Справа №:101/195/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.
№ провадження:22-ц/190/4505/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Чистякової Т.І.
суддів:Синельщікової О.В. Курської А.Г.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування спадкоємцем витрат у зв'язку з придбанням майна без достатньої правової підстави і зобов'язань спадкодавця,
в с т а н о в и л а :
09 січня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування спадкоємцем витрат у зв'язку з придбанням майна без достатньої правової підстави і зобов'язань спадкодавця. Позов мотивований тим, що відповідачу ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право на спадщину належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. Проте, раніше відповідно з рішенням Центрального районного суду м. Сімферополь від 31.07.2008 року за позивачем було визнано та зареєстровано у встановленому порядку право приватної власності у порядку спадкоємства на зазначену спірну квартиру. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 17.02.2009 року рішення суду було скасовано і справу направлено на новий розгляд. При повторному розгляді справи рішенням Центрального райсуду м. Сімферополь від 17.02.2010 року позов позивача було задоволено частково. Однак, рішенням Апеляційного суду АР Крим від 30.08.2010 року рішення від 17.02.2010 року скасовано та позивачу в позові відмовлено в повному обсязі.
Позивач вказує, що в період коли на підставі скасованого згодом рішення суду від 31.07.2008 року за нею було зареєстровано право власності на квартиру № 3, літом та восени 2008 року вона здійснила ремонт, оскільки квартира знаходилась у непридатному для проживання стані. Виконані нею поліпшення спадкового майна відповідач ОСОБА_7 отримала в натурі разом з успадкованою квартирою. В цей період часу вона також погасила борги спадкодавця за квартплату та водопостачання. В 2007 та 2008 році вона здійснювала при житті лікування та догляд за спадкодавцями, після смерті здійснювала похорони спадкодавців, після яких відповідач ОСОБА_7 успадкувала право власності на спірну квартиру. Крім того, за життя спадкодавця ОСОБА_8, за її згодою у 2006 році позивач за свої кошти здійснила підвід каналізації у квартиру.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_7, як спадкоємиця своєї бабусі ОСОБА_8 та матері ОСОБА_7, зобов'язана
відшкодувати позивачу вартість проведення у квартирі № 3 каналізації в 2006 році в
сумі, визначеній за висновком експертизи, вартість догляду та лікування
спадкодавців в сумі 10000 грн., витрати на похорони в сумі 1571 грн., відшкодування боргів за квартплату та водопостачання вказаної квартири в сумі 1046 грн., а також вартість ремонту вказаної квартири, проведеного позивачем в 2008 році в сумі, визначеній за висновками експертизи.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апелянта зводяться до того, що судом неправильно застосовано ст.390 ЦК України, а також безпідставно не застосовані ст.ст.1212 та 1214 ЦК України.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_9 - представник ОСОБА_7 вважає рішення законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не доведеними.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників позивача і відповідача, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і в запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками.
Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 липня 2008 року встановлено факт проживання ОСОБА_6 однією сім'єю з ОСОБА_8, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено факт прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано за ОСОБА_6 право власності у порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7). Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.09.2008 року ОСОБА_6 належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 17 лютого 2009 року зазначене вище рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.11).
Рішенням Центрального районного суду АР Крим від 17.02.2010 року первісний позов ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією родиною, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_6 однією сім'єю з ОСОБА_8, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено факт прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. В решті позовні вимоги за первісним позовом залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_7 про продовження строку прийняття спадщини, встановлення факту проживання, визнання права власності у порядку спадкування залишено без задоволення (а.с. 14-17).
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 30.08.2010 року рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.02.2010 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_11 з ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 на час смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1. В решті позову ОСОБА_7 відмовлено (а.с. 10-13).
Виходячи з наведеного, ОСОБА_11 є спадкоємцем померлої ОСОБА_8
Відповідно до ст. 1232 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Згідно зі ст. 1218 до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Позивачкою надані докази понесення нею витрат на поховання ОСОБА_6 на загальну суму 1571 грн. (а.с.30,31).
Крім того, в матеріалах справи місяться надані позивачкою квитанції про сплату квартирної плати за квартиру АДРЕСА_1 у сумі 756, 69 грн. (а.с. 31) і про сплату послуг з водопостачання та каналізації на суму 289,54 грн. (а.с.32,зв.), що разом складає 1046,23 грн.
Зазначені суми підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки у відповідності до вимог ст.ст. 1218, 1232 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що в цій частині судом неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до ухвалення рішення, яке не ґрунтується на законі.
Що стосується позову в іншій частині вимог, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у його задоволенні.
Так, вимоги позивачки про стягнення витрат на догляд та лікування спадкодавця не підтверджені будь-якими доказами, між тим, згідно з ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вимоги про стягнення вартості ремонтних робіт, підведення каналізації у зазначеній квартири не грунтуються на законі
Так, відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Абзац 2 ч.1.ст. 1214 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
З сенсу ч.ч.3,4 ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів; добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди.; якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Між тим, позивачкою не доведено, що здійснені нею витрати були необхідні для утримання або збереження майна. Крім того, вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20 березня 2012 року встановлено, що ОСОБА_6 вчинено умисне пошкодження квартири АДРЕСА_1, чим спричинено шкоду на суму 28332 грн. Тобто, вимоги щодо стягнення витрат на ремонтні роботи, здійснені у 2008 році, є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до ч.ч.1,5 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп.
Керуючись ч.1,5 ст.88, ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст. 308, п.4 ч.1 ст.309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволені позову про стягнення квартплати і витрат на поховання.
Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову в цій частині.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати на комунальні послуги у сумі 1046 (одна тисяча сорок шість) грн.. 23 коп. і витрати на поховання у розмірі 1571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна) грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн.. 40 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді
Чистякова Т.І. Синельщікова О.В. Курська А.Г.