з того, що п.5.2 договору кредиту відповідає вимогам ст. 549 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного.

З матеріалів справи вбачається , що 26.11.2007 року між позивачем ОСОБА_3 та ПАТ «ПУМБ» було укладено договір кредиту № 588415 ,за умовами якого позивач отримав 400 000 доларів США строком повернення до 26.11.2022 року із сплатою 11.9 % річних за користування кредитними коштами (а.с.5-12).

У якості забезпечення виконання зобов'язання щодо сплати основної заборгованості за кредитним договором та відсотків за користування кредитом,неустойки та інших виплат та витрат за кредитним договором,позивачем було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

16.06.2010 року позивач змінив ім'я з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_2» ,що підтверджується свідоцтвом про зміну імені (а.с.13).

Відповідно до п.3.1.2 договору кредиту № 5884415 від 26.11.2007 року проценти за користування кредитом розраховуються виходячи з залишку заборгованості за кредитом на початок кожного розрахункового періоду згідно з графіком повернення кредиту виходячи з 360 днів у році та однакової кількості днів у кожному розрахунковому періоді протягом усього строку користування кредитними коштами починаючи з дня надання кредиту по день повного погашення заборгованості за кредитом.

Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання п. 3.1.2 договору кредиту недійсним з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення ,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .

Суд першої інстанції вірно пославшись на вимоги ч.1 ст. 638 ЦК України , визначив ,що при підписанні договору кредиту сторони в належній формі дійшли згоди з усіх істотних умов договору .Позивач отримав суму кредиту та зобов'язався виконувати умови договору кредиту та нести відповідальність за порушення умов договору кредиту відповідно та на підставі передбачених договором кредиту умов.

Право використання Банком методики розрахунку відсотків за користування кредитними коштами передбачено в п.1.18 Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» від 18.06.2003 року № 255.

Позивач при укладенні з відповідачем договору кредиту погодився на використання такої методики при нарахуванні процентів за користування кредитом та нормами цивільного законодавства обмежень у використанні такої методики банками України , при розрахунку процентів за користування кредитом не передбачено.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те,що застосування методики «факт 360» є штучним завищуванням відсоткової ставки за користування кредитом встановленому в п.1.3 договору,не заслуговує на увагу ,оскільки таке посилання є хибким.

Відповідно до п.1.3 договору кредиту проценти за користування кредитом процентна ставка за користування кредитом становить 11,9 % процентів річних. Проценти сплачуються позичальником в порядку і на умовах визначених Договором.

Сторони при укладенні договору кредиту домовилися та визначили порядок нарахування процентів в п. 3.1.2 ,який узгоджується з умовами договору та не суперечить один одному .

Посилання апелянта на те,що п.1.3 договору кредиту не узгоджується з п. 3.1.2 договору є хибким та на увагу не заслуговує.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того,що застосування облікової ставки НБУ при розрахунку пені ,як санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань виражених у іноземній валюті суперечить чинному законодавству України та має бути визнано недійсними не заслуговує на увагу .

Так відповідно до п.5.2 договору кредиту у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та \або сплати процентів за користування кредитом ,позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України ,що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання .Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка,що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів погоджується з мотивами суду першої інстанції , з яких було відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині .

Оскільки кредитні кошти були отримані позивачем у валюті та внаслідок порушення умов договору кредиту по поверненню кредиту настають наслідки передбачені умовами договору кредиту тому нарахування санкцій за невиконання боржником умов договору здійснюється на суму боргу , проте виходячи з вимог ст.549 ,550 ЦК України стягненню підлягають кошти в гривневому еквіваленті .

Матеріали справи не містять ,а позивачем всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані докази ,стягнення Банком з позивача за договором кредиту від 26.11.2007 року пені у валюті .

За таких підстав ,відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України , апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню ,а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 01.11.2012 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 315,319 ЦПК України, колегія суддів ,

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 .11.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А.Калараш

Н.В.Комаровська

В.Д.Коротков