УХВАЛА

Іменем України

28 жовтня 2013 року місто Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Самойленка А.І.

суддів Козодуба А.І., Парфенюка С.Г.

при секретарі Поповичу П.М.

за участю

прокурора Саєнка М.М.

засудженого ОСОБА_1

розглянувши кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Донецька, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.203-2 ч.1 КК України,

встановив:

Ухвалою Будьоннівського районного суду міста Донецька від 24 вересня 2013 року призначене вироком Будьоннівського районного суду міста Донецька від 31 жовтня 2012 року покарання за вчинення злочину, передбаченого ст.203-2 ч.1 КК України, у виді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 гривень, замінено на 10 років позбавлення волі.

Своє рішення суд мотивував тим, що в порушення вимог ст.26 ч.1 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) України ОСОБА_1 не сплатив штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили та документ про сплату штрафу суду не надав, обґрунтувавши свою поведінку неможливістю сплатити призначений штраф за будь-яких умов через відсутність у нього грошових коштів і майна. З урахуванням наведених обставин, які свідчать про несплату штрафу у встановлений законом строк і відсутність підстав для прийняття рішення про розстрочку виплати штрафу, суд відповідно до вимог статті 53 частин 4 та 5 КК України прийняв рішення про заміну призначеного вироком суду штрафу розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 гривень на 10 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд не з`ясовував у нього про можливість розстрочки сплати штрафу, а також на невідповідність покарання у виді 10 років позбавлення волі тяжкості наслідків, завданих його злочинним діянням, без урахування наявності у нього близьких родичів, які за станом здоров`я потребують його постійного догляду. Стверджує, що на даний час він працює на високооплачуваній роботі і має можливість сплатити штраф у разі його розстрочки.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Доводи обвинуваченого про те, що суд не з`ясовував у нього про можливість сплати штрафу у розстрочку є необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_1 заявив, що у нього взагалі немає коштів на виплату штрафу, а також відсутнє майно, за рахунок якого міг би бути сплачений штраф. Будь-яких даних, що підтверджували б його доводи про те, що він працює і має заробіток, достатній для сплати штрафу шляхом його розстрочки, засуджений ОСОБА_1 не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Твердження про відсутність тяжких наслідків від вчиненого ним злочину, а також про надмірну суворість покарання, призначеного йому внаслідок заміни штрафу, не можуть бути взяті до уваги, оскільки суд при заміні штрафу в порядку, передбаченому ч.ч.4, 5 ст.53 КК України, не призначає покарання, а замінює вже призначене покарання у виді штрафу і має виходити з положень, передбачених цією нормою закону, а саме, враховувати тяжкість злочину за який особу засуджено, та розмір призначеного цій особі штрафу.

Відповідно до ст.12 КК України вчинений ОСОБА_1 злочин, передбачений ст.203-2 ч.1 КК України, є особливо тяжким і з урахуванням цієї обставини, а також розміру призначеного йому штрафу. Таким чином призначений вироком суду ОСОБА_1 штраф міг бути замінений йому лише на позбавлення волі на строк від 10 до 12 років.

Тому визначене судом покарання ОСОБА_1 у виді 10 років позбавлення волі здійснено відповідно до вимог ч.5 ст.53 КК України.

Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1 і скасування ухвали суду щодо нього, відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.404, 407, 418 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Ухвалу Будьоннівського районного суду міста Донецька від 24 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: