СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
01.10.2008 Справа № 22а-249/08
Попередня справа № 2а-1037/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Бендус К.В.
за участю представників сторін:
від прокурора: Котелевець Максим Вікторович, посвідчення № 303 від 14.01.2008;
від позивачів: Бурчуладзе Тетяна Анатоліївна (посвідчення № 3365 від 18.12.06) довіреність № б/н від 30.09.2008 (ДП МОУ "Івано-Франківський лісопромкомбінат" пансіонат "Орел");
Бурчуладзе Тетяна Анатоліївна (посвідчення № 3365 від 18.12.06), ордер від 30.09.2008 (ДП МОУ "Івано-Франківський лісопромкомбінат");
не з'явився (Міністерство оборони України);
від відповідача: Бисикало Тетяна Анатоліївна (посвідчення УКР №013715 від 04.10.2006) довіреність № 2222/9/10 від 19.10.2007 (ДПІ у м.Алушта),
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушта на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 25.07.08 по справі № 2а-1037/08
за позовом Військового прокурору Севастопольського гарнізону м.Севастополя (вул. Суворова, б. 27, м.Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, б. 6, м.Київ,03168)
Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромкомбінат" (вул. Ребета, б. 6, м.Івано-Франківськ, 76000) в особі структурного підрозділу Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромкомбінат" пансіонату "Орел" (с.Пушкіно, м.Алушта, 98500)
до Державної податкової інспекції у м.Алушта (вул. Леніна, б. 22-А, м.Алушта, 98500)
про визнання неправомірними дій та недійсним запису,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2008 забезпечено адміністративний позов в порядку статей 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом заборони Державній податковій інспекції у м.Алушта вчиняти будь-які дії щодо розпорядження згідно зі статтею 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»будь-якими активами Державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромкомбінат»пансіонату «Орел», які знаходяться в податковій заставі відповідно до запису до Державного реєстру застав рухомого та нерухомого майна за реєстровим номером 2034665 від 01.06.2005 до розгляду справи по суті.
Ухвала мотивована тим, що відповідачем накладено публічне обтяження у вигляді податкової застави на всі активи пансіонату «Орел», без урахування суми податкового боргу станом на 01.06.2005, що дало суду підставу для висновку про існування ознак протиправності дій відповідача щодо передачі у податкову заставу всього майна позивача, у разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову можливе настання негативних наслідків для позивача для виправлення яких йому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Не погодившись з ухвалою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м.Алушта, 11.08.2008 звернувся з заявою про апеляційне оскарження, апеляційна скарга надійшла 15.08.2008, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, направити справу до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.
Доводи апеляції мотивовані тим, що позивач –пансіонат «Орел»є структурним підрозділом зареєстрований як окремий платник податків; активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу, право податкової застави поширюється на будь-які активи платника, на які платник податків набуде право власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу; повноваження органу державної податкової служби не дозволяють йому самостійно встановлювати майно платника, на яке має поширюватись податкова застава; відповідач не вчиняє будь-яких дій щодо майна пансіонату «Орел», які б перешкоджали йому здійснювати свою діяльність. Відповідач вважає, що клопотання про забезпечення позову є неправомірним, його задоволення може тягнути негативні наслідки у вигляді позбавлення можливості надходження до бюджету відповідних сум податкової заборгованості, що стягуються у судовому порядку.
Ухвалою суду від 04.09.2008 відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у м.Алушта.
Ухвалою суду від 05.09.2008 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду на 01.10.2008.
В судове засідання, призначене на 01.10.2008, позивач –Міністерство оборони України, не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.36), про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач –Міністерство оборони України, викликався в судове засідання, але в суд не з’явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача –Міністерства оборони України.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, прокурор та позивач - ДП МОУ "Івано-Франківський лісопромкомбінат" пансіонат "Орел", проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просять в задоволенні апеляції відмовити, письмових заперечень суду не надали.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.07.2008 Військовий прокурор Севастопольського гарнізону м.Севастополя звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромкомбінат»в особі структурного підрозділу Державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромкомбінат» пансіонату «Орел»до Державної податкової інспекції у м.Алушта про визнання неправомірними дій відповідача щодо внесення запису до Державного реєстру застав рухомого та нерухомого майна по накладенню публічного обтяження у вигляді податкової застави на усі активи пансіонату «Орел»та визнання недійсним запису до Державного реєстру застав рухомого та нерухомого майна за реєстровим № 2034665 від 01.06.2005 про накладення публічного обтяження у вигляді податкової застави на усі активи пансіонату «Орел» ДП МОУ «Івано-Франківський лісопромкомбінат»(арк.с.2-4).
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2008 відкрито провадження у зазначеній адміністративній справі (арк.с.1).
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2008 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового засідання (арк.с.5).
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2008 в порядку статей 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України прийняті вищевказані забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії (арк.с.6).
Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно зі статтями 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів до забезпечення позову.
Отже, вирішення питання про наявність чи відсутність вищезазначених обставин, що є підставою для задоволення чи відмови у задоволенні заяви про вжиття таких заходів, є прерогативою суду першої інстанції, який досліджує ці обставини в повному об`ємі.
Конституційний Суд України в пункті 4.3 свого рішення № 2-рп від 24.03.2005 визначив, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі. Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення. З огляду на викладене положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону, яке передбачає можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави (статті 8, 42 Конституції України), тобто є неконституційним.
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про існування ознак протиправності дій відповідача щодо передачі у податкову заставу всього майна позивача, а також про те, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може спричинити негативні майнові наслідки для позивача, а відтак правомірно задовольнив клопотання.
Застосовані заходи забезпечення позову повністю відповідають предмету та підставам позову, що підтверджує обґрунтованість, розумність та адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, наявність зв’язку між цим заходом та предметом позовних вимог.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті195, пунктом 1 частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушта на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 25.07.08 у справі № 2а-1037/08 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 25.07.08 у справі № 2а-1037/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна
Судді М.А.Санакоєва
О.А.Щепанська