Номер провадження № 22-ц/785/5698/13

Головуючий у першій інстанції Рева С.В.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Горновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2012 року по справі за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

встановила:

ПАТ «Марфін Банк» звернулося з вказаним позовом до суду (а. с. 1-4), в якому просило стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором № 01110/RO на загальну суму 35 078,99 дол. США та 108 855,05 грн., а також судовий збір в сумі 3 219 грн.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду обґрунтовував тим, що 14 серпня 2008 року ВАТ «Морський транспортний банк» уклало з ОСОБА_3 кредитний договір № 01110/RO, відповідно до якого ВАТ «Морський транспортний банк» видало відповідачу ОСОБА_3 кредит у сумі 44 314 дол. США із сплатою 13,5 відсотків річних, строком до 13 серпня 2015 року.

З метою забезпечення повернення кредиту від 14 серпня 2008 року за № 01110/RO ВАТ «Морський транспортний банк» уклало з ОСОБА_3 договір застави транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_3 передав ВАТ «Морський транспортний банк» в заставу рухоме майно, а саме транспортний засіб марки «Nissan Murano», 2008 року випуску, об'єм двигуна 3 498 куб. см., кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.

Однак, ОСОБА_3 свої зобов'язання щодо кредитного договору від 14 серпня 2008 року за № 01110/RO належним чином не виконував, у зв'язку з чим ПАТ «МАРФІН БАНК» (ВАТ «Морський транспортний банк» у 2010 році змінило найменування юридичної особи на ПАТ «МАРФІН БАНК» а. с. 24-29) звернулося до суду із відповідним позовом.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, відповідно до рішення суду, представник позивача ПАТ «МАРФІН БАНК» позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак надав суду заяву, в якій просив суд відкласти розгляд справи.

Крім того, ОСОБА_3 надав суду квитанцію № 46-101D/1 від 13 грудня 2012 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 перерахував на рахунок ПАТ «МАРФІН БАНК» 1 000 дол. США в рахунок відшкодування заборгованості по кредитному договору від 14 серпня 2008 року за № 01110/RO.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2012 року позов ПАТ «МАРФІН БАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» 31 683 дол. 88 центів США, що в еквіваленті дорівнює суму 253 249 грн. 25 коп. в рахунок відшкодування заборгованості за кредитом, 2 395 дол. 11 центів США, що в еквіваленті дорівнює суму 19 144 грн. 11 коп. в рахунок відшкодування заборгованості по відсоткам, 103 367 грн. 24 коп. в рахунок відшкодування пені, 5 487 грн. 81 коп. в рахунок відшкодування штрафу, а також 3 219 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 384 467 грн. 41 коп.

Не погодившись з рішенням суду, в частині стягнення пені, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2012 року, в якій просить змінити рішення суду від 14.12.2012 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «МАРФІН БАНК», в частині стягнення з ОСОБА_3 пені в сумі 103 367,24 грн., посилаючись на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, зокрема щодо застосування позовної давності до пені.

Позивачем рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ПАТ «МАРФІН БАНК» заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просить перенести розгляд справи, в зв'язку із знаходженням його на стаціонарному лікуванні в міській лікарні № 1 з 24.10.2013 року.

Однак, судова колегія вважає, що ОСОБА_3 не представлено доказів поважності причин неявки в судове засідання, якими він обґрунтовує свою неявку. Оскільки, з довідки міської клінічної лікарні № 1, наданої ОСОБА_3 до заяви, не вбачається, що він знаходиться на стаціонарному лікуванні, як вказує в своїй заяві. Крім того, судова колегія приймає до уваги, що розгляд справи за заявою ОСОБА_3 уже відкладався 23.09.2013 року в зв'язку з його хворобою судом апеляційної інстанції, з таких підстав відкладався розгляд справи і в суді першої інстанції (а. с. 45, 48, 50, 53).

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «МАРФІН БАНК», дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів, доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. При цьому, судова колегія зазначає, що не робить висновкім стосовно неоскаржуваної частинии рішення суду, а робить виснови лише, щодо стягнення з ОСОБА_3 пені в розмірі 103 367,24 грн.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «МАРФІН БАНК», суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 14 серпня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 01110/RO, відповідно до якого ВАТ «Морський транспортний банк» видало відповідачу ОСОБА_3 кредит у сумі 44 314 дол. США із сплатою 13,5 відсотків річних, строком до 13 серпня 2015 року (а. с. 5-8).

З метою забезпечення повернення кредиту від 14 серпня 2008 року за № 01110/RO між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_3 передав ВАТ «Морський транспортний банк» в заставу рухоме майно, а саме транспортний засіб марки «Nissan Murano», 2008 року випуску, об'єм двигуна 3 498 куб. см., кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а. с. 11-16, 18).

Однак, ОСОБА_3 свої зобов'язання щодо кредитного договору від 14 серпня 2008 року за № 01110/RO належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього перед ПАТ «МАРФІН БАНК» виникла заборгованість у розмірі 35 078 дол. 99 центів США, що в еквіваленті дорівнює суму 280 386 грн. 36 коп. та 108 855 грн. 05 коп., а всього 389 241 грн. 41 коп., з яких: 31 683 дол. 88 центів США, що в еквіваленті дорівнює суму 253 249 грн. 25 коп. - заборгованість за кредитом; 3 395 дол. 11 центів США, що в еквіваленті дорівнює суму 19 144 грн. 11 коп. - заборгованість по відсоткам; 103 367 грн. 24 коп. - заборгованість за пенею; 5 487 грн. 81 коп. - заборгованість за штрафом.

Проте, під час розгляду справи ОСОБА_3 надав суду квитанцію за № 46-101D/1 від 13 грудня 2012 року, з якої вбачається, що він перерахував на рахунок ПАТ «МАРФІН БАНК» 1 000 дол. США в рахунок відшкодування заборгованості по кредитному договору від 14 серпня 2008 року за № 01110/RO.

Таким чином, суд вважав, що заборгованість по відсоткам, яка встановлює суму у розмірі 3 395 дол. 11 центів США слід зменшити на 1 000 дол. США, а тому загальна сума заборгованості по відсоткам буде становити 2 395 дол. 11 центів США, виходячи з наступного розрахунку: (3 395 дол. 11 центів США - 1 000 дол. США = 2 395 дол. 11 центів США).

Дійсна наявність цих грошових зобов'язань ОСОБА_3 перед ПАТ «МАРФІН БАНК» та їх розмір підтверджується кредитним договором від 14 серпня 2008 року за № 01110/RO та наданим представником ПАТ «МАРФІН БАНК» відповідним розрахунком (а. с. 20-21).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи представник ПАТ «МАРФІН БАНК» довів суду ті обставини, на які він посилається як на підставу позовних вимог.

Оцінивши встановлені по справі обставини у їх сукупності, суд першої інстанції вважав, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, сума яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» складає 34 078 дол. 99 центів США, що в еквіваленті дорівнює суму 272 393 грн. 36 коп. та 108 855 грн. 05 коп., а всього 381 248 грн. 41 коп.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» 3 219 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

За таких обставин, на підставі ст. ст. 525, 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ПАТ «МАРФІН БАНК», стягнувши з ОСОБА_3 на його користь 381 248 грн 41 коп. в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором від 14 серпня 2008 року за № 01110/RO та відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнув 3 219 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Судова колегія, не роблячи висновку стосовно неоскаржуваної частини рішення, вважає, що суд першої інстанції, в оскаржуваній частині рішення, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, закон який їх регулює та прийшов до правильного висновку на підставі наданих і досліджених доказів, задовольнивши позовні вимоги ПАТ «МАРФІН БАНК», в цій частині.

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній частині рішення.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами 14.08.2008 року укладено кредитний договір № 01110/RO, відповідно до якого відповідачу було видано кредит у сумі 44 314 дол. США із сплатою 13,5 відсотків річних, строком до 13.08.2015 року (а. с. 5-8, 19).

Станом на 21.06.2012 року, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором склала 389 223,88 грн. (а. с. 20-21).

ОСОБА_3 в ході розгляду справи частково погашено заборгованість в розмірі 1 000 дол. США (а. с. 56).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 2.3.3. кредитного договору, при порушенні позичальником зобов'язань передбачених умовами кредитного договору Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, комісій, виконання інших зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі (а. с. 7, 22-23).

В п. 4 кредитного договору визначено відповідальність позичальника при порушенні будь-якого зобов'язання, передбаченого п. п. 1.1., 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4. даного договору, нарахування пені у зв'язку з цим та сплату штрафу.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що стягуючи суму пені згідно розрахунку в розмірі 103 367,24 грн., судом порушено вимоги ст. 258 ЦК України щодо строків позовної давності, так як до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, а кредитним договором не передбачена інша позовна давність стосовно пені за порушення виконання вимог договору, судова колегія не може прийняти до уваги.

Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Відповідно до матеріалів справи такої заяви від відповідача на адресу суду не надходило. Тому суд першої інстанції був позбавлений можливості застосувати строки позовної давності до позовних вимог, в частині стягнення пені.

Також судова колегія звертає увагу на те, що хоча відповідач і не був присутній в судових засіданнях і по справі ухвалено заочне рішення, однак він належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи (а. с. 38, 46-47, 52, 58), направляв на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи (а. с. 45, 50, 55), що свідчить про те, що йому було відомо про час та місце розгляду справи, справа перебувала в провадженні суду першої інстанції на протязі п'яти місяців, а тому судова колегія вважає, що у відповідача була можливість подати до суду заяву про застосування позовної давності, однак він своїм правом не скористався.

Інші доводи в апеляційній скарзі відсутні, розмір заборгованості згідно наданого позивачем розрахунку і, зокрема по пені, відповідачем відповідно до апеляційної скарги не ооскаржується.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія, не роблячи висновку стосовно неоскаржуваної частині рішення суду, вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення, в оскаржуваній частині, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи викладене та оскільки, вони не спростовують висновки суду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2012 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2012 року по справі за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич