РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2013 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.,

секретаря Городецької У.С.,

з участю: апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника апелянта - виконкому Івано-Франківської міської ради Боднарчука М.М., позивача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у здійснені права власності та відшкодування моральної шкоди; за позовом виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, про знесення самовільного будівництва; та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4, про визнання права власності на самочинне будівництво,

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у здійснені права власності та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що є власником частини житлового будинку по АДРЕСА_2 та земельних ділянок, площею 0,0179 га та 0,0279 га, що розташовані по цій же адресі і це підтверджується відповідними Державними актами про право приватної власності на землю. Суміжно з її земельною ділянкою знаходиться неприватизована земельна ділянка відповідачів по АДРЕСА_1, де ОСОБА_1 збудував будинок без будь-якого дозволу сусідів та з порушенням архітектурно-технічних та санітарних вимог, в якому і проживає. Крім того, ОСОБА_1 здійснив будівництво вуличного туалету, господарських приміщень та водяних відливів, які обмежують вигляд з вікна її кухні та у зв'язку з відсутністю каналізаційних зливів розповсюджуються запахи фекалій, що викликає антисанітарний стан. Відливи з самовільно збудованих господарських споруд руйнують фундамент її огорожі та будинку, її каналізаційну мережу, заливають підвальне приміщення будинку.

З наведених підстав ОСОБА_4 просила зобов'язати відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8: - розібрати обладнання вуличного туалету, що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1; - забетонувати вигрібну яму туалету і влаштувати бетонну підлогу; - переобладнати водостоки з літньої кухні будинку по АДРЕСА_1 в протилежний бік від сусіднього будинку по АДРЕСА_2; - забетонувати септик (дощоприймальний колодязь); - перенести сарай, що розташований на межі земельної ділянки по АДРЕСА_2, на відстань не менше 1 метра в бік земельної ділянки по АДРЕСА_1. Також просила стягнути з відповідачів 1700 грн. заподіяної їй моральної шкоди.

В свою чергу, до суду звернувся виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради з позовом до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про знесення самовільної реконструкції сараю - літньої кухні під житловий будинок, знесення самовільно збудованого господарського приміщення і туалету по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги виконком Івано-Франківської міської ради мотивував тим, що ОСОБА_1 самовільно здійснив реконструкцію сараю - літньої кухні під житловий будинок, а також здійснив самочинне будівництво господарського приміщення-сараю та туалету по АДРЕСА_1 без надання виконавчим комітетом відповідних дозволів, як цього передбачає чинне законодавство, чим порушив права третьої особи - ОСОБА_4

В зв'язку з цим виконком просив постановити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_1 за власний рахунок знести самовільну реконструкцію сараю - літньої кухні під житловий будинок та знести самовільно збудоване господарське приміщення-сарай і туалет по АДРЕСА_1, а також стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 10 листопада 2010 року вищезазначені позови об'єднані в одне провадження.

Також до суду подав зустрічний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4, про визнання права власності на самочинне будівництво.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що йому та його дружині ОСОБА_8 належить будинковолодіння по АДРЕСА_1 в селі Микитинці Івано-Франківської міської ради, яке зареєстроване в Івано-Франківському ОБТІ. Житловий будинок та господарські споруди розташовані на земельній ділянці, площею 0,0650 га, яка відводилася для забудови. На даний час земельна ділянка ним приватизована, що стверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку від 08.01.2009 року. З метою покращення житлових умов ним здійснена реконструкція існуючої господарської будівлі - літньої кухні під житловий будинок, з його добудовою та надбудовою. Місце розташування літньої кухні не змінено, змінилось тільки цільове призначення будівлі. При здійсненні реконструкції було дотримано будівельних норм. На даний час існують труднощі з узаконенням реконструкції будівлі, оскільки після введення в дію цивільного кодексу, який набрав чинності з 01.01.2004 року, управління архітектури не може приймати такі рішення при завершенні будівництва, готовність якого становить 100%. В даному випадку він погоджено користувався земельною ділянкою, її приватизував, з дозволу виконкому та на підставі проекту забудови попередньо проводив будівництво житлового будинку. Однак реконструкцію будівель здійснив без дозволу та внесення змін до попередньо затвердженого проекту забудови земельної ділянки.

В зв'язку з цим просив визнати за ним право власності на самочинно збудований житловий будинок та допоміжні споруди по АДРЕСА_1 внаслідок реконструкції господарської споруди - літньої кухні, приміщення якої, як житлового будинку, згідно технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що виготовлений Івано-Франківським ОБТІ 27.04.2011 року, складаються: по житловому будинку літера Б: на першому поверсі: 1-1 хол - 12,4 кв.м., 1-2 житлова кімната - 15,0 кв.м., 1-3 санвузол - 4,8 кв.м., 1-4 кухня - 10,8 кв.м.; на другому поверсі: 1-5 хол - 12,6 кв.м., 1-6 житлова кімната - 22,1 кв.м., 1-7 житлова кімната - 18,2 кв.м.; підвал літера Б: комора - 5,3 кв.м., а всього приміщень площею 101,2 кв.м; по господарських спорудах: літера В - погріб, площа забудови - 9,3 кв.м., літера Г - сарай, площа забудови - 1,9 кв.м., літера Д - сарай, площа забудови - 18,4 кв.м.

Згідно ухвали від 18 квітня 2011 року зустрічний позов об'єднано в одне провадження з іншими наведеними вище первинними позовами.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, та позов виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, - задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_8 переобладнати водостоки з літньої кухні по АДРЕСА_1 в протилежний бік від сусіднього будинку АДРЕСА_2 та забетонувати септик (дощоприймальний колодязь).

Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перенести сарай, площею 18,4 кв.м., що розташований на межі земельної ділянки по АДРЕСА_2, на відстань не менше 1 метра в бік земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_8 знести самовільно збудоване господарське приміщення - сарай (колишня вбиральня), площею - 1,9 кв.м. по АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4, задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований житловий будинок літера Б по АДРЕСА_1, який складається з наступних приміщень: на першому поверсі: 1-1 хол - 12,4 кв.м., 1-2 житлова кімната - 15,0 кв.м., 1-3 санвузол - 4,8 кв.м., 1-4 кухня - 10,8 кв.м.; на другому поверсі: 1-5 хол - 12,6 кв.м., 1-6 житлова кімната - 22,1 кв.м., 1-7 житлова кімната - 18,2 кв.м.; підвал літера Б: комора - 5,3 кв.м., а всього приміщень площею 101,2 кв.м.

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вказуючи, що рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4, виконкому Івано-Франківської міської ради до нього та ОСОБА_8, а також в частині відмови у задоволенні його вимог вважає постановленим неправильно, невірно витлумачено законодавство, що регулює спірні правовідносини, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам.

Зокрема, апелянт посилається на те, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 він розпочав на підставі договору від 23.10.1967 року, укладеного з Івано-Франківським міськвиконкомом про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку. На забудову земельної ділянки видано проект, завершену будівлю прийнято в експлуатацію, що стверджується актом про закінчення забудови індивідуальної садиби від 21.08.1978 року, та рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради № 440 його затверджено. Будинковолодіння було зареєстровано в Івано-Франківському ОБТІ 18.09.1978 року, про що свідчить штамп цієї установи на договорі від 23.10.1967 року. У склад будинковолодіння входили господарські приміщення: сарай-літня кухня, сарай, дворова вбиральня, що стверджується витягами з інвентарної справи, технічним паспортом та довідкою Івано-Франківського ОБТІ від 03.12.2009 року №3149.

Посилаючись на вище наведене, ОСОБА_1 зазначив, що проведення ним будівельних робіт було здійснено значно раніше ніж такі роботи були проведені на сусідній земельній ділянці по АДРЕСА_2, а сама ОСОБА_4 стала власником будівлі по вказаній адресі тільки 30.08.2003 року за договором дарування.

