№ справа:122/1758/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Іщенко Ілля Вікторович
№ провадження:11-кп/190/492/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Єлгазіна Л. П.
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.,
Суддів -Єлгазіної Л.П., Радіонова І.І.
при секретарі - Шемлей І.І., Оруджов Ф.А.О.
за участю прокурора - Кравцова В.В., Семенової Т.С.
обвинуваченого ОСОБА_9. представників цивільних позивачівзахисника ОСОБА_10 ОСОБА_11. ОСОБА_12.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 11-кп/190/492/13 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_10,
ВСТАНОВИЛА:
вироком Центрального районного суду АР Крим від 18 червня 2013 року
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Зуя Сімферопольського району АР Крим, громадянин України, який має середню технічну освіту, неодружений, не працюючий, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та йому призначене покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Згідно вироку, 02 липня 2012 року у нічний час ОСОБА_9 знаходився на вул. Дімітрова у м. Сімферополі. Там він, між будинками під номерами 10-14 та 37, розташованих по вказаній вулиці, відрізав з повітряних електроопір телефонний кабель ТПП 10х2х0,4 довжиною 35 м, сталеву проволоку вагою 2 кг, телефонний кабель ТПП 10х2х0,4 довжиною 50 м, а також сталеву поволоку вагою 3 кг, чим заподіяв ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 546,96 грн.
Він же, 21 серпня 2012 року, у нічний час знаходячись біля будинку № 40 на пров. Заводському у м. Сімферополі, відрізав з повітряних електроопір телефонний кабель ТПП 10х2х0,4 довжиною 40 м, чим заподіяв КФ ППТ «Фарлеп-Інвест» матеріальну шкоду на суму 151,20 грн.
Він же, 22 серпня 2012 року, у нічний час, знаходячись біля будинку № 27-А на вул. Парашутистів у м. Сімферополі, відрізав телефонний кабель ТПП 10х2х0,4 довжиною 51 м та сталеву проволоку довжиною 51 м, вагою 3 кг, які знаходились на повітряних електроопорах, чим заподіяв ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на суму 200,90 грн.
Він же, 27 серпня 2012 року, у нічний час, знаходячись на перехресті вул. Курганної та пров. Заводського у м. Сімферополі, відрізав з повітряних електроопір телефонний кабель ТПП 10х2х0,4 довжиною 60 м та сталеву проволоку довжиною 60 м, вагою 3,7 кг, чим заподіяв ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 267,50 грн.
Він же, 24 вересня 2012 року, у нічний час, знаходячись на вул. Табачній у м. Сімферополі біля будинків під номерами 1-3, відрізав з повітряних електроопір телефонний кабель ТПП 10х2х0,4 довжиною 35 м, чим заподіяв ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 135,45 грн.
Він же, 01 жовтня 2012 року, у нічний час, знаходячись на вул. Бахчисарайській у м. Сімферополі, між будинками під номерами 32-36 відрізав з повітряних електроопір телефонний кабель ТПП 10х2х0,4 довжиною 42 м та сталеву проволоку довжиною 42 м, вагою 3 кг, чим заподіяв ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 166,23 грн.
Він же, 26 листопада 2012 року приблизно о 02-00 год., знаходячись на вул. Батуріна у м. Сімферополі, між будинками під номерами 20-24 та 42-38 відрізав з повітряних електроопір телефонний кабель ПРППМ 2х0,9 довжиною 45 м, телефонний кабель ПРППМ 2х0,9 довжиною 35 м, та сталеву проволоку довжиною 80 м, вагою 5 кг, чим заподіяв ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 142 грн.
Він же, 26 листопада 2012 року у вечірній час, знаходячись на вул. Барикадна у м. Сімферополі, відрізав телефонний кабель КППтВП 4х2х0,51 довжиною 40 м, та сталеву проволоку довжиною 40 м, вагою 2,5 кг, які були розташовані на повітряних електроопорах між домами 64-66 на вказаній вулиці, чим заподіяв ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 157 грн.
Він же, 28 листопада 2012 року приблизно о 03-00 год., знаходячись на вул. Батуріна у м. Сімферополі, відрізав з повітряних електроопір телефонний кабель КППтВП 4х2х0,51 довжиною 80 м, та сталеву проволоку довжиною 80 м, вагою 5 кг, між домами під номерами 60-62, розташованих на вказаній вулиці до домоволодіння № 7 по пров. Соколиному в м. Сімферополі, чим заподіяв ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 314 грн.
Він же, 07 грудня 2012 року у нічний час, знаходячись на розі пров. Інкерманського та вул. Санітарної, на розі пров. Інкерманського та вул. Мускатній і пров. Інкерманського та Голубіної в м. Сімферополі, відрізав телефоний кабель ПРППМ 2х0,9 довжиною 35 м, ПРППМ 2х0,9 довжиною 45 м, телефонний кабель КППтВП 2х2х0,5 довжиною 35 м, та сталеву проволоку довжиною 75 м, вагою 4,7 кг, чим заподіяв ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 177 грн.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_9 просив виправдати його.
Свої доводи апелянт мотивував тим, що інкриміновані йому кримінальні правопорушення він не скоював, вина його при судовому розгляді суду першої інстанції не доведена, та матеріали кримінального провадження не містять належних доказів, які б вказували, що крадіжки скоїв саме він.
Крім того, апелянт зазначає, що не міг скоїти зазначені кримінальні правопорушення за станом свого здоров'я, оскільки має ряд тяжких захворювань, та за своїм віком.
В доповненнях до апеляційної скарги посилається на те, що по доказам, за якими пред,явлено обвинувачення, а саме поясненнях свідка ОСОБА_13, він знаходився на лікуванні у психіатричній клініці з 23.07.2012 року по 07.08.2012 року , суд тільки виключив цей період з обвинувачення не надавши відповідної оцінки наявним доказам обвинувачення.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_10 просила вирок суду першої інстанції скасувати як незаконний та постановити новий, яким виправдати обвинуваченого ОСОБА_9, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Свої доводи апелянт мотивував тим, що, в основу обвинувального вироку судом було покладено показання обвинуваченого, які він дав на стадії досудового розслідування. Однак, у судовому засідання ОСОБА_9 повідомив, що такі показання були дані ним після застосування до нього недозволених методів ведення досудового розслідування. Крім того, обвинувачений у суді заявляв, що заходи недозволеного характеру застосовувались до нього і в СІЗО і під час судового розгляду.
Також захисник обвинуваченого звертає увагу на те, що перевірка дій працівників міліції була проведена формально, про що свідчить посилання у постанові про закриття кримінального провадження від 22.05.2013 року, про допит ОСОБА_9 у якості потерпілого 14.05.2013 року, однак відповідно до журналу виводу ув'язнених у слідчі кабінети СІЗО, працівники Центрального РВ м. Сімферополя у цей день обвинуваченого не відвідували.
Крім того, апелянт зазначає, що всі свідки підтвердили тільки факт скоєння кримінального правопорушення, та не один свідок не підтвердив, що крадіжку скоїв саме ОСОБА_9, а речові докази, які полягли у основу вироку - кусок проволоки та кусачки, не вказують на вину обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого, також вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки розбіжностям між протоколом вилучення речових доказів та показаннями свідка ОСОБА_13, між протоколом впізнання та показами інших свідків.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об,активно з,ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Орган досудового розслідування і суд першої інстанції , при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2ст. 185 КК України дійшли помилкового висновку, що у справі є достатні докази, які свідчать про наявність складу злочину в його діях, виходячи з наступного.
Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9, затвердженого старшим прокурором прокуратури Центрального району м. Сімферополя Ворохобіним І.С., зазначено, що ОСОБА_9, маючи не зняту та непогашену судимість, повторно скоїв умисні правопорушення, а саме 02.07.2012 року, 23 липня 2012 року,30 липня 2012 року, 21 серпня 2012 року, 22 серпня 2012 року, 27 серпня 2012 року. 24 вересня 2012 року 01 жовтня 2012 року , 26 листопада 2012 року ( два епізода ) , 28 листопада 2012 року та 07 грудня 2012 року у нічний час на вулицях м. Сімферополя таємно , з корисливих мотивів з повітряних електроопор, відрізав телефонний кабель та сталеву проволоку, до якої він кріпився, і вилученим кабелем розпоряджався на власний розсуд. Такими діями обвинуваченого було заподіяно майнову шкоду ПАТ «Укртелеком « у розмірі 2 107,04 гривні та ППТ « Фарлеп - Інвест « у розмірі 151 гривні, ТОВ « Кримтел» на суму 14 656,60 гривень.
Будучі допитаним у судах першої та апеляційної інстанцій , обвинувачений ОСОБА_9 не визнав своєї вини в інкримінованих йому діяннях, та послався на відсутність достатніх доказів його вини.
Дослідивши надані сторонами докази, місцевий суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_9, вчинив таємне викрадення чужого майна ( крадіжка ), вчинена повторно, при цьому як на належні докази послався на протокол слідчої дії - протокол допиту ОСОБА_9, пояснення цивільних позивачів про факти крадіжок щодо спричиненої шкоди, пояснення свідка ОСОБА_13, який зазначав, що обвинувачений приносив йому обгорілі дроти з літа по осінь 2012 року приміром 6-7 разів приблизно вагою 2.5-3 кг , протоколом пред,явлення особи для впізнання, протоколами огляду місця події , заявами цивільних позивачів про факти крадіжок . Кількість та вартість викраденого кабелю визначена судом за актами контрольних перевірок.
Крім того, під час судового розгляду кримінального провадження 11.06.2013 року прокурор Семенова Т.С. заявила клопотання про допит свідка ОСОБА_15
Суд першої інстанції задовольнив клопотання прокурора і допитав в якості свідка ОСОБА_15, яка є дружиною свідка ОСОБА_13, яка свідчила суду, що особисто також купувала у ОСОБА_9 обгорілий дрот, який був ще теплим, а один раз він приніс їй кабель в оболонці і вона відмовилася його придбавати, при цьому суд не встановив ні час коли приходив обвинувачений , ні вагу ні характеристику обпалених дротів, які він начебто пропонував свідку придбати, тобто обставини скоєного злочину.
Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування ( том 3 а.с.7-9) свідок обвинувачення ОСОБА_15 під час досудового розслідування не допитувався і стороною обвинувачення не відкривався ОСОБА_9 та його захиснику в порушення вимог ст..290 КПК України.
Відповідно до п.12 ст. 290 КПК України, - якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них , як докази.
Відповідно до вимог ст..84 КПК України , - доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. ( ст..86 КПК )
У зв,язку з наведеним, апеляційний суд приходить до висновку, що пояснення свідка ОСОБА_15, допитаної судом у судовому засіданні за клопотанням прокурора, є недопустимими доказами і не може бути взято до уваги, як доказ винуватості ОСОБА_9
Згідно ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частини зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Суд першої інстанції, як на належний доказ, послався на пояснення свідка ОСОБА_13.
Згідно матеріалів кримінального провадження, протоколи допиту свідка ОСОБА_13 датовані одним числом, а саме 29.01.2013 року, проте кожний протокол допиту містить конкретний період відповідно з інкримінованими епізодами обвинувального акту. Протоколи допиту свідка мають однаковий зміст, не конкретні, не містять опису прийнятого свідком мідного дроту.
Висновки суду першої інстанції є непослідовними, оскільки інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_9 органом досудового розслідування крадіжки телефонного кабелю за 23.07.2012 року та 30.07.2012 року з обвинувачення ОСОБА_9 виключені з обвигнувачення. З чим погоджується колегія суддів, оскільки у ці дні у ОСОБА_9 є алібі, але інші епізоди, інкриміновані ОСОБА_9, обгрунтвані судом на тих доказах, якими суд першої інстанції по епізодам 23.07.2012 року та 30.07.2012 року не прийняв до уваги, а саме на показаннях свідків ОСОБА_13, ОСОБА_15. та інше.
Апеляційним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 у період з 23 липня 2012 року по 07 серпня 2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у психіатричній лікарні №5 Кримської Республіканської установи ( том 3 а.с.117), про що мається відповідна довідка, але суд першої інстанції на зазначену обставину суд у вироку не послався, хоча її фактично врахував.
У суду першої інстанції свідок ОСОБА_13 підтвердив свої показання, дані ним на досудовому слідстві, в яких він пояснював, що в 20 числах липня 2012 року ОСОБА_9 приносив йому моток мідної проволоки, який він придбав , а потім продав незнайомим особам, які проїжджали на автомобілі «Газель» ( том 2 а.с.52) та що в останніх числах липня ОСОБА_9 приніс йому моток мідної проволоки, який він придбав , а потім продав незнайомим особам, які проїжджали на автомобілі «Газель» ( том 2 а.с.98).
Для усунення протиріч свідок ОСОБА_13 був допитаний і в судовому засіданні апеляційного суду, проте , пояснення зазначеного свідка на думку апеляційного суду не можуть бути прийняті як належний доказ винуватості ОСОБА_9, оскільки свідок ОСОБА_13 давав поверхові неконкретні пояснення щодо обставин справи. Не міг назвати конкретні дати та місяць року, коли йому начебто ОСОБА_9 приносив обпалені дроти , а саме мідний провід, посилався на кінець літа та осінь. Свідок не міг дати характеристику дротів, пояснив, що мідні жили мали товщину приблизно 1-1,5 мм ( хоча по матеріалам кримінального провадження товщина мідної жили складає 0,4-0,5 мм) . Крім того, свідок зазначав, що ОСОБА_9 постійно приносив йому дроти вагою 3-4 кілограми. Працівниками міліції за місцем його проживання, як пояснив свідок, будучи попереджений про кримінальну відповідальність і приведений до присяги, два рази вилучали мідний дріт вагою 4 та 8 кілограмів, проте матеріали кримінального провадження містять лише протокол огляду місця події від 29.01.2012 року ( том 1 а.с.138-140) відповідно до якого з місця проживання свідка ОСОБА_13 вилучений моток мідного дроту , сфотографований і долучений в якості речового доказу по даному кримінальному провадженні.
Протокол пред,явлення особи для впізнання ( том 1 а.с.73-74) не відповідає вимогам ст..228 КПК України, оскільки свідок ОСОБА_13 не назвав прикмет ОСОБА_9, не описав його зовнішній вигляд.
За клопотанням обвинуваченого ОСОБА_9, апеляційним судом було витребувано речові докази та оглянуто в судовому засіданні, а саме стислі мідні жили. Які явно не відповідають вагі 4-8 кілограмів, на які вказує свідок ОСОБА_13. при прийомі мідного дроту від обвинуваченого ОСОБА_9
Апеляційний суд не може прийняти до уваги як належний і допустимий доказ винуватості ОСОБА_9 зазначені речові докази, оскільки вони не узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_13, протоколами огляду місця події, та актами інвентаризації.
Сам по собі вилучений у ОСОБА_13 мідний дрот не може бути визнаний доказом винуватості. Оскільки зазначений дрот не ідентифікувався , відсутній висновок компетентного фахівця, а вилучення його саме у свідка ОСОБА_13 може свідчити лише про його незаконну діяльність щодо збирання металобрухту, оскільки ОСОБА_9 з наявним дротом не затримували, грошові кошти , надані ОСОБА_13 начебто за куплений мідний дрот, не вилучалися.
Пояснення свідка ОСОБА_13 апеляційний суд також не може визнати як належний і допустимий доказ, оскільки його свідчення не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а є сумнівними, поверховими, неточними , а два свідчення ( а.с.52 та 98 том 2 ) є неправдивими, оскільки спростовуються іншими наявними доказами щодо непричетності ОСОБА_9 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, оскільки в цей час він перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні, що судом першої інстанції не взято до уваги.
Протоколи огляду місця події свідчать лише про факт крадіжки телефонних кабелів. Надані суду першої інстанції акти контрольних перевірок інвентаризації матеріальних цінностей , та довідки про розрахунок вартості майна не відповідають вимогам « Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» затв. Наказом Міністерства фінансів України 11.08.1994 року 369 та зареєстрованої У Міністерстві юстиції України 26.08.1994р.№202/412 з наступними змінами.
По перше, органом досудового розслідування не надано суду першої інстанції докази щодо належності кабельних ліній саме цивільним позивачам, а судом не перевірено і зроблено помилковий висновок щодо належності та розміру спричиненої шкоди.
Апеляційним судом, за згодою учасників кримінального провадження, після їх ознайомлення з наданими документами цивільними позивачами встановлено, що кабельні лінії зв.язку відповідно з наданими інвентарними картками, є основними засобами. Проте, кабельна лінія зв.язку по вул..Аянська, Дніпровська, Табачна 31.10.2005 року передані ПАТ «Укртелеком « 31.10.2005 року від фізичних осіб безоплатно, аналогічно передані кабельні лінії зв.язку по вул..60 років Жовтня. 7, Мускатна 39,43 31.10.2005 року та кабельна лінія зв.язку 152012766 передана 31.12.2009 року. Тому апеляційний суд не може прийняти як належний доказ вартість кабелів, оскільки визначена судом вартість телефонного кабелю не відповідає вимогам закону.
Крім того, апеляційний суд не може прийняти як належний і допустимий доказ - протокол огляду місця події від 29.01.2013 року за участю підозрюваного ОСОБА_9, оскільки він не відповідає вимогам ст..87 ч.2 п.6 КПК України, який фактично на цей час мав статус свідка, бо повідомлення про підозру вручено обвинуваченому тільки 31.01.2013 року у присутності захисника ОСОБА_10. ( а.с.141-145 том1) ( а.с.223 том 2)
Встановивши фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що ні орган досудового розслідування , ні місцевий суд не встановили належних і допустимих доказів і не довели вини ОСОБА_9, та помилково кваліфікували його дії за ч. 2 ст.185 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснював, що крадіжок телефонного кабелю не вчиняв, пояснення на досудовому слідстві давав під примусом, оскільки до нього були застосовані недозволені методи ведення слідства. Постановою від 11.06.2013 року закрито кримінальне провадження щодо працівників міліції, проте перевірка проведена формально. Відсутні пояснення ОСОБА_9 щодо його доводів і як наслідок, не перевірені прокурором, а в судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений заявляв , що працівники міліції бажають його позбавити житла. Тому постійно порушують кримінальні справи, про що на огляд надавав рішення суду про виселення з його квартири працівника міліції, крім того, прокуратурою не перевірено стан здоров,я обвинуваченого та наявність звернень за медичною допомогою за той проміжок часу, коли він зазначав, що до нього були застосовані недозволені методи ведення слідства.
Відповідно до ст..62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, одержаних незаконним шляхом.
Отже, колегія суддів, не може погодитися з висновками суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
На підставі п.3 ч.1 ст.284 КК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведеності винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.
Згідно з вимогами ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу , скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Оскільки обвинувачений перебуває під вартою за іншими кримінальним провадженням, апеляційний суд позбавлений можливості звільнити обвинуваченого з під варти. А звільняє з під варти за даним кримінальним провадженням.
Керуючись ст. ст. ч.1 п.3 284, 404, 405, 407,417, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_10, - задовольнити частково.
Вирок Центрального районного суду АР Крим від 18 червня 2013 року скасувати. Кримінальне провадження закрити у зв,язку з не встановленням достатності доказів і вичерпанні можливості їх отримати.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 - тримання під вартою скасувати по даному кримінальному провадженню.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з дня проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення його судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді
Трясун Ю.Р. Єлгазіна Л.П. Радіонов І.І.