Номер провадження № 22-ц/785/6311/13

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Колеснікова Г.Я.,

при секретарі - Орловій С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третьої особи виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 5 жовтня 2011 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що у 1989 році на підставі виданого 2 лютого 1989 року виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області ордеру № 216 вона, чоловік ОСОБА_5, діти ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 вселилися в квартиру АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_4 року чоловік ОСОБА_5 помер. Відповідач ОСОБА_4 без поважних на то причин в квартирі не проживає з 1995 року, витрати по утриманню квартири не несе. Позивач просила на підставі статті 71 ЖК України визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 Одеської області, зобов'язати Білгород-Дністровський РВ ГУ ДМС України в Одеській області зняти відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою (а.с.3,4).

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, звернувшись 28 березня 2012 року до суду з зустрічним позовом, вказав, що ОСОБА_3 перешкоджає йому в користуванні квартирою, він орендує інше житло. ОСОБА_4 просив зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоди йому в користуванні квартирою по АДРЕСА_1 в м. Білгород-Дністровський Одеської області та вселити його в квартиру (а.с.53-54).

Позивач ОСОБА_3 зустрічний позов не визнала.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено (а.с.133-136).

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.

Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) перебували в зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 1981 року (а.с.6).

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, (у шлюбі ОСОБА_6) є дочкою ОСОБА_3 від першого шлюбу.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_5 від першого шлюбу.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, (у шлюбі ОСОБА_7) є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

21 лютого 1989 року виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_5 на склад сім'ї з п'яти осіб (він, дружина ОСОБА_3, діти ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7.) видано ордер № 216 серії НФ на право зайняття жилого приміщення площею 39,7 кв. м, що складається з 3-х кімнат в ізольованій квартирі АДРЕСА_1 (а.с.86).

В квартирі зареєструвалися постійно ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 (у шлюбі ОСОБА_6) 29 березня 1989 року, ОСОБА_4 15 жовтня 1990 року, ОСОБА_7 (у шлюбі ОСОБА_7) 5 липня 1999 року (а.с.2, 9-12, 55, 110, 112).

Станом на 1 липня 2011 року в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані наймач ОСОБА_5, дружина наймача ОСОБА_3, син наймача ОСОБА_4, дочка наймача ОСОБА_7 (до шлюбу ОСОБА_4), малолітній внук наймача ОСОБА_9 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 помер (а.с.7).

Згідно актів від 3 жовтня 2011 року, 14 листопада 2011 року, 23 січня 2012 року, пояснень допитаних в суді свідків ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 1995 року (а.с.14, 43, 44).

5 жовтня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вимогами про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі з підстав не проживання в такій без поважних причин з 1995 року, 28 березня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вимогами про вселення в квартиру.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, його висновки відповідають таким, суд правильно визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

ОСОБА_4 не заперечував, що в квартирі не проживає з 1995 року, своє не проживання після повернення зі служби в армії мотивував погіршенням відносин з дружиною батька ОСОБА_3 та впливом останньої на батька ОСОБА_5 Перевіряючи обґрунтованість вимог первісного та зустрічного позовів, заперечень на такі, суд першої інстанції встановив, що на момент надання батькові ОСОБА_5 квартири ОСОБА_4 було 16 років, останній вселився разом з батьком, його дружиною, іншими дітьми та проживав у квартирі до призову на службу в армію. Після звільнення зі служби ОСОБА_4 повернувся в квартиру та проживав у такій до 1995 року, потім повернувся

в с. Молога Білгород-Дністровського району, де проживав у своєї матері, інших родичів та в житлі по найму. Визнаючи на підставі статті 71 ЖК України ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з факту не проживання відповідача в квартирі, тривалості такого не проживання, що має місце з 1995 року, та недоведеності поважності причин не проживання понад встановлені законом строки. В 1995 році ОСОБА_4 було 22 роки, останній з власної волі залишив квартиру та повернувся в село, де жила мати та брат, до пред'явлення позову про визнання таким, що втратив право користування квартирою, апелянт в судовому порядку вселитися в спірну квартиру не намагався, доказів утримання спірного житла не надав.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_3 довела не проживання ОСОБА_4 в спірній квартирі понад встановлені законом строки без поважних причин, натомість ОСОБА_4 належних та допустимих доказів поважності своєї тривалої протягом сімнадцяти років відсутності в квартирі не надав. Саме по собі погіршення стосунків не є безумовним доказом поважності не проживання в даній конкретній ситуації, оскільки не проживання ОСОБА_4 в квартирі має місце з 1995 року, відтак, є досить тривалим, доказів того, що чинились перешкоди в такому проживанні, рівно як і доказів здійснення на протязі сімнадцяти років захисту порушеного житлового права шляхом вселення в квартиру в судовому порядку не надано. ОСОБА_3 розпорядився своїм немайновим правом на проживання в квартирі багато років тому назад, коли, залишивши квартиру, не повертався в таку для проживання в подальшому. Доводи апелянта щодо перешкод з боку ОСОБА_3 у здійсненні батьком ОСОБА_5 приватизації квартири перевірці не підлягають, так як приватизація житла не є предметом спору. Неправомірна поведінка ОСОБА_3, інших членів сім'ї, рівно як і домовленості з батьком ОСОБА_5 щодо квартири та проживання в такій не мають підтвердження належними та допустимими доказами. Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третьої особи виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Г.Я.Колесніков