Згідно довідки управління архітектури і містобудування Івано-Франківського міськвиконкому від 18.07.2007 року та висновку судового експерта Чащина В.В. №157 стосовно товарознавчого та будівельного дослідження від 22.10.2008 року житловий будинок по АДРЕСА_2 збудований з порушенням норм правил щодо відстаней житлового будинку до вже існуючих господарських будівель по АДРЕСА_1.

Проте апелянт вказує, що судом обставини справи не з'ясовані і, навпаки, зазначено, що саме ОСОБА_1 провів будівництво узаконених будівель (сараю та вбиральні) з недотриманням віддалі їх розташування щодо будинку позивача ОСОБА_4

Крім того апелянт вважає надуманим посилання в рішенні суду на те, що водостік дощових вод попадає на земельну ділянку позивача ОСОБА_4 і це призводить до замокання її підвалу. Дане спростовується довідками ЖОЕ №6 від 10.11.2008 року та № М/231/1, в яких стверджується про те, що апелянт облаштував ринви на господарській будівлі з підключенням до каналізаційного люку і атмосферні опади не потрапляють на суміжну ділянку.

В зв'язку з вищенаведеним ОСОБА_1 просив скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 07.12.2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_8 про: - зобов'язання переобладнати водостоки з літньої кухні по АДРЕСА_1 в протилежний бік від сусіднього будинку АДРЕСА_2 та забетонувати септик; - зобов'язання перенести сарай, площею 18,4 кв.м., що розташований на межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 на відстань не менше 1 м в бік земельної ділянки по АДРЕСА_1; - зобов'язання знести самовільно збудоване господарське приміщення- сарай (колишня вбиральня), площею 1,9 кв.м., по АДРЕСА_1; а також скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні його зустрічного позову про визнання права власності на сомочинно зведені сарай, прощею 18,4 кв.м. та сарай 1,9 кв.м.

Не погоджуючись із рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2012 року, подав апеляційну скаргу і виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.

Зокрема, виконавчий комітет вважає, що оскаржуване рішення прийняте при не повному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, з порушення норм процесуального та матеріального права, тому є незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

На думку апелянта, ОСОБА_1 самовільно здійснив реконструкцію сараю-літньої кухні під житловий будинок, а також будівництво господарського приміщення та туалету по АДРЕСА_1, тобто без надання виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради відповідних дозволів.

ОСОБА_1 всупереч нормам законодавства не отримав дозвіл на розроблення містобудівного обґрунтування, не здійснив його погодження із відповідними органами.

Крім того судом першої інстанції не досліджено тієї обставини, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29.05.2009 року відповідним органам місцевого самоврядування заборонено приймати будь-які рішення щодо будинковолодіння по АДРЕСА_1 до вирішення судового спору по суті.

Проте, незважаючи на вище викладене, Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області ОСОБА_1 12.09.2011 року видано декларацію №ІФ18211040855 про готовність до експлуатації садибного будинку по АДРЕСА_1.

Не враховано судом і того, що 07.08.2006 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю (ІДАБК) Івано-Франківської області ОСОБА_1 видано припис щодо самовільного будівництва господарського приміщення та туалету по АДРЕСА_1, а 01.04.2009 року ОСОБА_1 видано припис щодо самовільної реконструкції сараю-літньої кухні під житловий будинок і, відповідно, було складено протокол про правопорушення у сфері містобудування та винесено постанову №28/09 про накладення штрафу на відповідача. Незважаючи на інспектуючі акти самовільні роботи не припинялись.

Не взято судом до уваги того, що через приватизовану земельну ділянку ОСОБА_1 проходить охоронна зона підземного газопроводу низького тиску. Згідно листа Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства від 11.10.2012 року № 03-08/504, який надійшов на адресу виконкому Івано-Франківської міської ради, дана служба має намір провести земляні та газозварювальні роботи із запобігання аварійно-небезпечної ситуації, але їх проведення унеможливлюються через те, що на вказаних межах стоїть сарай відповідача, площею 18,4 кв.м.

Посилаючись на вищенаведене, апелянт просив скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 07.12.2012 року та прийняти нове, яким зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок знести самовільну реконструкцію сараю - літньої кухні під житловий будинок та знести самовільно збудоване господарське приміщення та туалет по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали вимоги апеляційної скарги з вище наведених мотивів та просили задовольнити скаргу в повному обсязі. Апеляційну скаргу виконавчого комітету не визнали, вважають її безпідставною, яка не підлягає до задоволення.

Скаргу апелянта ОСОБА_1 підтримали в судовому засіданні відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Зі скаргою виконкому не погодились.

Представник виконкому Івано-Франківської міської ради Боднарчук М.М. апеляційну скаргу виконкому підтримав за наведених вище мотивів та просив її задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просив відмовити.

ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу виконкому Івано-

Франківської міської ради підтримали в зв'язку з її обґрунтованістю, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просили відмовити.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, обговоривши доводи апеляційних скарг і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а скарга виконкому Івано-Франківської міської ради підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 побудував господарські споруди сарай та дворову вбиральню (туалет) по АДРЕСА_1 з порушенням будівельних норм і правил, а водовідведення атмосферних осадків з даху та карнизів літньої кухні, вода з яких потрапляє у самовільно влаштований септик (дощоприймальний колодязь), не відповідає нормам відведення дощових вод. Що ж стосується літньої кухні, реконструйованої під житловий будинок, то суд прийшов до висновку на підставі наявних доказів, що така реконструкція відповідає будівельним нормам і правилам, тому необхідності у знесенні такої будівлі немає, в зв'язку з чим задовольнив в цій частині позов ОСОБА_1 про визнання права власності на реконструйовану споруду.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду колегія суддів не може.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони по справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_1, є сусідами, домоволодіння яких розташовані поруч (вздовж спільної межі). Спір між сторонами виник з приводу самовільного будівництва ОСОБА_1 ряду господарсько-побутових будівель з порушенням будівельних і санітарних норм, внаслідок чого має місце порушення прав ОСОБА_4 як власника сусіднього будинковолодіння.

Зокрема, встановлено, що згідно договору дарування частини будинку від 30.08.2003 року ОСОБА_4 є власником 30/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходяться по АДРЕСА_2 (т.1, а.с.9).

Згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку від 03.03.2005р. серії ІФ №036238 та серії ІФ №033269, ОСОБА_4 на праві власності належать земельні ділянки, площею 0,0179 га та 0,0279 га відповідно, що знаходяться в АДРЕСА_2, цільове призначення яких «будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» (т.1, а.с.10-11).

Також встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки, загальною площею 600 кв.м., затвердженого Івано-Франківською нотаріальною конторою від 23.10.1967 року, акту про закінчення будівництва від 26.07.1978 року, затвердженого рішенням Івано-Франківського міськвиконкому від 21.08.1978 року за №440 (т.1, а.с.72-80, 82,83).

Планом відводу земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_1, а також схемою розміщення будівель за 1967 р. визначено будівництво житлового будинку, господарського сараю, вбиральні та сміттєзбірника, при цьому їх розташування враховувало дотримання певних віддалей до меж наданої йому земельної ділянки (т.1 а.с.85).

Згідно оціночного акту до будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 станом на 24.12.1976 р. входили житловий будинок, сарай-літня кухня, сарай, колодязь, а станом на 14.06.1984р. ще й вбиральня (т.1 а.с.73).

За інформацією управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 01.03.2007р. №33/515 будівництво господарських споруд по АДРЕСА_1 здійснено з порушенням державних будівельних норм: самочинно проведена реконструкція з надбудовою літньої кухні, дворова вбиральня та сарай не відповідають віддалі до сусіднього житлового будинку (т.3 а.с.39).

