Номер провадження № 22-ц/785/8341/13

Головуючий у першій інстанції Кравчук Т.С.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Горновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.09.2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,-

встановила:

Позивачка звернулася з вказаним позовом до суду (а. с. 1-2), в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів, до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Свої позовні вимоги позивачка, відповідно до позовної заяви, обгрунтовувала тим, що перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, від яких мають неповнолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. З лютого 2013 року вони з відповідачем разом не проживають, спільне господарство не ведуть, подружні відносини не підтримують, шляхів до примирення не знайшли. Неповнолітній син залишився проживати з нею та знаходиться на її утриманні та піклувнні. Відповідач не надає їй матеріальну допомогу на утримання їхнього неповнолітнього сина.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представник позивачки позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача позов визнала частково, просила стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.09.2013 року позов ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 червня 2013 року до досягнення ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 229,4 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 через свого представника подав апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.09.2013 року, в якій просить змінити рішення суду від 11.09.2013 року, в частині визначення розміру стягнутих аліментів, а саме стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі по 1 500 грн. щомісячно, починаючи з 10 червня 2013 року до досягнення ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення, суд порушив норми матеріального права, зробив невірні висновки щодо поданих доказів та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим неправильно виніс рішення про задоволення позову.

Позивачкою рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, позивачка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтвердила в судовому засіданні його представник, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, наданих доказів, доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов позивачки, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що позивачка з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах з березня 2004 року. У шлюбі у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка з відповідачем разом не проживають.

Дитина проживає разом із матір'ю та знаходиться на її повному утриманні та вихованні.

Відповідач ухиляється від виховання та утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає.

У відповідності до ст. ст. 141, 150, 180, ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 184 СК України, враховуючи ту обставину, що відповідач офіційно працює, має стабільний дохід, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в межах позовних вимог ОСОБА_5

З урахуванням викладеного суд вважав, що з відповідача слід стягувати аліменти на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 червня 2013 року до досягнення ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а також стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 229,4 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, задовольнивши позовні вимоги позивачки.

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачки.

Оскільки, відповідно до ст. 180, ч. 3 ст. 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК Україн частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника чи одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5), який знаходиться на утриманні позивачки, що не заперечується відповідачем.

Відповідач працює в ТОВ «Аналітика Консалтинг Менеджмент» на посаді комерційного директора з окладом 2 500 грн. на місяць (а. с. 6), тобто має постійний дохід.

В судовому засіданні, представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн., що вбачається також із відзиву на позов (а. с. 26-27), а також з апеляційної скарги (а. с. 42-44).

За таких обставин, судова колегія погоджується з судом першої інстанції та вважає, що розмір аліментів може бути визначений в частці від заробітку (доходу) відповідача, який працює і має постійний дохід, докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані, і не може бути визначений у твердій грошовій сумі, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 184 СК України.

Також судова колегія погоджується з розміром аліментів визначених судом першої інстанції з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 СК України, та враховуючи те, що 1/3 частина заробітку (доходу) відповідача відповідно до наданих доказів (а. с. 6) становить 834 грн., що підтверджується відповідачем, як у відзові на позов (а. с. 26-27) так і в апеляційній скарзі (а. с. 43), а відповідач згідний на стягання з нього аліментів в розмірі 1 500 грн.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не застосовано положення ч. 1 ст. 184 СК України та не стягнуто з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн., яку просив стягнути відповідач, а стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, що складає 834 грн. та менше тієї суми, на яку погоджувався відповідач, чим порушено інтереси дитини, судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, враховуючи встановлені обставини у справі та вимоги ч. 1 ст. 184 СК України, яка передбачає підстави визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, відсутні правові підстави для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, що не позбавляє права позивача в інтересах неповнолітнього, на утримання якого стягнуто аліменти, в добровільному порядку доплачувати позивачці грошові кошти на утримання неповнолітнього.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з приводу того, що судом першої інстанції при ухваленні рішення, в порушення ст. 182 СК України, не враховано те, що у відповідача на утриманні знаходиться ще одна неповнолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2, та повнолітня дочка, яка на сьогоднішній день навчається у вищому учбовому закладі на контрактній основі і також потребує допомоги на час навчання та, що стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх доходів на користь однієї дитини, буде значно порушувати інтереси інших його дітей.

Оскільки, розмір аліментів в розмірі 1/3 частина заробітку відповідача, стягнутий на користь позивачки, відповідно до наданих доказів становить 834 грн., представник відповідача, як в судовому засіданні в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1 500 грн., що значно більше ніж визначено судом.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Таким чином, враховуючи викладене, надані докази, доводи апеляційної скарги, з урахуванням встановлених обставин справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 необхідно відхилити, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.09.2013 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.09.2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич