Номер провадження № 22-ц/785/6136/13
Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.
Доповідач Гірняк Л. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.11.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого-Гірняк Л.А.
Суддів- Доценко Л.І.,Заїкін А.П.
При секретарі - Булгак Х.О.
Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_5, реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області на рішення Овідіопольського районного суду Одеськгої області від 03.06.2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Прилиманської сільради Овідіопольського районного суду Одеської області, відділу Держземагенства у Овідіопольському районі
-про визнання незаконним та скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,
та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 ,3-я особа-відділ державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно управління юстиції Одеської області
-про визнання права власності та припинення пава власності,
В С Т А Н О В И Л А:
06.03.2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з вищезазначеним позовом в якому зазначала, що являється власником ? частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1. В подальшому нумерація будинку була змінена на НОМЕР_1. Під час реєстрації про право власність на будинок, вона довідалась, що відповідач без її участі та згоди приватизував земельну ділянку, яка видана їм для обслуговування цього домоволодіння. Посилаючись на те, що її право на безоплатну приватизації землі порушено, просила суд :Визнати незаконним та скасувати рішення ХХХ1-ої сесії п'ятого скликання Прилиманської сільради Овідіопольського району Одеської області від 06 листопада 2009 року № 778-У про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0.1432 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд( присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1, НОМЕР_1.Визнати недійсним та скасувати державний акт ЯК № 458747 про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0.1432 га; кадастровий номер 5123783500:02:001:0531 для будівництва і обслуговування жилого будинку,господарських споруд( присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 НОМЕР_1.Скасувати реєстраційний запис № 512370001001069 від 25.03.2011 року про реєстрацію державного акта, бланк серії ЯК № 458747 про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку пл.0,1432 га, кадастровий номер 5123783500:02:001:0531 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд( присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 НОМЕР_1. та виключити з автоматизованої системи державного земельного кадастру відомості про право власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку.
Відповідач позов не визнав та заявив зустрічні вимоги в яких зазначав, що 24.06.1989 року у приміщенні Прилиманської сільради придбав у ОСОБА_5 ? частину її будинку та сплатив її 2000 карбованців, відповідно до розписки. Посилаючись на те, що виконав свої зобов'язання та вважав себе власником всього будинку приватизував земельну ділянку та отримав державний акт на своє ім"я. Посилаючись на ст.47 ч.2 ЦК України в редакції 1963 року просив суд визнати договір купівлі-продажу спірного будинку дійсним та припинити право власності на нього на ім'я ОСОБА_5.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Суд припинив у ОСОБА_5 право власності на ? частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1. Визнав дійсною угоду купівлі-продажу на ? частину житлового будинку, який розташований за вказаною адресою, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, 24 червня 1984 року. Визнав за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1.Скасував реєстрацію на ім'я ОСОБА_5 про право власності на ? частини житлового будинку за вказаною адресою на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.11.1985 року у БТІ смт. Овідіополя та державної реєстраційної служби при Овідіопольському управління юстиції Одеської області. Стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судові витрати у сумі 300 грн.
В апеляційній скарзі реєстраційна служба Головного управління юстиції в Одеській області Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області просить суд рішення в частині скасування реєстрації на ім'я ОСОБА_5 права власності на ? частину житлового будинку скасувати,в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що ними рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 ? частини будинку вони не приймали, а тому неможливо скасувати державну реєстрацію.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення її позовних вимог, а в зустрічних вимогах відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, висновок суду не відповідає обставинам по справі. Зокрема посилається на те, що будинок не продавала та на відсутність суттєвих умов договору купівлі-продажу, визначених у наданій відповідачем розписці.
Представники Прилиманської сільради Овідіопольського районного суду Одеської області, відділу Держземагенства у Овідіопольському районі в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
В силу ст.305 ч.2 ЦПК україни, судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовошльняючи зустрічні позовні вимоги районний суд виходив з того, що сторони домовились щодо всіх уттєвих умов договору купівлі-продажу та з підстав ст.47 ч.2 ЦК України ( в редакції 1963 року) задовольнив позовні вимоги. відмовляючи у вимогах ОСОБА_5,районний суд виходив з того. що на день приватизації вона не була власником спірного будинку, так як продала його відповідачеві.
проте з таким судженням суду першої інстнації погодитись не можна з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, сторонами не заперечується, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.11.1085 року за ОСОБА_5 визнано право власності на ? частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1( нині НОМЕР_1)(а.с.8-12;)
Відповідно до державної реєстрації право власності за нею зареєстровано 28.12.2012 року, реєстраційний номер 38890864(а.с.15).
Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного) переходить право власності чи користування на земельну ділянку.
Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України).
Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку за ОСОБА_6 на підставі рішення ХХХ1-ої сесії п'ятого скликання Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 06 листопада 2009 року № 778-У визнано право власності на 0.1432 га земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка)(а.с.22).
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що сторони являються співвласниками спільної часткової власності будинку, а відтак і земельна ділянка передана їм для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка).
Статтею 141 ЗК України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК . У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Як вбачається з матеріалів справи доказів того,що у позивачки вилучалась земельна ділянка суду не надано.
Виходячи з вищезазначеного, судова колегія прийшла до висновку, що передача земельної ділянки у власність ОСОБА_6 відбулася без вилучення ( викупу) її в ОСОБА_5 у встановленому порядку, та без її згоди, а тому прийняте рішення ХХХ1-ої сесії п'ятого скликання Прилиманської сільради Овідіопольського району Одеської області від 06 листопада 2009 року № 778-У про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0.1432 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд( присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1, НОМЕР_1 прийняте в порушенні вимог ст.118 ЗК України, оскільки не були враховані інтереси ОСОБА_5, яка є співвласником будинку, та в користування якої знаходилась спірна земельна ділянка.
Відповідно до частин 1 та 9 статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Державний акт на право власності видається на одну земельну ділянку.
Згідно із статтею 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку.
Виходячи з того, що спірна земельна ділянка знаходилась в спільному користуванні, однак державний акт на всю земельну ділянку видано лише ОСОБА_7, судова колегія приходить до висновку,що він суперечить вимогам ст. 377,378 ЗК України, а тому є недійсним та підлягає скасуванню.
Згідно вимог ст.224 ЦК УРСР 1963 року (далі ЦК 1963 року), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, за договором купівлі продажу нежитлового приміщення продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Право власності на майно придбане за таким договором наступає відповідно до вимог ст.128 ЦК УРСР (1963 року), з часу передачі майна, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст.47 ЦК України(1963) року якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Задовольняючи заявлені вимоги районний суд виходив з того, що відповідач виконав умови договору купівлі-продаду та передав ОСОБА_8 за ? частину будинку 2000 карбованців.
Проте з таким судженням суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до поданої розписки не вбачається, що гроші ОСОБА_6 передав відповідно договору купівлі-продажу 1/2 частини спірного будинку, а ОСОБА_8 зобов'язалась укласти договір в нотаріальній конторі.
ОСОБА_6 не спростував твердження позивачки, що гроші ним отримані за користування її частиною будинку, так як тривалий час вона в ньому не проживала.
За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку, що сторони не обумовили в розписці суттєві умови договору купівлі-продажу, ОСОБА_6 не довів, що ОСОБА_5 ухилялась від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а тому районний суд безпідставно застосував ст. 47.ч.2 ЦК України та визнав за ОСОБА_6 право власності на спірну частину будинку.
Виходячи з того, що ОСОБА_5 зареєструвала своє право власності , у визначений законом спосіб, підстав для припинення її власності судова колегія не вбачає.
З врахуванням вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що районний суд порушив вимоги ст.118 ЗК України, ст.47 ч.2 ЦК України (в редакції 1963 року) ст. 377, 378 ЦК України, висновок районного суду про те, що ОСОБА_5 ухиляється від нотаріального оформлення угоди не відповідають обставинам справи, а тому судова колегія з підстав ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України рішення суду скасовує з ухваленням нового, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задовольняє, а в зустрічному позові ОСОБА_6 -відмовляє в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.309 ч.1 п.3,4; 316; 317; 319 ЦПК України судова колегія,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області Овідіопольського управління юстиції Одеської області задовольнити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеськгої області від 03.06.2013 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Прилиманської сільради Овідіопольського районного суду Одеської області, відділу Держземагенства у Овідіопольському районі про визнання незаконним та скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки , визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку,скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку задовольнити:
1.Визнати незаконним та скасувати рішення ХХХ1-ої сесії п'ятого скликання Прилиманської сільради Овідіопольського району Одеської області від 06 листопада 2009 року № 778-У про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0.1432 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд( присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1, НОМЕР_1.
2.Визнати недійсним та скасувати державний акт ЯК № 458747 про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0.1432 га; кадастровий номер 5123783500:02:001:0531 для будівництва і обслуговування жилого будинку,господарських споруд( присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1, НОМЕР_1.
3.Скасувати реєстраційний запис № 512370001001069 від 25.03.2011 року про реєстрацію державного акта, бланк серії ЯК № 458747 про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку пл.0,1432 га, кадастровий номер 5123783500:02:001:0531 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд( присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1, НОМЕР_1. та виключити з автоматизованої системи державного земельного кадастру відомості про право власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку.
В позовних вимогах ОСОБА_6 до ОСОБА_5, 3-я особа-відділ державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно управління юстиції Одеської області
про визнання права власності та припинення права власності- відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Л.А.Гірняк
Судді-
Л.І.Доценко
А.П.Заїкін