РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 21 грудня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що в серпні 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпричинно нанесли йому тілесні ушкодження легкої та середньої тяжкості.

Прокуратурою Калуського району відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушені кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених, відповідно, ст.122, ч.1 та ст.125, ч.2 КК України.

Постановами Калуського міськрайонного суду від 03.08.2011 року та від 16.11.2011 року кримінальні справи про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закрито на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році», а підсудних звільнено від кримінальної відповідальності.

Посилаючись на положення ст.ст.23, 1166, 1167 ЦК України та на завдані відповідачами тілесні ушкодження і витрати на лікування, позивач просив суд стягнути з відповідачів 914 грн. 84коп. матеріальної шкоди. Крім того, зазначав, що своїми неправомірними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали йому моральної шкоди, яка виразилась у фізичних страждання, незручностях в побуті, змінах звичного способу життя, пригніченні та приниженні. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив у 10000 грн., яку просив стягнути з відповідачів порівну.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 21 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 914 грн. 84 коп. матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди та 107 грн. 30коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись частково з таким рішенням в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування суттєвих обставин справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що внаслідок нанесених відповідачами тілесних ушкоджень він отримав закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку та рани правої тім'яної ділянки, гематоми на обличчі, грудній клітці, руках, гомілках, правому передпліччі, від чого зазнав тривалих фізичних і душевних страждань.

Проте, на думку ОСОБА_1, суд не взяв до уваги дані обставини і ухвалив необ'єктивне рішення про стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лише 500 грн. моральної шкоди.

Крім того, стягуючи з відповідачів моральну шкоду в солідарному порядку, суд залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_2 обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ст.122, ч.1 КК України, а ОСОБА_3 - за ст.125, ч.2 КК України. Тобто ступінь нанесених відповідачами тілесних ушкоджень різний, відтак моральна шкода, в даному випадку, не може стягуватись солідарно.

З наведених підстав ОСОБА_1 просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 5000 грн. моральної шкоди з кожної.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених вище мотивів і просив скаргу задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 скаргу не визнала, вважає її безпідставною, а рішення - законним і обґрунтованим, яке просила залишити в силі, а в задоволенні скарги - відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.1167,1190 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За змістом п.п.3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 вчинила злочин середньої тяжкості, а саме, 26.08.2009 року на подвір'ї свого домоволодіння в с.Голинь Калуського району умисно нанесла своєму колишньому чоловіку ОСОБА_1 удари сапою по різних ділянках тіла, від чого останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Водночас і при цих же обставинах відповідач ОСОБА_3 вчинила злочин невеликої тяжкості, нанісши ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження.

Постановою Калуського міськрайонного суду від 03.08.2011 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, а провадження у справі про її обвинувачення за ст.122, ч.1 КК України закрито на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» (а.с.3).

Згідно постанови Калуського міськрайонного суду від 16.11.2011 року ОСОБА_3 також звільнено від кримінальної відповідальності, а провадження у справі про її обвинувачення за ст.125, ч.2 КК України закрито на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» (а.с.4).

Відповідно до акта судово-медичного обстеження №1182 від 04.11.2009 року, що знаходиться в матеріалах кримінальної справи №1-177/2010 і який оглянуто судом першої інстанції у судовому засіданні, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я.

Як вбачається із виписки з медичної карти стаціонарного хворого №9235 та листа Калуської центральної райлікарні №2601 від 22.11.2012 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні лікарні з 02.09.2009р. по 14.09.2009р. з діагнозом: «Забій грудної клітки справа та зліва. Перелом VII-IX ребер справа (клінічно). Множинні гематоми грудної клітки, рук, тулуба. Бронхоспатичний синдром. Перібронхіопневмонія. Струс головного мозку. Забій м'яких тканин голови» (а.с.5,56).

Матеріалами справи також встановлено, що після стаціонарного лікування ОСОБА_1 продовжував лікуватись амбулаторно (а.с.7-9).

Таким чином, внаслідок випадку, що стався з позивачем, враховуючи характер та обсяг страждань фізичних та душевних, яких він зазнав, та з урахуванням інших обставин щодо необхідності відновлення нормальних життєвих зв'язків, розмір морального відшкодування, визначений судом першої інстанції, не є співмірним з понесеними немайновими втратами позивача, тому колегія суддів вважає, що рішення в цій частині підлягає скасуванню, а розмір моральної шкоди, який відповідав би розумності і справедливості, слід стягнути з відповідачів у сумі 1000 грн. Така шкода підлягає стягненню з відповідачів солідарно, оскільки, тілесні ушкодження ОСОБА_1 наносились відповідачами спільними сумісними діями і з однаковим умислом.

Крім того, рішення суду в частині стягнення судового збору не відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір» та ст.88 ЦПК України з огляду на наступне.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1, котра подана на розгляд суду в липні 2012 року, вбачається, що вона містить вимоги майнового і немайнового характеру.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.2 ст.4, ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. За подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи те, що статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» мінімальну заробітну плату встановлено у розмірі 1073 грн., розмір судового збору, який слід стягнути з відповідачів, становить 321 грн. 90коп. (214 грн. 60коп. з позовної вимоги майнового характеру та 107 грн. 30 коп. з позовної вимоги немайнового характеру).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.12 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009 року, при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Отже, стягнення судового збору з відповідачів в солідарному порядку суперечить вимогам чинного законодавства.

Оскільки, в апеляційній скарзі не ставились вимоги щодо незаконності рішення в частині стягнутого розміру матеріальної шкоди, тому в цій частині рішення не підлягає перегляду в апеляційному порядку, якщо не встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що передбачено ст.303 ЦПК України.

За таких обставин, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст.88, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, ст.ст.4, 6 Закону України «Про судовий збір», колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 21 грудня 2012 року в частині стягнення моральної шкоди та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди. Стягнути з кожного із відповідачів на користь держави по 160 грн. 95 коп. судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також стягнути з кожного із відповідачів на користь держави по 28 грн. 65 коп. судового збору за перегляд справи в апеляційній інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Є. Меленко

П.І. Проскурніцький