Справа № 127/5968/13-ц Провадження № 22-ц/772/2222/2013Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г.М.

Категорія: 42Доповідач: Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Жданкіна В.В.

суддів: Медяного В.М., Пащенко Л.В.

при секретарі: Агеєвій Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду від 3 липня 2013 р. по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю прокурора м. Вінниці, який виступає на захист інтересів малолітньої дитини, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, Служби у справах дітей Вінницької міської ради про виселення відповідачів із квартири, яка є предметом іпотеки, а також зняття їх з реєстрації за вказаною адресою, -

ВСТАНОВИЛА :

В жовтні 2012 р. в суд звернулось ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2012 року задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та третьої особи на стороні відповідачів Служби у справах дітей ВМР.

18.12.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено заочне рішення, за яким позов задоволено частково.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2013 року заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення суду від 18.12.2013 року скасовано, а справу призначено до судового розгляду в загальному порядку.

25.03.2013 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_4, Служби у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, за заявою представника позивача залишено без розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.10.2010 року задоволено позов в цивільній справі №2-1543/10 за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4, Служба у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки. Виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки неможливе, оскільки в предметі іпотеки зареєстровані та проживають відповідачі. Дана обставина стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про виселення відповідачів з квартири, яка є предметом іпотеки, та зняття їх з реєстраційного обліку у територіальному підрозділі державної міграційної служби України.

17.04.2013 року з метою захисту інтересів малолітнього ОСОБА_3 до участі у справі було залучено прокуратуру м. Вінниці.

3 липня 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області вирішив:

позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в рахунок понесених позивачем судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам 57,35 грн.

В решті вимог позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення в частині виселення скасувати, як незаконне і ухвалити нове, відмовивши у задоволенні цих вимог.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 2013, 2014 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Обгрунтованим визнається рішення, коли висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Суд повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи і встановив наступне.

28.11.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №VIVРGA00000036, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 40 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,16% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.11.2017 року.

28.11.2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 був посвідчений іпотечний договір від 28.11.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №VIVРGA00000036 від 28.11.2007 року.

Відповідно до п. 1, 33.3 договору, предметом іпотеки є квартира загальною площею 59,3 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.10.2010 року задоволено позов в цивільній справі №2-1543/10 за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4, Служба у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення ОСОБА_2 та зняття з реєстраційного обліку.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 31.05.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.10.2010 року задоволено частково, а саме скасовано рішення в частині вимоги щодо виселення ОСОБА_2 та зняття її з реєстраційного обліку.

Апеляційним судом відмова у позові в цій частині мотивована тим, що вимога про виселення ОСОБА_2 та зняття її з реєстраційного обліку на той час є передчасною та ухваленою усупереч правил частин 2 та 3 статті 40 Закону України «Про іпотеку», частини 4 статті 9 ЖК України та частини 3 статті 109 цього кодексу.

Відповідно до довідки №3176 від 15.11.2012 року виданої паспортним відділом МКП «ЖЕК №6» у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Згідно ч. 2 цієї ж статті, якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Ст. 109 ЖК України встановлює, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст.132-1 ЖК України, жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст. 132-2 ЖК України, жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний доход недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення. Першочергове право на забезпечення жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають сім'ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку.

Згідно зі ч.1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позову з наступних підстав. Вимога про зняття з реєстраційного обліку відповідачів не підлягає задоволенню, так як відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. В даному випадку суд не є уповноваженим органом, який здійснює зняття з реєстраційного обліку.

В частині вимог про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення позов підлягає задоволенню, оскільки рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.10.2010 року згідно рішення Апеляційного суду Вінницької області від 31.05.2011 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки набуло законної сили, а відтак є підставою для виселення всіх мешканців квартири, на яку звернуто стягнення.

Крім того, судом з'ясовувалась можливість надання відповідачам житла з Фонду житла для тимчасового проживання. З усних пояснень представника відповідача ОСОБА_7 відомо, що Вінницькою міською радою вирішення питання щодо виділу такого житла можливе після процедури виселення відповідачів.

В даному конкретному випадку колегія суддів не може погодитись з позицією прокурора, який підтримує апеляційну скаргу та з думкою представника відділу захисту прав дітей служби у справах дітей Вінницької міської ради, оскільки їх висновки суперечать вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене ухвалене судом рішення являється законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставні і тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду від 3 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: