ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

"11" грудня 2006 р.

Суддя  Т.М.Дубова, розглянувши матеріали

за заявою           Приватного підприємця  ОСОБА_1

м.Миколаїв

до                    Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 

м.Миколаїв

про затвердження самовільної реконструкції та про визнання права власності,

                                                      В С Т А Н О В И В :

Заява не пілягає розгляду в господарських судах, оскільки згідно ст.ст. 1, 2, 21 ГПК України, сторонами в господарському процесі можуть бути підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та   організації). Згідно заяви позивача визначено як фізичну особу, статус суб”єкта підприємницької діяльності не підтверджений належними доказами. Крім того, договір оренди земельної ділянки, що знаходиться під спірною забудовою укладений саме з фізичною особою, а не підприємцем.

Вимога, щодо затвердження реконструкції  будови відповідно до ст.12 ГПК  України також не підвідомча господарським судам України та не відповідає  способу захисту цивільних прав, згідно ст.16 ЦК України.

В заяві відсутні посилання на докази та не додано доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме:

-          в заяві не визначено документів, на яких  ґрунтуються вимоги, щодо визнання права власності на нерухоме майно, за яким вже частково  визнано право власності позивача (як то визначено в витягу з реєстру прав власності від 23.12.2004р.);

-          не обґрунтовано належними доказами та нормами права вимоги, щодо затвердження самовільної реконструкції;

-          заяву не обґрунтовано нормами відповідного процесуального права (Господарського-процесуальний Кодекс України, або Кодекс адміністративного судочинства України), не з”ясовано з яких підстав позивач посилається на норми Цивільно-процесуального Кодексу України;

-          в заяві не зазначено та до заяви не додано доказів, що підтверджують порушене відповідачем право позивача  (відмова у затверджені реконструкції у порядку, передбаченому чинним законодавством) та не з”ясовано вимоги до відповідача;

-          не з'ясовано за ким слід визнати право власності на майно.

У разі наступного звернення слід надати належні докази сплати державного мита. Визнання права власності на майно є майновим спором. В заяві не визначено  вартості спірного майна, відповідно до якої  слід сплатити держмито та не додано належних документів, що підтверджують таку вартість.

Додані до заяви  копії документів не засвідчені належним чином (ст.36 ГПК України).

          Відсутні докази надіслання копії заяви відповідачу (поштова квитанція, розписка, тощо).

Керуючись п.1  ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суддя

                                                            У Х В А Л И В :

1.   У прийнятті  заяви відмовити.

2.    Заяву та додані матеріали повернути заявнику.

3.          Відповідно до п.  2 ст.  8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"

від 21.10.1993 р.  N 7-93 державне мито у сумі 132,00грн., перераховане за квитанцією від 07.12.2006р. , підлягає поверненню.