ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2013 р. Справа № 904/6391/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - (доповідач)

суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В. (зміна складу колегії суддів відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 08.11.2013р.).

при секретарі судового засідання Гаврилові О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Торощіна О.В. представник, довіреність №46 від 13.05.13;

від позивача: Рушинець А.О. представник, довіреність №12 від 21.01.13;

від відповідача: Федорченко В.П. представник, довіреність №902 від 05.09.13;

від відповідача: Білоус О.С. представник, довіреність №72 від 01.01.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013р. у справі №904/6391/13

за позовом Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця",

м. Дніпропетровськ в особі Відокремленого структурного

підрозділу "Запорізьке будівельно-монтажне експлуатаційне

управління", м. Запоріжжя

про стягнення 76 729,49 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013р. у справі №904/6391/13 (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Запорізьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління" на користь Комунального підприємства "Водоканал" - 76 729,46 грн плати за скид понаднормативних забруднень в комунальну каналізацію за період з 01.03.2013р. по 31.05.2013р. та 1720,50 грн судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДП "Придніпровська залізниця" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013р. у справі №904/6391/13 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права. Вважає, що саме з вини Позивача не було здійснено аналіз арбітражної проби, а суд не надав цьому належної оцінки. Вказує, що Позивачем не надано доказів встановлення йому органами Мінприроди України нормативів ГДС для каналізаційних очисних споруд м. Запоріжжя, без яких неможливо дійти висновку щодо правомірності визначення таких нормативів рішенням міської ради. В порушення вимог ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України суд відмовив в задоволенні клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості Третіх осіб на стороні Відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, субабонентів Відповідача - ПАТ «Запорізький механічний завод» та УДППЗ «Укрпошта». Таким чином, вважає, що судом не було вжито заходів для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, а також не було взято до уваги результатів паралельного аналізу проб, здійснених акредитованою технологічною лабораторією захисту повітряного та водного басейнів ТОВ НВЦ «Дніпроенергосталь», відповідно до якого забруднення по «СПАР» складає 0,89 мг/дм3, а плата за скид за розрахунком Відповідача буде становити 13 195,51 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника та зазначає, що результати паралельного аналізу не є обов`язковими для сторін; крім того, Відповідачем не було надано доказів акредитації лабораторії, що його здійснила, а з акту №79 від 21.05.2013р. не зрозуміло, яка саме проба досліджувалась та ким вона була відібрана. Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізування м. Запоріжжя не визначено саме ким повинна здійснюватися організація проведення арбітражного аналізу, зацікавленим у цьому є саме відповідач, а позивач відповідальний лише за зберігання арбітражної проби. Вказав на те, що повідомляв Відповідача про обмежений термін зберігання арбітражної проби, але останній не організував проведення арбітражного аналізу.

Заперечує проти залучення до участі у справі третіх осіб, посилаючись, що Відповідач несе відповідальність перед Позивачем за якість стічних вод, що скидаються в комунальну каналізацію. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.01.2006р. між Комунальним підприємством "Водоканал" (надалі - Позивач) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Запорізьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління" (надалі - Відповідач) було укладено договір №947 "Про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації" (надалі - Договір) строком дії з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. та з умовою пролонгації на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. До Договору також були укладені додатки та додаткові угоди стосовно внесення змін у п. 1.3 Договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач зобов`язався забезпечувати Відповідачу подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам, зазначеним у додатку.

Пунктом 3.8.2 Договору сторони визначили, що Відповідач зобов'язаний здійснювати скид стоків, якість яких в контрольних точках, зокрема по спірному майданчику, повинна відповідати вимогам Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України та Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя.

21.05.2013р. лабораторією відділу охорони навколишнього середовища Позивача у присутності представника відповідача - Гайдаржи О.М. було здійснено контрольний відбір проб стічних вод Відповідача, що надходять в міську каналізацію через контрольну точку КК-1в та КК-3. Зазначений факт відбору проб стічних вод зафіксовано в акті від 21.05.2013р. (а.с.31, т 1), який підписано повноважними представниками сторін та один екземпляр вручено представнику відповідача - Гайдаржи О.М.

Результати хімічних досліджень, проведених лабораторією стічних вод Позивача (атестована метрологічною службою Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, атестація чинна до 01.07.2014р., а. с. 66 т. 1), показали, що стічні води у контрольній точці не відповідають встановленим нормам по: СПАР - 1,8 мг/дм3, при допустимих концентраціях - 0,7 мг/дм3. Зазначені факти зафіксовано в протоколі аналізу стічних вод від 23.05.2013р. та вільних, робочих журналах Позивача (а. с. 33, 40,41,45, т. 1).

Про результати хімічного аналізу стічних вод керівника Відповідача повідомлено телефонограмою 23.05.2013р. (прийняв Літенкова О.В., а.с.52 т. 1).

Керуючись положеннями Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів України, затвердженої наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 26.04.02р. за №402/6690, Позивач здійснив розрахунок розміру додаткової плати за скид понаднормативних забруднень на весь обсяг стічних вод, відведених від майданчика Відповідача в мережі міської каналізації за період з 01.03.2013р. по 31.05.2013р, яка склала 76 729,46 грн (а. с. 32, т 1), про що Відповідачу був надісланий рахунок №947 від 10.06.2013р. (а.с. 36,37, т.1) та 10.06.2013р. направив Відповідачу претензію №5630 , яка отримана останнім 02.07.2013р. (поштове повідомлення, а. с. 35, т. 1). Проте, в добровільному порядку Відповідач оплату не здійснив, що і стало підставою для звернення Позивача із позовом.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища закріплено, що екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року N37 затверджено Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, які розроблено, зокрема, відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Будівельними нормами і правилами "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" (БНіП 2.04.03-85, окрім пункту 6.2).

Так, згідно п. 1.2. вказаних Правил, вони поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Пунктом 2.1. Правил передбачено право водоканалів пред'являти Підприємствам рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання, у встановленому порядку.

Судом першої інстанції правомірно взято до уваги п. 7.8 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, якими встановлено, що з метою контролю якості стічних вод підприємств водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник підприємства-абонента.

Рішенням Запорізької міської ради №167 від 29.05.2003р. були затверджені Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя, якими визначено нормативи граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, зокрема, по СПАР - 0,7мг/дм3

Правила є чинними та обов'язковими до виконання, тому посилання відповідача на неправомірність встановлення цими Правилами саме таких граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин є безпідставними.

Пунктом 7.7. Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя визначено, що при перевищенні ДК забруднень, встановлених договором або Правилами, водоканал (позивач) після завершення аналізу надсилає підприємству (відповідач) повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою) впродовж 15 діб після закінчення аналізу. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК забруднень Водоканал надсилає підприємству претензію, до якої додаються: протокол якості скиду стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод, рахунок для оплати за понаднормативний скид забруднень.

Як встановлено вище судом, вказані вимоги Правил були дотримані Позивачем.

Згідно пунктів 7.9.21, 7.9.22 Правил приймання стічних вод підприємств в систему каналізації м. Запоріжжя при відсутності результатів паралельного аналізу або незгоди підприємства з порядком виконання арбітражного аналізу чи застосування його результатів, усі розрахунки виконуються за результатами основного аналізу. У разі розбіжностей результатів основного та паралельного аналізів: до 10% - приймається значення концентрацій основного аналізу, понад 10% - може бути проведений арбітражний аналіз проб.

Пунктом 7.9.10. вказаних Правил визначено, що проба для основного та арбітражного аналізів доставляється в хімічну лабораторію водоканалу для проведення хімічних досліджень. Термін зберігання арбітражної проби з перевищенням ДК складає 20 діб.

За результатами паралельного аналізу проб, здійсненого технологічною лабораторією захисту повітряного та водного басейнів ТОВ НВЦ «Дніпроенергосталь», забруднення по «СПАР» складає 0,89 мг/дм3 , тобто при вказаних розбіжностях аналізів проб Правила надають сторонам право на проведення арбітражного аналізу проб, на якому наполягав відповідач.

Разом з тим, як слідує із переписки сторін, ніяких дій для того, щоб незалежною лабораторією був проведений арбітражний аналіз Відповідачем здійснено не було.

Так, листом від 27.05.2013р. №1240 Відповідач повідомив Позивача про те, що акредитованою лабораторією ТОВ «Дніпроенергосталь» було проведено паралельний аналіз стічних вод, за результатами якого встановлено показник СПАР - 0,89 мг/дм3. У даному листі Відповідач просив провести розрахунок згідно протоколу паралельного аналізу, у протилежному випадку наполягав на проведенні арбітражної проби. (а.с.69,т.1).

Листом від 30.05.2013р. №5434 Позивач відхилив результати паралельного аналізу, оскільки розходження результатів останнього та основного аналізу становить більше 10% значення концентрації по СПАР (п.7.9.22 Правил). Крім того, даним листом Позивач надав свою згоду на проведення арбітражного аналізу, витрати на який несе Відповідач, просив останнього повідомити про час та місце проведення аналізу (а.с. 67, т.1). Подібні листи були складені Позивачем також 05.06.2013р. №5454 та 07.06.2013р. №5597. В останньому листі також наголошувалось про обмежений термін зберігання проби (до 09.06.2013р).

Проте, Відповідач жодних дій для організації арбітражного аналізу не здійснив, продовжував проводити з Позивачем переписку, в якій зазначав, що арбітражний аналіз здійснює саме Позивач (а.с. 68,72, т.1).

Таким чином, за результатами переписки сторонами не погоджено проведення арбітражного аналізу, термін зберігання арбітражної проби сплив, у зв`язку з чим 11.06.2013р. її було знищено.

Оскільки Правилами не визначено особу, на яку покладається обов'язок щодо організації проведення арбітражного аналізу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що саме Відповідач, як ініціатор такого аналізу та зацікавлена сторона, повинен був організувати його проведення та запропонувати Водоканалу лабораторію, час та місце проведення арбітражного аналізу, чого останнім зроблено не було. Відтак, посилання відповідача на вину позивача в не проведенні арбітражного аналізу спростовуються дослідженими судом доказами.

За таких обставин здійснення Позивачем розрахунку додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимої концентрації складу забруднюючих речовин на підставі результатів основного аналізу є обґрунтованим та не суперечить законодавству, яке регулює спірні правовідносини.

Аналогічних висновків дійшов і Вищий господарський суд України у справі №904/1248/13-г (Постанова від 30.10.2013р.).

Перевіривши розрахунок плати, суд знаходить його таким, що відповідає положенням Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів України, що не заперечується і відповідачем.

З врахуванням зазначеного вище, вмотивованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Колегія суддів також не знаходить підстав для залучення до участі у справі Третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, які за твердженням останнього є субабонентами (ПАТ «Запорізький механічний завод» та УДППЗ «Укрпошта»), оскільки відповідачем не доведено яким чином рішення суду у цій справі вплине на їх права та обов'язки щодо предмету спору. Кожна особа повинна відповідати за своїми зобов'язаннями, та субабоненти Відповідача відповідають за скиди забруднюючих речовин саме із своїх мереж, що повинно встановлюватися окремим відбором проб.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області - без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 р. у справі № 904/6391/13 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 14.11.2013р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.В. Чус

Суддя Е.В. Орєшкіна