Справа № 1319/12092/12 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.
Провадження № 22-ц/783/5947/13 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 41
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Копняк С.М., Мікуш Ю.Р.
секретаря Мариняк О.І.
з участю представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача Кочірки Б.Ф., Дмитришин М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до житлово-будівельного кооперативу № 199, виконавчого комітету Львівської міської ради, СГІРФО Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, за участю третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виведення квартири з категорії службового приміщення,-
встановила:
В грудні 2012 року позивач ОСОБА_5 звернулася з позовом в суд до житлово-будівельного кооперативу № 199, виконавчого комітету Львівської міської ради, СГІРФО Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області про виведення квартири з категорії службового приміщення, а саме, зобов»язання ЖБК № 199 надати згоду на зняття з квартири АДРЕСА_1 статусу службової, скликати загальні збори членів кооперативу для вирішення такого питання; зобов»язання виконавчого комітету Львівської міської ради виключити квартиру з числа службових житлових приміщень, зобов'язання СГІРФО Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області зареєструвати усіх мешканців квартири.
В обґрунтування позову покликається на те, що спірна квартира їй була надана 1991 р., як двірнику ЛКП «Під Зуброю». Між ЖЕК - 113 та ЖБК № 199 був відповідний договір про надання їй службового приміщення. Оскільки ЖБК втратив право на виселення осіб з вказаного приміщення, жиле приміщення повинно бути виключене з числа службових для реалізації права на його приватизацію.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_5 до житлово-будівельного кооперативу № 199, виконавчого комітету Львівської міської ради, СГІРФО Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській, за участі третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, про виведення квартири з категорії службового приміщення - відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_5 З оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає, що таке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що з 1991 року по сьогоднішній час працює двірником в ЛКП «Під Зуброю» по переводу з ЖЕК-113, що підтверджується довідкою виданою ЛКП «Під Зуброю». Квартира АДРЕСА_1 була виділена ЖБК-199 для працівника ЖЕК та членів його сім»ї у 1988 році. Рішенням виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 20.04.1989 року № 120, ОСОБА_8 (матері чоловіка апелянтки) надано службову квартиру за вказаною вище адресою, в якій вона, з дозволу ОСОБА_8, проживає з 1988 року із своєю сім»єю.
Вона неодноразово зверталась до попереднього голови ЖБК- 199 в усній і письмовій формі про виключення квартири з числа службових, але такі звернення залишились без задоволення.
Вважає, що її сім"я не може бути виселена з даної квартири, оскільки вона вже більше 10 років працює двірником в ЛКП "Під Зуброю".
ЖБК-199 не надав суду жодних доказів, що на цей час спірна квартира використовується за призначенням як службова, а також доказів того, що не відпала необхідність використання спірної квартири як службової.
Просить суд скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача ЖБК№ 199 Дмитришин М.П. вказала, що апеляційна скарга позивача не підлягає до задоволення, відповідно оскаржуване рішення слід залишити без змін з наступних підстав. Рішенням виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 20.04.1989 року № 120 затверджено рішення загальних зборів ЖБК № 199 від 09.04.1989 року про закріплення квартир за членами кооперативу, яким серед іншого, за квартирою АДРЕСА_1 закріплено статус службової. Рішення про виділення цієї квартири для працівників ЖЕК-113 чи ЛКП "Під Зуброю" не ухвалювалося, угоди між ЛКП "Під Зуброю" та ЖБК № 199 щодо надання цієї квартири у користування немає. Оскільки ОСОБА_5 у трудових відносинах з ЖБК № 199 ніколи не перебувала і ніколи не була членом кооперативу вважає, що позивачка зайняла квартиру самовільно і немає права на неї, в тому числі клопотати про зняття із статусу службової. Відповідно до діючого законодавства ініціювати питання про зняття квартири із статусу службової можуть тільки члени кооперативу, а не особа, яка самовільно зайняла дану квартиру. Просить відхилити апеляційну скаргу а рішення суду залишити без змін.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав, в обґрунтування навів доводи, аналогічні викладеним у скарзі, додатково звернув увагу на те, що у відповіді директора ЛКП "Під Зуброю" № 267 від 07.2010 року зазначено, що квартира АДРЕСА_1 виділена правлінням ЖБК-119 для працівника ЖЕК та членів його сім"ї у 1988 році. Ордер на вказану квартиру не видавався. Квартира знаходиться у власності ЖБК-119. На його переконання позивач ОСОБА_5 належним чином була вселена у вказану квартиру, відповідно, має право ставити вимогу про виключення квартири з числа службової.
Представники відповідача ЖБК-119 Кочірка Б.Ф. та Дмитришин М.П. апеляційну скаргу заперечили, підтримали обґрунтування, подане у письмовому запереченні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників розгляду, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи із наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира знаходиться у житловому будинку, що належить ЖБК - 199 та включена у встановленому законом порядку до числа службових кооперативу. Позивачка ОСОБА_5 та члени її сім»ї проживають у спірній квартирі без укладення договору найму. Службове жиле приміщення може бути надане особі, що перебуває у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією у віданні якої знаходиться таке приміщення, при цьому лише з дотриманням визначеної процедури.
Зокрема, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться у житловому будинку, що належить ЖБК № 199 та на підставі рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів № 120 від 20.04.1989 року включена до числа службових кооперативу (а.с. 43-46).
Позивач ОСОБА_5 працює двірником у ЛКП «Під Зуброю» та разом із сім»єю проживає за вказаною адресою (а.с 42).
Згідно довідки ЛКП "Під Зуброю" № 592 від 26.12.2011 року житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні даного підприємства. Службова квартира № 3 вказаного будинку є власністю ЖБК-119. Угоди про надання в користування житлової квартири № 2 між ЛКП "Під Зуброю", ЖБК-119 та ОСОБА_8 немає.
Відповідно до п. 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.
Отже, право ініціювати питання щодо виключення житлового приміщення з числа службових належить виключно підприємству, установі організації у віданні якої знаходиться таке приміщення.
Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_5 у трудових відносинах з ЖБК № 199 не перебувала, службове жиле приміщення - квартира АДРЕСА_1 за рішенням адміністрації ЖБК їй не надавалась, таке рішення виконавчим комітетом міської ради не затверджувалося, спеціальний ордер на вселення не видавався, договір найму на користування не укладався.
З наведених підстав, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов»язання ЖБК № 199 надати згоду на зняття з квартири АДРЕСА_1 статусу службової, скликати загальні збори членів кооперативу для вирішення такого питання, зобов»язання виконавчого комітету Львівської міської ради виключити квартиру з числа службових житлових приміщень, зобов'язання СГІРФО Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області зареєструвати усіх мешканців квартири.
Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 червня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Копняк
Ю.Р. Мікуш