Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року справа №2а/0570/12181/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі № 2а/0570/12181/2012 (суддя Циганенко А. І.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька, Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про стягнення збору сплаченого при придбанні автомобіля, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 3-6) до Управління Державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька, Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про: 1) стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно сплаченого збору на державне пенсійне страхування у розмірі 5572 грн. 50 коп.; 2) стягнення з Державного бюджету України на користь позивача понесених задля судового розгляду цього адміністративного позову судових витрат - судового збору у розмірі 111 грн.; 3) визнання протиправною відмови УПФУ від повернення позивачу грошових коштів у розмірі 5572 грн. 50 коп.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року (арк. спр. 38-39) позов ОСОБА_2 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно сплаченого збору на державне пенсійне страхування у розмірі 5572 грн. 50 коп. залишений без розгляду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року (арк. спр. 41-42) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови та стягнення безпідставно сплаченого збору на державне пенсійне страхування у розмірі 5572 грн. 50 коп.

Позивач оскаржила до Донецького апеляційного адміністративного суду ухвалу та постанову суду першої інстанції від 4 жовтня 2012 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року (арк. спр. 72-73) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу та постанову суду першої інстанції від 4 жовтня 2012 року залишено без задоволення, а ухвалу та постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2013 року (арк. спр. 91-93) задоволена частково касаційну скаргу ОСОБА_2, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року (арк. спр. 115-117) відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови від повернення грошових коштів у сумі 5572 грн. 50 коп.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (арк. спр. 120), в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Одночасно позивач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, яке було задоволено з призначенням судового розгляду на 12 листопада 2013 року.

Сторони про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені, представників до суду не направили.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення встановила наступне.

ОСОБА_2 12 березня 2011 року згідно договору купівлі-продажу № НМС/1103-12002 (арк. спр. 7-8) придбала автомобіль NISSAN X-Trail, за 222900 грн., у тому числі ПДВ 37150 грн., який їй було передано 30 березня 2011 року за актом та видатковою накладною (арк. спр. 9-10).

Відповідно до вимог пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

За пунктом 13 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.

При реєстрації автомобіля в відділі Державної автомобільної інспекції (свідоцтво про реєстрацію від 5 квітня 2011 року - арк. спр. 13) позивачем був сплачений за вимогою співробітників ДАІ, з огляду на приписи вищенаведених пунктів 12, 13 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5572 грн. 50 коп. (3 % вартості автомобіля), що підтверджено квитанцією № 12346.163.3 від 5 квітня 2011 року (а. с. 12).

При цьому, співробітники ДАІ діяли на підставі пункту 14 Порядку, за яким органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору та на підставі пункту 3.4 розділу 3 Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобі, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 квітня 2002 року № 335, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 2002 р. за № 472/6760 (далі - Інструкція). Стосовно положень наведеної Інструкції колегія суддів зазначає, що згідно з висновком Міністерства юстиції України від 14 лютого 2006 року № 2/60 рішення про державну реєстрацію Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України було скасовано та 2 березня 2006 року зазначена Інструкція виключена з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

З питання застосування у спірних правовідносинах Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400), в редакції станом на час існування спірних правовідносин, визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, серед яких юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Натомість, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.

Зазначена суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9, свідчить про те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає пункт 7 статті 1 Закону № 400 (в редакції, яка діяла на час придбання автомобіля), за яким покупці автомобілів не повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від вартості автомобіля.

Закон України «Про внесення змін до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 7 червня 2012 року № 4911-VI, яким пункт 7 частини 1 статті 1 Закону № 400 був викладений в новій редакції: «підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону». Вказаний Закон № 4911-VI набув чинності з 28 червня 2012 року, тому не розповсюджується на спірні правовідносини.

8 серпня 2012 року позивач звернувся з заявою до УПФУ в Будьоннівському районі з проханням вчинити дії з повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при придбанні автомобіля, в чому позивачу листом УПФУ № 7831/07 від 9 серпня 2012 року (арк. спр. 14) було відмовлено.

Позивач звернулася у серпні 2012 року до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області з приводу надання інформації та повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при придбанні автомобіля. У відповідь на звернення орган казначейства надав лист від 13 серпня 2012 року № 061-08/698-7362 (арк. спр. 15), в якому вказав, що контроль за повнотою та своєчасністю сплати (повернення) коштів від сплати збору при відчуженні легкових автомобілів за кодом 24140300 покладено на Пенсійний фонд України та його територіальні управління, тому з заявою про повернення коштів ОСОБА_2 слід звернутися до УПФУ у Будьоннівському районі м. Донецька за місцем сплати збору. В подальшому заяву про повернення коштів з доданням копії документу, який підтверджує його сплату, УПФУ повинно направити для виконання до Управління Державної казначейської служби у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька (далі - УДКС).

В запереченнях на позов УДКС (арк. спр. 23-24) вказало, що відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10 грудня 2002 року (який діяв на час існування спірних правовідносин), органи Державної казначейської служби України повертають кошти за поданням органів стягнення, у даному випадку за поданням УПФУ, з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 року за Пенсійним фондом України закріплений контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету по коду бюджетної класифікації.

Довідкою УДКС від 19 вересня 2012 року № 03-37/1726 (арк. спр. 32) підтверджено зарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5572 грн. 50 коп. сплаченого ОСОБА_2 за квитанцією від 5 квітня 2011 року до Державного бюджету по коду бюджетної класифікації 24140300.

Верховний Суд України в постанові від 26 лютого 2013 року у справі № 21-29а13 зазначив правові позиції, за якими положення Порядку суперечили вимогам Закону № 400 у частині регулювання правовідносин зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів, тому виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору пріоритетними є норми Закону № 400.

За частиною 5 статті 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2013 року, прийнятій у даній справі, вказано, що обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається лише на тих осіб, які здійснюють відчуження, а не купівлю автомобілів. Касаційна інстанція вказала, що суди попередніх інстанцій не виконали вимог статті 159 КАС України й постановили незаконні рішення.

Під час нового розгляду, з урахуванням не розглянутої судом касаційної інстанції ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року, суд першої інстанції надав правову оцінку вимозі позивача про визнання протиправною відмови УПФУ від повернення позивачу грошових коштів у розмірі 5572 грн. 50 коп., вказавши, що до компетенції органів Пенсійного фонду України не віднесений розгляд питання про повернення коштів із бюджету, оскільки вони вправі лише вирішити питання про надання до органу Державного казначейства України подання про повернення коштів з бюджету у разі наявності підстав для повернення. Тобто, суд першої інстанції встановив, що УПФУ мало обов'язок за зверненням позивача від 8 серпня 2012 року надати подання до органу казначейства про повернення коштів, але завдяки неправильному тлумаченню приписів законодавства, не здійснила належних дій, тому з огляду на частину 2 статті 11 КАС України з метою захисту прав та інтересів позивача, законність вимог якого підтверджено касаційною інстанцією, суд першої інстанції повинен був надати оцінку відмові УПФУ вчинити передбачені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10 грудня 2002 року, дії з повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5572 грн. 50 коп. сплаченого ОСОБА_2 за квитанцією від 5 квітня 2011 року до Державного бюджету по коду бюджетної класифікації 24140300 шляхом направлення подання до Управління Державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька.

За частиною 1 статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні. За пунктом 2 частини 2 вказаної статті у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій.

Згідно з частиною 1 статті 196 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІV КАС,

Частиною 1 статті 195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Крім того, відповідно до частини 3 зазначеної статті суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосування норм матеріального права.

Виходячи з наведених норм, враховуючи правові позиції Верховного Суду України, висновки і мотиви Вищого адміністративного суду України, з яких були скасовані судові рішення першої та апеляційної інстанцій, попередньо прийняті у даній справі, дотримуючись вимог частини 2 статті 11, частин 1, 3 статті 195, частини 1 статті 196 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, приймає нову постанову про задоволення, вказаної у спірній постанові, позовної вимоги позивача зі стягненням судового збору, сплаченого при поданні позову пропорційно задоволеній одній позовній вимозі та апеляційної скарги на загальну суму 93 грн.

Керуючись статтями 94, 197, 202, 205, 207, 211 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Задовольнити позов ОСОБА_2 до Управління Державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька, Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька в частині визнання протиправною відмови УПФУ від повернення позивачу грошових коштів у розмірі 5572 грн. 50 коп.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька вчинити передбачені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10 грудня 2002 року, дії з повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5572 грн. 50 коп. сплаченого ОСОБА_2 за квитанцією від 5 квітня 2011 року до Державного бюджету по коду бюджетної класифікації 24140300 шляхом направлення подання до Управління Державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений при поданні позову та апеляційної скарги, на загальну суму 93 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва