Справа № 2-522/12

Провадження № 22ц/782/4561/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Маляренко І.Б.

Суддів: Яреська А. В., Борисова Є. А.

За участю секретаря: Веселова С. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Свердловантрацит»

на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ДП «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Довжанська - Капітальна» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної каліцтвом,

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням частково задоволено вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_1

Суд першої інстанції: 1) стягнув з Державного підприємства «Свердловантрацит» (далі - ДП «Свердловантрацит»):

на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди внаслідок отримання каліцтва на виробництві - 12000 грн., на відшкодування витрат за проведення експертизи - 161 грн.;

на користь держави - судовий збір у сумі 120 грн.;

2) в задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовив.

В апеляційний скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, мотивуючи тим, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах

доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути

законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,

повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і

всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і

заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 тривалий час працював на шахті

«Довжанська-Капітальна» ДП «Свердловантрацит». За період його роботи на цьому підприємстві з ним двічі сталися нещасні випадки, зокрема, 19.08.1990 року та 28.07.2007 року. Від наслідків виробничої травми, яка сталася 19.08.1990 року, він тривалий час лікувався, проходив курс реабілітації у медичних закладах. 28.07.2007 року з позивачем трапився другий нещасний випадок, внаслідок чого він

отримав забій поперечно - крижового відділу хребта, забій спинного мозку, про що

зазначено в акті про нещасний випадок на виробництві № 30 від 31.07.2007 року форми Н-1 та у акті розслідування нещасного випадку від 31.07.2007 року форми Н-5. Від травм, одержаних внаслідок даного нещасного випадку, позивач також тривалий час лікувався у закладах охорони здоров'я, що підтверджується наданою ним медичною документацією (а.с.24,25), висновком МСЕК (а.с.26), виписними епікризами, виписками з історії хвороби (а.с.27-37),

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної

працездатності у відсотках, потребі у додаткових видах допомоги серії 2-20 СУ № 030585, ОСОБА_1 встановлено 30% ступеня втрати професійної працездатності з

01.12.2008 року до 01.12.2010 року, у довідці зазначено, що позивач потребує додаткових

видів допомоги: медикаментозне лікування , санаторне - курортне лікування 1 раз на 3

роки.(а.с. 10).

За довідкою МСЕК серії 10 AAA № 096009 ОСОБА_1

встановлено ступінь втрати працездатності у відсотках - 30% з 01.12.2012 р. до 01.12.2014 р. у зв'язку з виробничою травмою 28.07.2007 p., йому потрібні додаткові види допомоги:

медикаментозне лікування по показникам, санаторне - курортне лікування за висновком ВКК, тростина, напівшерстяний корсет (а.с.121).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ 3№ 334340

ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності з 01.12.2012 р. до 01.12.2014 p.,

причина інвалідності - нещасний випадок на виробництві., рекомендовані заходи по

відновленню працездатності: диспансерний облік, лікування у невролога, нейрохірурга,

терапевта, (а. с. 122).

Відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві № 30 від 31.07.2007 року форми Н-1 (п.п. 6-8), (а.с. 11-14) та акту розслідування нещасного випадку від

31.07.2007 року форми Н-5 (п.п. З, 4)(а.с.15-18), нещасний випадок на виробництві стався

внаслідок незадовільного стану рельсової колії, по якій здійснювалося транспортування людей.

З копії виписки з наказу № 1814 від 11.12.2007 р. по ВП «Шахта «Довжанська -Капітальна» та виписки з протоколу № 34 від 11.12.2007 р. по розслідуванню нещасного

випадку зі ОСОБА_1 вбачається що вину постраждалого ОСОБА_1

вирішено було не встановлювати, одноразову допомогу не зменшувати.(а.с. 19-20).

Згідно з медичним висновком (довідка МСЕК сер. 2-20 CM № 067802 від

23.11.2008 року) ОСОБА_1 заборонені важка фізична праця, тривала ходьба та вимушене положення тулубу, встановлена група інвалідності - третя, причина інвалідності - трудове каліцтво.(а.с.9).

За висновком психологічної експертизи № 606/28 від 06.06.2013 p., ситуація, яка пов'язана з отриманням 28.07.2007 р. виробничої травми ОСОБА_1,

обумовила блокаду його біологічних та соціальних потреб, виникнення, розвиток та

підтримку у нього стану внутрішньої напруги (стресу) з негативним переживанням,

почуття приреченості, відчаю, невиправданих очікувань, є для нього психотравмуючою.

ОСОБА_1. Погіршення психічного стану ОСОБА_1

Оцінивши характер моральних страждань позивача, відсоток утрати

працездатності, групу інвалідності, причину інвалідності, виходячи з принципів

розумності, виваженості і справедливості, суд визнав за можливе задовольнити вимоги

позивача по відшкодуванню моральної шкоди у розмірі 12000 грн.

Цей висновок суду колегія суддів вважає законним і обґрунтованим, таким, що відповідає фактичним обставинам справи і наявним в ній доказам, а доводи апеляційної скарги в цій частині - безпідставними.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо стягнення моральної шкоди з неналежного відповідача, то апелянт не бере до уваги наступного.

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту «є» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV), якими обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено на Фонд соцстраху.

Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності з 30 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральних збитків.

Тобто, зазначеними законами застраховані громадяни, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соцстраху, яке вони мали відповідно до положень первинної редакції цього Закону України.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 08 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральний збиток за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Оскільки втрату професійної працездатності позивачеві за травмою, що сталася 28.07.2007 р., встановлено МСЕК з 01.12.2008 року, то належним відповідачем по даному спору є саме ДП «Свердловантрацит».

Не можна погодитись і з доводами апелянта щодо безпідставного стягнення з ДП «Свердловантрацит» на користь позивача частини судових витрат, пов'язаних з проведенням судово-психіатричної експертизи.*

По-перше, зазначеною судово-психіатричною експертизою (а.с. 105-111) встановлено, що погіршення психологічного стану ОСОБА_1 виникло внаслідок виробничої травми, отриманої 28.07.2007 року.

Експертом зазначено, що ситуація, пов'язана з даною виробничою травмою, обумовила блокаду біологічних та соціальних потреб ОСОБА_1, виникнення, розвиток та підтримку у нього стану внутрішньої напруги (стресу) з негативним переживанням, почуття приреченості, відчаю, невиправданих очікувань, є для нього психотравмуючою.

По-друге, суд дійсно невірно розрахував суму судових витрат, понесених

ОСОБА_1, які підлягали стягненню на його користь, але невірним розрахунком він не порушив права ДП «Свердловантрацит», оскільки стягненню підлягала сума у

236.13 грн., а не у 161 грн.

Суду в даному випадку слід було виходити не із загальної суми заявлених

позовних вимог, а тільки із суми щодо розміру моральної шкоди, а саме, із суми у 224715

грн.

Позов в частині стягнення моральної шкоди задоволено судом на суму у 12000 грн., тобто, на 5.34%. Сума у 236.13 грн. і є відсотком від суми оплати за проведення експертизи- 4422 грн.х5.34%:100%.

Проте сам ОСОБА_1 рішення суду не оскаржив ні в цілому, ні в цій

частині.

Крім того, апелянт, наполягаючи на скасуванні рішення суду першої інстанції в

цілому, не бере до уваги того, що даним рішенням позов задоволено частково, зокрема,

судом уже відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині

стягнення з ДП «Свердловантрацит» матеріальної шкоди, завданої каліцтвом.

Доводи апелянта у своїй більшості є доводами, які надавались ним на

заперечення позову, були детально розглянуті судом першої інстанції, та повно,

об'єктивно та всебічно перевірені доказами, наданими сторонами по справі, і не

спростовують висновків суду.

Інших доводів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного

рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1, апелянтом не надано.

За таких обставин судова колегія вважає оскаржуване рішення таким, що

ухвалене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому,

згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, таким, що підлягає залишенню без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України,

колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» - відхилити,

рішення Свердловського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ДП «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Довжанська - Капітальна» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної каліцтвом - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена

шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: