УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Пістун А.О.

суддів - Русакової І.Ю., Мажари С.Б.

при секретарі - Євтодій К.С.

за участю прокурора - Філімонової О.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

розглянула 05 листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області,

громадянина України, раніше не судимого, -

- засуджено за ч.1 ст.115 КК України до позбавленя волі строком на 9 років.

Питання з речовими доказами та судовими витратами вирішене.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, за наступних обставин.

Так, обвинувачений ОСОБА_1, в ніч з 12 листопада 2012 року на 13 листопада 2012 року знаходився за місцем свого мешкання - в квартирі АДРЕСА_1 де разом зі своїм знайомим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 вживали спиртні напої в гостинній кімнаті квартири, під час чого між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ґрунті побутового пияцтва виникла сварка, яка переросла в бійку.

Під час бійки у ОСОБА_1 раптово виникла особиста неприязнь до ОСОБА_3 та умисел на спричинення йому смерті, за вищевказаними мотивами.

В ході бійки обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні гостинної кімнати квартири АДРЕСА_1, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел направлений на спричинення ОСОБА_3 смерті, діючи з мотивів особистої неприязні до нього, приблизно о 01.30 годин 13 грудня 2012 року зі значною силою завдав потерпілому ОСОБА_3, який прикривав голову та тулуб руками, підшуканим в приміщенні вказаного житла молотком та іншими не встановленими слідством тупими твердими предметами не менш як 12 ударів в життєво-важливий орган голову та не менш як 3 удари в ділянку грудної клітини.

Після цього ОСОБА_1 припинив свої протиправні дії, залишивши потерпілого лежати на підлозі в приміщенні вищевказаної квартири, а ранком 13.11.2012 року виявивши потерпілого ОСОБА_3 без ознак життя, бажаючи приховати вчинення ним особливо тяжкого злочину, перетягнув труп ОСОБА_3 з квартири на вулицю де і залишив лежати на ділянці місцевості поблизу 3-го під'їзду будинку АДРЕСА_1.

Таким чином в результаті умисних, протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2321 - е від 11.12.2012 року завдані тілесні ушкодження, з яких ушкодження в області кінцівок (садна, синці), за своїм характером відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; в області грудної клітини (переломи ребер) та ушкодження лівої нирки, за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня, за ознакою тривалого розладу здоров'я; а також ушкодження в області голови (забійні рани, садна, синці, крововиливи в м'яких покровах голови, крововиливи під м'якими мозковими оболонками), які входять до комплексу закритої внутрішньочерепної травми, як у сукупності так і кожне окремо, і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_3, що наступила в приміщенні квартири АДРЕСА_1, через декілька годин після завдання тілесних ушкоджень, в результаті закритої внутрішньочерепної травми, що супроводжувалася численними субарахноїдальними крововиливами та ускладнилася набряками головного мозку.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Свої вимоги обвинувачений мотивує тим, що суд невірно кваліфікував його дії за ч.1 ст.115 КК України, оскільки він не мав умислу на вбивство, та наніс тілесні ушкодження потерпілому, захищаючись від його нападу з ножем та знаходячись у стані необхідної оборони. Однак зазначені покази не було прийнято до уваги ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду кримінального провадження. На думку обвинуваченого, в матеріалах кримінального провадження наявні усі підстави для кваліфікації його дій за ознаками вбивства при перевищенні меж необхідної оборони. Крім того, ОСОБА_1 вказує на погану якість фонограми судового засідання.

- захисник ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, вказує на необхідність скасування вироку суду та зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 на ст.118 КК України. На думку захисника, висновки суду, викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, крім того судом невірно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Так у вироку суд зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово змінював свої покази, однак з такими твердженнями суду неможливо погодитись, оскільки покази обвинуваченого на судовому слідстві неможливо прослухати повністю, оскільки звукозапис судового засідання неякісний і частково не прослуховується. Крім того, судом не з'ясовані мотив і мета вчиненого ОСОБА_1 злочину, до того ж суд чітко не зазначив форму вини засудженого.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, яка проти доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника заперечувала вважаючи їх такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження, та просила вирок суду залишити без змін, як законний і обґрунтований;пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, котрі наполягали на скасуванні вироку та кваліфікації дій засудженого за ст.118 КК України, як вбивство вчинене при перевищенні меж необхідної оборони; вивчивши матеріали провадження, перевіривши аргументи апеляційних скарг, зіставивши їх з наявними матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 - задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Факт спричинення обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, внаслідок яких останній помер, є доведеним і ніким із учасників судового розгляду не оспорюється.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно розглянув зібрані по справі докази, і, з урахуванням висновків судово-медичних, судово-імунологічних експертиз правильно встановив фактичні обставини справи та дав вірну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_1