Виявлені порушення щодо недотримання будівельних норм при будівництві господарських будівель по АДРЕСА_1 встановлені також Івано-Франківською міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, що підтверджено листом від 02.04.2007р. №02/515 (т.1 а.с.115) та інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, лист від 12.12.2008р. №П-15/209 (т.3 а.с.9).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №62/07-08, складеного 25.07.2008р., встановлено, що до складу будинковолодіння по АДРЕСА_1, на час надання висновку, входять: житловий будинок, сарай-літня кухня, реконструйована під житловий будинок, сарай, дворова вбиральня, колодязь. Дворова вбиральня (використовується як сарай для зберігання речей) розміщена на віддалі 1 метра від огорожі сусіднього будинковолодіння по АДРЕСА_2 і на 2,5 метри від цього ж будинковолодіння, що не відповідає п.3.31 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень", віддаль згідно якого повинна становити не менше 15 метрів; між вбиральнею та огорожею розміщений септик на віддалі 1,5 метри до будинковолодіння по АДРЕСА_2(використовується як приймальний колодязь дощових вод), що не відповідає цьому ж п.3.31 вищевказаних ДБН; сарай розміщений на межі ділянок на відстані 3 метрів до житлового будинку по АДРЕСА_2, що не відповідає вимогам п.3.25, 3.35 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень", згідно яких віддаль не повинна бути меншою 15 метрів; літня кухня самочинно реконструйована під житловий будинок з діючим санвузлом, з даху цієї споруди дощові води відводяться в септик, що не відповідає вимогам п.3.25, 9.4 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень", згідно яких не допускається стік атмосферних осадків з даху та карнизів на територію суміжних ділянок, а відведення дощових вод проектується закритою дощовою каналізацією у вуличну мережу (т.1 а.с.184-188).

З приводу здійснення самочинного будівництва ОСОБА_1 житлового будинку (реконструйованої літньої кухні), господарського приміщення, туалету (вбиральні) по АДРЕСА_1 Івано-Франківською міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю від 07.08.2006 р. та інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області внесено припис від 07.04.2009р. (т.3 а.с.41, 42).

Постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 01.04.2009 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст.29 закону України «Про планування та забудову територій» та здійснення реконструкції житлового будинку (літньої кухні) (т.3 а.с.44).

Задовольняючи позов ОСОБА_4 та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в частині переобладнання водостоків з літньої кухні в протилежний бік, за бетонування септика, перенесення сараю, площею 18,4 кв.м. та знесення сараю (колишньої вбиральні), суд першої інстанції послався на висновок експерта №62/07-08, а також на наявні невиконані приписи компетентних органів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при будівництві ОСОБА_1 вищевказаних об'єктів. При цьому суд зазначив, що будівництво господарських будівель (вбиральні та сараю) здійснене ОСОБА_1 з істотними порушеннями будівельних норм і правил, а також без врахування інтересів на зручність утримання суміжних земельних ділянок та споруд. Порушення будівельних норм при будівництві господарського приміщення - сараю можливо усунути через перебудову, шляхом його перенесення з межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 на відстань не менше 1 метра в бік земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Колегія суддів з таким висновком погоджується частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пунктами 4 і 5 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року № 6 передбачено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

Пунктом 22 зазначеної постанови Пленуму ВССУ визначено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Як роз'яснено в пункті 24 цієї ж постанови Пленуму ВССУ, знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.

Погодження забудовника на перебудову при розгляді справи про знесення самочинного будівництва за можливості перебудови, якщо це підтверджено, є підставою для відмови в позові лише тоді, коли рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов'язання здійснити перебудову не виконано не з вини забудовника, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 не виконав приписів інспекції ДАБК з приводу усунення порушень з приводу самочинного будівництва господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.

