Справа № 372/5193/13-к Головуючий у І інстанції Мора

Провадження № 11-сс/780/594/13 Доповідач у 2 інстанції Зіміна

Категорія 14.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

14 листопада 2013 року. м. Київ.

Колегія суддів судової палати

з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Зіміної В.Б.

суддів Левчука О.Д., Загоруйка В.В.

при секретарі судового засідання Гусаку О.О.

прокурора Оніщенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 5 листопада 2013 року, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області про арешт майна відмовлено; -

в с т а н о в и л а :

Слідчий СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області звернувся до суду з клопотанням по кримінальному провадженні № 12013100230001251 від 27.07.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, про накладення арешту на майно, а саме на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ № 448290, належить ОСОБА_2 та якій присвоєно кадастровий № 3223188401:01:013:0009.

Своє подання слідчий обґрунтовує тим, що ним здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, в ході проведення якого було встановлено, що в невстановлений слідством час, ОСОБА_3, який перебував на посаді Халеп'янського сільського голови Обухівського району Київської області з 22.04.1994 року по 23.03.2004 рік, було підроблено рішення №58 від 30.12.1997 року 10 сесії 22 скликання Халеп'янської сільської ради про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1, та доручення землевпорядній організації розробити технічну документацію для її погодження та затвердження в установленому порядку для ОСОБА_2 Внаслідок підроблення вище зазначеного рішення ОСОБА_2, неправомірно отримала у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ № 448290.

Таким чином, внаслідок службового підроблення була незаконно відчужена земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із чим інтересам держави була завдана значна матеріальна шкода.

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 05.11.2013 року в задоволенні клопотання слідчого СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області про арешт майна, відмовлено.

Своє рішення суд обґрунтував тим, що внесене слідчим клопотання не відповідає вимогам ст. ст. 132, 171 КПК України, оскільки до клопотання не надано доказів, які підтверджують, що майно на яке слідчий просить накласти арешт на момент звернення ним до слідчого судді належить ОСОБА_2, а також слідчим не доведено того, що є достатні підстави для арешту земельної ділянки та є необхідність у обмеженні власника в його правах щодо розпорядження та використання майном та потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи, про які йдеться в клопотанні.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу слідчого судді від 05.11.2013 року скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, а саме на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ № 448290 та якій присвоєно кадастровий №3223188401:01:013:0009.

Свою апеляцію прокурор обґрунтовує тим, що слідчим суддею не в повному обсязі було з'ясовано всі доводи поданого клопотання. Доводи слідчого судді та посилання на ст. ст. 132, 171 КПК України, про те, що не надано доказів, що майно на яке потрібно накласти арешт дійсно належить ОСОБА_2, є необґрунтованими, оскільки слідчим було надано копію державного акта на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2, та інші документи, а також суддею проігноровано те, що інтересам держави була завдана значна матеріальна шкода, та у разі реалізації земельної ділянки ОСОБА_2 її повернення у власність держави буде неможливим, таким чином неможливо буде відшкодувати завдані державі збитки.

Таким чином, на думку апелянта Обухівським районним судом під час розгляду клопотання про арешт майна ОСОБА_2 було допущено однобічність та неповноту судового слідства, а тому судове рішення є незаконним, необґрунтованим та не вмотивованим, що є порушенням вимог ст. 173 КПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому законом порядку.

З клопотання видно, що слідчий СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області просив слідчого суддю накласти арешт на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ № 448290, належить ОСОБА_2

На думку колегії суддів апеляційного суду, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що клопотання не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 171 КПК України у клопотання про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого вірно зазначив, що до клопотання слідчим не надано доказів, які підтверджують, що майно на яке слідчий просить накласти арешт на момент звернення ним до слідчого судді належить ОСОБА_2, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ №448290, на який посилається прокурор, виданий ОСОБА_2 ще 02.02.2010 року (а.с. 5).

До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову.

Виходячи з положення даної статті, на думку колегії суддів, клопотання слідчого не підлягає до задоволення ще й з тих підстав, що ОСОБА_2, у якої на праві власності перебуває земельна ділянка, на яку слідчий просить накласти арешт, не є підозрюваною або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за завдану злочином шкоду.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Як вбачається з матеріалів клопотання державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 02.02.2010 року на підставі рішення № 126-5-6 28 сесії 5 скликання від 24.03.2009 року Халеп'янської сільської ради, а кримінальне провадження № 12013100230001251 стосується підробленого рішення № 58 10 сесії Халеп'янської сільської ради 22 скликання від 30.12.1997 року (а.с. 3,5).

Колегія суддів перевіривши наявні матеріали справи, не знаходить достатніх підстав для скасування рішення слідчого судді, яке постановлене відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому підстави для скасування ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 5 листопада 2013 року відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 407, ст. 422 КПК України, колегія суддів;-

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 5 листопада 2013 року, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області про арешт майна відмовлено, залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ

Зіміна В.Б. Левчук О.Д. Загоруйко В.В.