З огляду на наведене, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого саме в умисному вбивстві, грунтується на досліджених у судовому засіданні доказах і сумнівів в його правильності у суду апеляційної інстанції не викликає.

При цьому, аргументи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про вчинення вбивства обвинуваченим при перевищенні меж необхідної оборони, суперечать обставинам справи та зібраним доказам.

Відповідно до ч.1 ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.

Таким чином, за кримінальним законом перевищення меж необхідної оборони можливе лише під час оборони, коли винний перебував у стані необхідної оборони і діяв з мотивів захисту.

Як вбачається із показів обвинуваченого ОСОБА_1, як під час досудового розслідування, так і в суді, 12.11.2012 він разом з ОСОБА_3 вживали у ОСОБА_1 вдома алкогольні напої, доки обвинувачений з потерпілим не посварилися.

Відповідно, до пояснень обвинуваченого в ході судового слідства, під час конфлікту з загиблим, останній наніс йому удар в область голови, при цьому хватався за ніж. З цих же пояснень, а також пояснень обвинуваченого, викладених в апеляційній скарзі, його показів в ході допиту у якості підозрюваного (т.1 а.кп. 244-246) вбачається, що ОСОБА_1 вибив ніж з рук ОСОБА_3Далі між ними зав'язалася бійка і обвинувачений з загиблим впали на підлогу, ОСОБА_3 сидів зверху та почав душити обвинуваченого, котрому під руку попався молоток, яким ОСОБА_1 почав наносити загиблому удари по голові, з ціллю звільнитися. Звільнившись, ОСОБА_1, з огляду на подальші неправомірні дії ОСОБА_3 наніс йому ще декілька ударів.

В ході судового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції правомірно визнав неспроможними пояснення обвинуваченого відносно механізму нанесення загиблому тілесних ушкоджень. Таким чином судом спростовано твердження обвинуваченого стосовно того, що останній лежав на підлозі обличчям вниз та наносив удари молотком, замахуючись рукою назад собі за голову. Свої висновки суд першої інстанції мотивував доказами, достовірність яких не викликає сумнівів та не оскаржується стороною захисту, а саме висновками судово-імунологічних досліджень, поясненнями судово-медичного експерта в ході судового слідства, який визнав малоймовірним утворення ушкоджень в області голови потерпілого з огляду на спосіб їх спричинення, вказаний обвинуваченим, вказавши на різноманітність взаємо розташування сторін під час конфлікту. З такими висновками суду погоджується і колегія суддів.

До того ж, відповідно до висновків судово-медичної експертизи , у ОСОБА_1 було виявлено лише три садна обличчя, при цьому судмедекспертом не виявлено тілесних ушкоджень на шиї обвинуваченого, що повністю спростовує твердження ОСОБА_1 в частині самозахисту від загиблого, який мав намір задушити його.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону", щоб встановити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, фізичні дані нападника і того, хто захищався та інші обставини.

З огляду на наведені вище обставини та наявні в матеріалах провадження докази,як в ході досудового слідства так і судом, було встановлено , що в момент нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень ОСОБА_3, з застосуванням молотка, будь - якої загрози для життя чи здоров'я обвинуваченого з боку загиблого ОСОБА_3 не було, про що свідчить як відсутність знарядь нападу в руках останнього, так і відсутність тілесних ушкоджень на тілі обвинуваченого ОСОБА_1, які свідчили б про те , що ОСОБА_3 душив ОСОБА_1, що свідчить про те , що судом був вірно зроблений висновок про те , що обвинувачений ОСОБА_1 в момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не перебував в стані необхідної оборони .

