Справа №2-а-250/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(в порядку скороченого провадження)

17 січня 2011 року Суддя Нахімовського районного суду м. Севастополя Кравченко В.Є., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недосплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 27.10.2010 року звернулась до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя, вказуючи на те, що вона має статус дитини війни, тому має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але отримує його лише у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, у зв’язку з чим просить зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити на її користь визначену недоплату за період з січня 2010 року по вересень 2010 року включно у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично здійснених виплат.

          Ухвалою суду від 02.11.2010 року ОСОБА_1 відмовлено в поновленні строку звернення до суду з адміністративним позовом за період з січня по квітень 2010 року, адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 в цієй частині вимог залишено без розгляду.

          Ухвалою суду від 02.11.2010 року відкрито скорочене провадження в справі в іншій частині вимог адміністративного позову за період травня по вересень 2010 року, відповідачу запропоновано надати заперечення проти позову та необхідні документи.

          Однак, у встановлений судом строк відповідачем не були надані письмові заперечення проти позову та необхідні документи.

          Суд визнав наявні матеріали достатніми для прийняття судового рішення в порядку скороченого провадження та ухвалення постанови відповідно до ч. 6 ст. 183-2 КАС України.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши повідомлені в ній обставини, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та має статус дитини війни відповідно до пенсійного посвідчення серії ААА № 593104, виданого 18.04.2001 року, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя та отримує пенсію.

          Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-І/ від 18.11.2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Законом України від 28.12.2007 року до п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік»було внесено зміни до Закону України «Про соціальний статус дітей війни» і стаття 6 була викладена в новій редакції, якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

          Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому з 22.05.2008 року вищезазначені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність, а, отже, з цього часу діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18.11.2004 року, тобто в редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року.

          За змістом рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, виходячи з пріоритетності Законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії даної категорії громадян підлягає застосуванню стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18.11.2004 року, але всупереч цьому підвищення до пенсії позивачеві відповідачем нараховувалось і виплачувалось не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому законом, а в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме, з 22 травня 2008р. -48,10грн., з 1 липня 2008р.-48,20грн., з 1 жовтня 2008р. -49,80грн., чим істотно звужується обсяг встановлених Законом прав позивача.

          Розмір мінімальної пенсії за віком, на який міститься посилання у зазначеному Законі встановлений лише у ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому саме виходячи з вказаного розміру має проводитися розрахунок, і він не може бути змінений постановою Кабінету Міністрів України, як підзаконним актом.

          Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України орган державної влади зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв’язку з чим відповідач допустив порушення вищезазначених норм законодавства.

          Аналізуючи сукупність встановлених обставин по справі, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача у межах шестимісячного строку з моменту звернення до суду, тобто з травня по вересень 2010 року.

          Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

          Відповідно до положень ст. 183-2 та ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню в межах виплати суми підвищення до пенсії за один місяць.

          Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, на підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-І від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 94, 99, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недосплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни –задовольнити.

          Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя протиправною в частині ненарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з травня по вересень 2010 року.          

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з травня по вересень 2010 року, з урахуванням проведених раніше виплат.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі –3 грн. 40 коп.

          Постанова суду винесена в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.

          Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання її копії сторонами по справі шляхом подання апеляційної скарги до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Нахімовський районний суд м. Севастополя.

          Постанова, прийнята в скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Нахімовського районного суду

м. Севастополя                                                                       В.Є. Кравченко