Справа № 1309/2-119/11 Головуючий у 1 інстанції: Боровкова Д.О.
Провадження № 22-ц/783/2804/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
Категорія: 6
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді Мікуш Ю.Р.
Суддів: Ніткевича А.В., Ванівського О.М.
Секретар Мариняк О.І.
З участю: позивачки ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє від власного імені та як законний представник від імені неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради, треті особи: орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про визнання права власності на нерухоме майно та за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради до ОСОБА_2 про демонтаж самочинного будівництва,-
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 право спільної сумісної власності на наступні приміщення житлового будинку АДРЕСА_1: два коридори, три житлові кімнати, вбиральню, санвузол та кухню ( позначені у технічному паспорті під літерами 2-1, 2-6, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5,2-7, 2-8 відповідно) та на зведену добудову, позначені на плані земельної ділянки у технічному паспорті літерою А-1.
У позові Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради до ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду оскаржила Залізнична районна адміністрація.
В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Стверджує, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що земельна ділянка на якій здійснено самочинне будівництво належить позивачу на праві користування ( на рівні з власником землі), оскільки в позивача відсутні будь-які документи, які б посвідчували право власності, право користування чи оренди земельною ділянкою.
Апелянт зазначає, що здійснена позивачем ОСОБА_2 прибудова до будинку АДРЕСА_1 здійснена з порушенням норм ст.26 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", ст.4 Закону України „Про архітектурну діяльність", а також в порушення вимог Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва" затвердженого рішенням виконкому від 18.11.2005 року №1224.
Судом не враховано, що відповідно до висновку міжвідомчої комісії від 16.06.2009 року, який затверджений розпорядженням голови Залізничної районної адміністрації від 09.07.2009 року №547 дана прибудова підлягає демонтажу.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, зустрічний позов задоволити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 на заперечення доводів апеляційної скарги, посилання на розсуд суду третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_2 та неповнолітні ОСОБА_7, ОСОБА_6 є співвласниками 30/100 частини житлового будинку у АДРЕСА_1 та кожному з них належить 10/100 ідеальних частин будинку.
Зазначене вище підтверджується розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради №1377 від 15 вересня 2006 року та виданим на виконання цього розпорядження свідоцтвом про право власності від 11 грудня 2006 року
( т.1 а.с.6-8, 23).
Так як у власність позивачів як і інших трьох мешканців будинку, які є третіми особами по справі, передано не квартири, а частки в будинку, то між ними виникла спільна часткова власність на житловий будинок у АДРЕСА_1, що відповідає ст.356 ЦК України.
Згідно наказу Управління житлово-комунального господарства Львівської міської Ради №25-Д від 20 березня 2006 року будинок позивачки знятий з балансу місцевих Рад по причині його приватизації (т.1 а.с.12), а відтак до співвласників цього будинковолодіння перейшло й право користування земельною ділянкою.
Згідно рішення виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих №1286 від 12 вересня 1953 року вирішено по кварталу №224 залишити в користуванні земельні ділянки відповідно до існуючих норм за землекористувачами в таких розмірах: по АДРЕСА_1- 701, 50 кв. м. ( а.с.9 т.1).
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка площею 701, 50 кв. м передані у земельний фонд Львівської міської Ради спростовуються вищезазначеним рішенням № 1286 від 12 вересня 1953 року виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих.
Залізнична районна адміністрація вважає, що п.2 рішення, який потребує доповнення, не уточнює будь-якої земельної ділянки, а саме: її розмір, адресу, також стосуються п.1 вищезазначеного рішення, що суперечило б один одному. Таке твердження представника Залізничної РА є помилковим, надуманим, не конкретизованим.
Відтак, позивачка по справі ОСОБА_2 як і треті особи по справі є належними землекористувачами земельної ділянки площею 701,50 кв. м в АДРЕСА_1.
Зазначене відповідає вимогам ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України в редакції чинній на 2006 рік та роз"ясненням Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".
Між співвласниками будинку склався усталений порядок користування земельною ділянкою пропорційно до площі у частці будинку. Частина земельної ділянки перебуває у спільному користуванні.
Визнаючи за позивачкою ОСОБА_2 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на самочинно збудоване приміщення, позначене в технічному паспорті під літерою А-1, суд підставно виходив із вимог ст.376ч.5 ЦК України згідно якої на вимогу власника( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Про те, що самочинно зведена добудова до житлового будинку по АДРЕСА_1 не порушує права та інтереси інших співмешканців підтверджує висновок №20-08/08 від 22 вересня 2008 року, виконаним спеціалістом, котрий має статус судового експерта у галузі будівельно-технічної експертизи із врахуванням аналогічного висновку №13/06-10 від 26 серпня 2010 року, згідно якого зведена позивачкою добудова розташована на ділянці, що за площею відповідає її частці у праві власності на будинок, не порушує вимог державних будівельних, санітарних та протипожежних норм, не обмежує прав інших мешканців у користуванні будинком в цілому, а також закріпленою за ним відповідною земельною площею. Проводити демонтаж зведеної споруди недоцільно (т.1 а.с.60-68).
Відповідно до аналогічного дослідження цього ж спеціаліста №15-05/12 від 30 червня 2012 року, існування спірної споруди не шкодить окремим квартирам будинку, зокрема квартирі 5. Демонтаж самовільно зведеної площі, навпаки, може негативно позначитися на технічному стані будинку в цілому і, зокрема, на зазначеному помешканні. Встановити дійсну причину вже існуючих тріщин у квартирі №5, в тому числі пов"язати такі з виконанням ОСОБА_15 будівельними роботами технічно неможливо (т.2 а.с.10-12).
Беручи до уваги вищезазначене, судом першої інстанції враховано висновки експертних досліджень та підставно взято до уваги той факт, що добудова ОСОБА_2 споруджена на частині прибудинкової території, безпосередньо прилеглої до належних саме позивачам приміщень будинку, інші мешканці будинку мають кожний окремий вхід як на земельну ділянку так і до своєї квартири в будинку, а відтак самовільно зведена добудова не порушує нічиїх інтересів та розташована на земельній ділянці в частині, що належить на праві користування ОСОБА_15 та не є окремим об"єктом , який би міг використовуватися в інших цілях чи для окремого будівництва.
Із листа №1104/вих-728 від 22.10.13р. юридичного управління Львівської міської Ради вбачається, що Львівська міська Рада не вбачає порушень земельних, будівельних норм та Правил внаслідок прибудови до своєї частини будинку з метою створення належних житлових та побутових умов для багатодітної сім"ї ОСОБА_2 Не порушені при цьому також права співмешканців житлового будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до п.22 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ" Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" №6 від 30.03.2012 року знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Виходячи із вище викладених обставин, враховуючи те, що судом об"єктивно, повно досліджено всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування законного, обґрунтованого рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 314 ч.1п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрації відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: А.В.Ніткевич
О.М.Ванівський