Номер провадження № 22-ц/785/7144/13

Головуючий у першій інстанції Погорєлов І.В.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Калараш А.А.

суддів : Комаровської Н.В., Короткова В.Д.

з участю секретаря Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Одеська залізниця", третя особа ОСОБА_3, про відшкодування компенсації моральної шкоди спричиненої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, за апеляційною скаргою державного підприємства "Одеська залізниця" на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2013 року, -

встановила:

У грудні 2003 року позивач ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом про відшкодування компенсації моральної шкоди спричиненої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки і в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року о 19 год.45 хв. на посадковій платформі «Степова», Одеської залізниці, в результаті наїзду електропоїзду № 6422, що є власністю відповідача, було смертельно травмовано його доньку ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди .

Його дружина ОСОБА_3 ,також отримала тяжкі тілесні ушкодження та після трагедії, по цей час постійно хворіє, його менша донька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 на очах якої загинула її сестра,отримала психічну травму.

Посилаючись на те ,що трагедія сталася з вини локомотивної бригади,яка керувала електропоїздом № 6442 та внаслідок втрати доньки, тяжкого фізичного та психічного травмування дружини , психічного травмування доньки ОСОБА_7, йому спричинено моральну шкоду у вигляді тяжких і тривалих душевних страждань, позбавлення його можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 400 000 (чотириста тисяч) гривень .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав ,просив відмовити у задоволенні позову ,посилаючись на те,що смертельне травмування ОСОБА_4 та травмування ОСОБА_3 трапилося в зв'язку з порушенням ними правил поведінки на залізничному транспорті.

Третя особа вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 03.04.2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Одеська залізниця» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень .

Стягнуто з Державного підприємства «Одеська залізниця» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 885,50 гривень .

В апеляційній скарзі ДП «Одеська залізниця» ,посилаючись на порушення судом норм процесуального права ,неправильне застосуванням норм матеріального права , просить скасувати рішення та ухвалити нове яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню ,а рішення суду першої інстанції зміні з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 7 листопада 1999 року близько 19 год. 45 хв., в темний час доби на платформі «Степова» Одеської залізниці, електропоїздом № 6422, що є власністю відповідача, смертельно травмовано доньку позивача - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка від отриманих пошкоджень померла на місці пригоди та спричинено тяжких тілесних ушкоджень дружині позивача ОСОБА_3.

Смерть ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 09.11.1999 року (а.с.8).

Відповідно до акту службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на транспорті України від 30.12.1999 року випадок стався внаслідок порушення потерпілими правил проходу через залізничні колії (а.с.63).

Відповідно до висновку судово- технічної експертизи від 21.11.2005 року будь-яких порушень діючих будівельних норм при будівництві залізничної платформи зупинкового пункту «Степова» допущено не було ,у зв'язку з чим причинний зв'язок між особливостями її проектування , розміщення , будівництва і складом травмування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відсутній. (а.с.268-269).

Постановою старшого слідчого Одеської транспортної прокуратури кримінальна справа закрита у відношенні машиніста електропоїзду ЄР-9п № 374 ОСОБА_5 та помічника машиніста ОСОБА_6 за ст. 276 ч.3 КК України за відсутністю складу злочину на підставі п.2 ст. 6 КПК України (а.с.270).

Суд першої інстанції задовольняючи частково позов ОСОБА_2, виходив з того, що через смертельне травмування доньки та травмування дружини позивача, останній переніс душевні страждання та набув право на відшкодування моральної шкоди.

Розмір моральної шкоди суд першої інстанції з врахуванням глибини душевних страждань позивача від втрати п'ятнадцятирічної доньки та тяжкого травмування дружини визначив у розмірі 200000 грн.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції .

Суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 440-1 ЦК України ( в ред.1963 р.) ,оскільки пригода сталося в 1999 році.

Судом першої інстанції вірно встановлено ,що спричинення травмування потерпілим сталося ,через невиконання локомотивною бригадою ,яка керувала електропоїздом № 6442 при наближенні до платформи усіх необхідних дій,спрямованих на безпеку руху електропоїзда , а саме при русі у нічний час не було переключено декілька разів прожектор,чим не виконані вимоги Пам'ятки , затвердженої наказом начальника Одеської залізниці № Н-430 від 10.04.1998 року та зокрема і внаслідок необережності самих потерпілих через намагання перейти залізничні колії в неустановленому платформою місці, з порушенням «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України» затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 року № 54.

В позовній заяві позивач , в обґрунтування суми позову посилається на сукупність складових подій ,які вплинули на його життя , чим спричинили моральну шкоду , зокрема це трагічна смерть доньки , спричинення тяжких ушкоджень дружині , тривалий час доказування ним своєї правоти , тривалий захист свого права на відшкодування шкоди , неправомірність дій відповідача та не бажання визнання своєї вини у спричиненні смерті доньки та тяжких ушкоджень дружині відповідачем ,що в сукупності йому спричинили моральну шкоду , яку він оцінив в 400000 грн.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити , що порядок та підстава для відшкодування моральної шкоди ,через те ,що подія відбулася в 1999 року , передбачена ст. 440-1 ЦК України ( в ред. 1963 р.).

Проте норми цивільного кодексу України в редакції 1963 року , не передбачали відшкодування моральної шкоди спричиненого потерпілому внаслідок травмування дружини , яка таких позовних вимог не заявляла та не позбавлена захистити своє право на відшкодування моральної шкоди шляхом звернення до суду з відповідним позовом , або внаслідок тривалості певного часу витраченого позивачем на доказування ним своєї правоти , або тривалого захисту свого права на відшкодування шкоди , неправомірності дій відповідача у не бажанні відповідачем визнанні своєї вини у спричиненні смерті доньки .

Тому колегія суддів вважає,що суд першої інстанції помилково визнав право позивача на відшкодування моральної шкоди зокрема і через отримання дружиною тяжких тілесних ушкоджень.

Позивач має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті доньки ОСОБА_4

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України ( в ред. 1963 р.) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові діями іншої особи, що порушили його законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Розмір відшкодування визначається з урахуванням суті позовних вимог, фізичних або моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менш пяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до роз'яснень п.3, п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 311.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди" , зазначено, що « під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ,заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно- правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача,наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд ,зокрема повинен з'ясувати ,чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру,за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні , в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить,а також інші обставини ,що мають значення для вирішення спору».

Виходячи з матеріалів справи вбачається, що смертельне травмування ОСОБА_4 сталося на Одеській залізниці електропоїздом № 6422, що є джерелом підвищеної небезпеки, власником електропоїзду є ДП « Одеська залізниця» .

Відповідно до ст. 450 ЦК України (в ред. 1963 р.) володілець джерела підвищеної небезпеки ,зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду , спричинену джерелом підвищеної небезпеки ,якщо не доведе , що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апелдяційної скарги з приводу того, що визначена судом першої інстанції сума моральної шкоди у розмірі 200000 не відповідає засадам розумності , виваженості та справедливості з врахуванням всіх доказів в їх сукупності.

Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду україни № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних,психічних,тощо), який зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості ,можливості відновлення тощо ) та з урахуванням інших обставин. Зокрема ,враховується стан здоров'я потерпілого,тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках,ступінь зниження престижу,ділової репутації,час та зусилля ,необхідні для відновлення попереднього стану ,добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності ,виваженості та справедливості.

Колегія суддів , з врахуванням наявних в матеріалах справи та наданих позивачем доказів у обґрунтування розміру спричиненої моральної шкоди , з врахуванням того, що померла була донькою позивача , через загибель якої , позивач переніс душевні страждання , що вплинуло на його нормальну життєдіяльність, через психічний стрес та потрясіння яких зазнав позивач ,з врахуванням того,що смерть доньки сталася зокрема і внаслідок грубої необережності батьків та самої потерпілої , з врахуванням із засад розумності ,виваженості та справедливості та обставин за якими сталася загибель доньки позивача , вважає зменшити розмір визначеної судом першої інстанції компенсації морального шкоди до 50000 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції наявності в діях потерпілих грубої необережності ,що є підставою для відмови у задоволенні позову не заслуговує на увагу , оскільки груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки закон не передбачає грубу необережність як обставину, що звільняє володільця від відповідальності.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 роз'яснено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли інше не встановлено законом, розмір відшкодування, належного з володільця джерела підвищеної небезпеки, має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Як грубу необережність, зокрема, може бути враховано нетверезий стан, нехтування правилами безпеки руху і т.п.

Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки .

За таких підстав , відповідно до п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України , апеляційна скарга ДП «Одеська залізниця» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру компенсації моральної шкоди .

Керуючись ст. ст. 303, п.3 ч.1. ст. 307, п.4 ч.1 ст.309, 316,319 ЦПК України , колегія суддів

вирішила :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Одеська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 03.04.2013 року змінити в частині стягнення розміру компенсації моральної шкоди ,зменшив суму компенсації моральної шкоди до 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн..

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.А. Калараш

Судді: Н.В.Комаровська

В.Д. Коротков