Крім того, відповідно до висновку судово-медичного дослідження від 11.12.2012 року № 2321-е діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 була завдана велика кількість тілесних ушкоджень, а саме: садна лобово-тім'яної області, спинки носа, правої виличної області, області підборіддя справа, передніх поверхонь нижніх третин обох стегон; синці на тильній поверхні лівої кисті (шість), в області завитка лівої вушної раковини (один); рани в області правої вушної раковини (п'ять ран), в області кореня мочки лівої вушної раковини, в області лівої брови, в лобовій області справа; у правій скронево-тім'яній області, в лівій тім'яно-потиличній області, в потиличній області зліва (дві); подряпина від рівня правої щоки до правої завушної області; пергаментна пляма передньої поверхні правого стегна; перелом кісток носу; крововиливи у м'яких покривах голови відповідно зовнішнім ушкодженням та обох скроневих м'язах; крововиливи під м'якими мозковими оболонками по всім поверхням правої скроневої частки, випуклої поверхні лівої тім'яної частки в області міжпівкульної щілини правої тім'яної та лівої лобової частки, на полюсі та основі правої лобової частки; переломи ребер справа: 11,10 ребра по хребетній лінії, 9 по лопатковій лінії, 2 по білягрудинній лінії; переломи ребер зліва 7-12 ребер по косій лінії від середньо-пахвової до лопаткової, 10 по лопатковій лінії; ушкодження тканини лівої нирки.

Таким чином , в життєво-важливий орган - голову загиблого ОСОБА_3 обвинуваченим ОСОБА_1 було завдано 12 ударів , та три удари в грудну клітину.

Приймаючи рішення щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України, суд першої інстанції вірно дав оцінку способу вчинення злочину, знаряддю злочину,а саме , що удари обвинувачений наносив молотком в життєво-важливі органи , кількості нанесених ударів, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, причині припинення злочинних дій, поведінці винного після події злочину , який бажаючи приховати вчинення ним особливо тяжкого злочину , перетягнув труп ОСОБА_3 з квартири на вулицю , де і залишив лежати.

Таким чином, обвинувачений наніс загиблому ряд ушкоджень в життєво важливі органи, в тому числі тяжких, які спричинили смерть останнього, та з огляду на обставини кримінального правопорушення свідчить про наявність непрямого умислу в діях ОСОБА_1, який хоч і не ставив за мету позбавити життя потерпілого, але байдуже ставився до такого наслідку, допускаючи можливість його настання.

Колегія суддів також не може погодитись з доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_1, відносно того, що умисне вбивство може бути вчинене лише з прямим умислом, оскільки вони суперечать змісту кримінального закону, відповідно до якого з суб'єктивної сторони умисне вбивство може бути вчинене також з непрямим умислом, який має місце в даній ситуації та в повній мірі узгоджується з показами обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до яких останній хоча і не бажав настання смерті ОСОБА_3 , але свідомо припускав її настання.

Крім того, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника стосовно необхідності скасування вироку суду, у зв'язку з неякісним записом фонограми судового засідання.

Так, відповідно до п.7 ч.2 ст.412 КПК України, судове рішення підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Як вбачається, з матеріалів даного кримінального провадження, перебіг судового засідання в суді першої інстанції фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, при цьому в матеріалах провадження наявний технічний носій інформації.

Таким чином, судом було виконано всі необхідні дії для повного фіксування судового розгляду технічними засобами, в свою чергу скасування судового рішення через погану якість фонограми судового засідання нормами кримінального процесуального законодавства не передбачено.

Порушень кримінального процесуального закону, які могли бути підставою зміни або скасування вироку, перевіркою матеріалів провадження не встановлено.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку про правильну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 судом першої інстанції за ч.1 ст.115 КК України як умисне вбивство і підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачає, а тому залишає їх без задоволення, а вирок суду без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.115 КК України - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

__________________________________________________________________________________

Провадження №11/кп/774/203/К/13 Суддя 1 інстанції Власенко М.Д.

Категорія ст. 115 ч.1 КК України Доповідач суддя Пістун А.О.