Отже висновок суду першої інстанції про підставність позовних вимог ОСОБА_4 та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо переобладнання водостоків з літньої кухні в протилежний бік від будинковолодіння по АДРЕСА_2, про бетонування септика та знесення сараю (колишньої вбиральні) відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Що стосується знесення, а не перенесення, сараю, площею 18,4 кв.м., який самочинно побудований на підземному газопроводі низького тиску, який проходить через приватизовану земельну ділянку ОСОБА_1, розташовану по АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним листом Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства від 11.10.2012р. №03-08/504, то така позовна вимога виконкому підлягає до задоволення.

Відповідно до пункту 4.3.15 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 року №254, уздовж траси підземного газопроводу повинні бути виділені смуги завширшки 2 метри з обох боків від осі газопроводу, в межах яких не допускаються складання матеріалів і обладнання, садіння дерев, влаштування стоянок автотранспорту, гаражів, кіосків та інших споруд.

Отже самочинно побудований ОСОБА_1 спірний сарай, площею 18,4 кв.м., що розташований на межі будинковолодінь за адресою АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та знаходиться на підземному газопроводі низького тиску, з ціллю безпеки та запобігання аварійно-небезпечної ситуації підлягає знесенню.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на самочинно збудований житловий будинок (реконструйовану літню кухню), суд першої інстанції виходив з висновку будівельно-технічного дослідження№7, згідно якого реконструкція літньої кухні під житловий будинок відповідає будівельним нормам і правилам, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки і в нього наявна Декларація про готовність об'єкта - житлового будинку садибного типу до експлуатації, яка видана уповноваженим на те органом.

Однак, колегія суддів з таким висновком не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Пунктом 27 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року № 6 визначено, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення частини п'ятої статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Прийняття в експлуатацію таких об'єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначений Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91.

Відповідно до п.3.11 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91, зареєстрована Декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. Але не є підставою для визнання судом права власності.

Матеріалами справи встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні належні дозвільні документи на реконструкцію літньої кухні-сараю в житловий будинок, а наявність у нього Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, на думку колегії суддів, не може бути підставою для визнання права власності на такий об'єкт. Проте і знесенню такий об'єкт не підлягає, оскільки такий захід є крайньою мірою, а по заключенню відповідних служб і спеціалістів реконструйований об'єкт відповідає будівельним нормам і правилам.

Отже висновок суду про підставність вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на самочинно побудовані та реконструйовані споруди не відповідає фактичним обставинам справи, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні даної позовної вимоги.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2012 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудований житловий будинок, літера «Б», по АДРЕСА_1, який складається із слідуючих приміщень: на першому поверсі: 1-1 хол 12,4 кв.м., 1-2 житлова кімната - 15,0 кв.м., 1-3 санвузол - 4,8 кв.м., 1-4 кухня - 10,8 кв.м.; на другому поверсі: 1-5 хол - 12,6 кв.м., 1-6 житлова кімната - 22,1 кв.м., 1-7 житлова кімната - 18,2 кв.м.4; підвал літера Б: комора - 5,3 кв.м., а всього приміщень площею 101,2 кв.м., а також це ж рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зобов'язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок самовільну реконструкцію сараю-літньої кухні під житловий будинок, - скасувати.

Ухвалити в цих частинах нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок, літера «Б», по АДРЕСА_1, який складається із слідуючих приміщень: на першому поверсі: 1-1 хол 12,4 кв.м., 1-2 житлова кімната - 15,0 кв.м., 1-3 санвузол - 4,8 кв.м., 1-4 кухня - 10,8 кв.м.; на другому поверсі: 1-5 хол - 12,6 кв.м., 1-6 житлова кімната - 22,1 кв.м., 1-7 житлова кімната - 18,2 кв.м.4; підвал літера Б: комора - 5,3 кв.м., а всього приміщень площею 101,2 кв.м., - відмовити.

Позов виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, в частині знесення самочинно збудованого сараю, площею 18,4 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1, - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований сарай, площею 18,4 кв.м., який розташований на межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Є. Меленко

П.І. Проскурніцький