Апеляційний суд міста Києва
1[1]
У Х В А Л А
Іменем України
07 листопада 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді Новова С.О.,
суддів: Мосьондза І.А., Полтавцевої Г.А.,
за участю прокурора - Тертичного О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року, кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року с. Бичків, Рахівського району, Закарпатської області, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3
та
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Розтоки, Рахівського району, Закарпатської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України направлено прокурору Солом'янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.
Як зазначено в постанові суду, органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що 03.02.2009 року невстановлена слідством особа в телефонній розмові запропонувала ОСОБА_1 вчинити розбійний напад на гр-на ОСОБА_3 з метою заволодіння його майном, при цьому попередивши, що останній щоденно у вечірній час виходить із шостого під'їзду будинку АДРЕСА_6 з портфелем, у якому знаходяться грошові кошти.
Погодившись на пропозицію невстановленої слідством особи, 04.02.2009 р., ОСОБА_1 запропонувала вчинити розбійний напад на гр-на ОСОБА_3 своєму двоюрідному брату ОСОБА_2, а той у свою чергу запропонував своєму знайомому ОСОБА_4, який вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 05.06.2012 року засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, прийняти участь у розбійному нападі разом з ними.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу на гр-на ОСОБА_3, 05.02.2009р., біля 17 год. 00 хв., ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, розподілили між собою злочинні ролі.
І того ж дня, біля 21 год. 00 хв., всі троє підійшли до під'їзду № 6 будинкуАДРЕСА_6, де ОСОБА_4 зайшов до вищевказаного під'їзду істав чекати на гр-на ОСОБА_3, який мав вийти з однієї із квартир, а ОСОБА_1та ОСОБА_2 у цей час знаходилися неподалік під'їзду, де в одному із сміттєвихбаків ОСОБА_1 знайшла дерев'яну палку, яку взяла з метою використання її під час нападу на потерпілого.
05.02.2009р., біля 21 год. 30 хв., ОСОБА_4, побачивши гр. ОСОБА_3, який вийшов з квартири № 5 вищевказаного будинку, через вікно подав сигнал рукою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підійшли до під'їзду будинку і стали чекати на гр. ОСОБА_3, який вийшов зпід'їзду та направився до свого автомобіля. В цей час ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 удар рукою в обличчя, від чого останній присів. В свою чергу ОСОБА_1 нанесла йому, раніше заготовленою дерев'яною палкою, декілька ударів по голові та тулубу, від яких ОСОБА_3 впав на землю, випустивши з рук свій портфель.
ОСОБА_1, піднявши вищевказаний портфель, з місця вчиненнязлочину втекла, а ОСОБА_4, вийшовши з під'їзду будинку, підійшов до гр-на ОСОБА_3 і наніс йому ще декількаударів рукою по тулубу.
Після чого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, разом з викраденим майном потерпілого з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись ним у подальшому на свій розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну 31200 грн.
Приймаючи рішення про направлення справи на додаткове розслідування з підстав, передбачених ст. 281 КПК України, оскільки на час прийняття зазначеного рішення місце фактичного перебування підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відоме, суд першої інстанції послався на те, що у розпорядженні суду була лише інформація про місце проживання останніх за адресами, за якими їм обиралась міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, яка у подальшому не підтвердилась, а іншими даними суд не володів, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що для встановлення місця знаходження підсудних, необхідно провести значний об'єм оперативних та розшукових заходів, які неможливо провести безпосередньо судом в ході судового розгляду справи.
Не погоджуючись з постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просить зазначену постанову скасувати, а кримінальну справу повернути до Солом'янського районного суду м. Києва для слухання по суті.
В обґрунтування поданої апеляції прокурор посилається на те, що зазначена постанова є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки повертаючи справу на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду, суд першої інстанції необґрунтовано послався на ст. 281 КПК України (1960 року). Відповідно до ч. 1 вказаної статті та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Як зазначається в апеляції прокурора, на час проведення досудового слідства місце постійного проживання обвинувачених було встановлено та у подальшому їм було обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Проте під час судового слідства обвинуваченим було змінено міру запобіжного заходу на підписку про невиїзд.
За таких обставин, як вважає прокурор, неповнота або неправильність досудового слідства відсутні, а зазначені судом підстави для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування є незаконними та необґрунтованими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та просив її задовольнити; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 281 КПК України (1960 року), повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо). Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Крім цього, як передбачено ч. 2 ст. 280 КПК України (1960 року) у разі, коли підсудний ухилився від суду, суд зупиняє провадження в справі щодо цього підсудного до його розшуку і продовжує розгляд справи щодо інших підсудних, якщо в справі притягнуто до відповідальності декількох осіб. Розшук підсудного, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду чи постановою судді.
Направляючи кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прокурору Солом'янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування, суд першої інстанції, як обґрунтовано зазначається в апеляції прокурора, не дотримався вказаних вище вимог кримінально-процесуального закону та роз'яснень Верховного Суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, під час її нового розгляду, після скасування попередньої постанови суду від 30 листопада 2010 року про направлення справи на додаткове розслідування, суд першої інстанції 21 липня 2011 року виніс постанову, відповідно до якої оголосив у розшук підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та змінив відносно них міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_4 та поміщення його до Київського СІЗО № 13, суд своєю постановою від 07 грудня 2011 року виділив в окреме провадження матеріали кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України, а провадження по цим матеріалам зупинив до їх розшуку.
05 червня 2012 року відносно ОСОБА_4 суд постановив вирок, відповідно до якого останнього було визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.
Водночас, не відновлюючи провадження по виділеним в окреме провадження матеріалам кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції 09 серпня 2013 року провів судове засідання по зазначеній кримінальній справі, під час якого відклав її розгляд до 05 вересня 2013 року у зв'язку з неявкою підсудних та прийняв рішення про направлення повторного запиту до Солом'янського РУ ГУ щодо витребування інформації про проведення розшуку підсудних, а на наступному судовому засіданні, розпочавши розгляд справи за відсутності підсудних, які ухиляються від явки до суду, поставив питання про направлення зазначеної кримінальної справи прокурору Солом'янського району м. Києва для організації додаткового розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, після чого прийняв відповідне рішення, яке оскаржується в апеляційному порядку.
З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що, відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 КПК України (1960 року), повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав для прийняття такого рішення.
Більш того, приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що неявка підсудних в судове засідання або їх ухилення від суду, за даних конкретних обставин, не може свідчити про неправильність або неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, оскільки з цих підстав, суд, відповідно до вимог, передбачених ст. 280 КПК України (1960 року), прийняв рішення про зупинення провадження по справі до розшуку підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Оскільки ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 до цього часу не розшукані та не затримані, суд першої інстанції не мав жодних правових підстав не тільки для повернення справи на додаткове розслідування, а й для відновлення провадження по справі, яке було зупинено до їх розшуку.
Невиконання постанови суду від 21 липня 2011 року щодо розшуку підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за відсутності інших, передбачених законом обставин, не може служити підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що в постанові суду про направлення справи прокурору Солом'янського району м. Києва на додаткове розслідування не наведено переконливих доводів на підтвердження того, що по справі допущена неповнота досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказана постанова підлягає скасуванню, а матеріали кримінальної справи поверненню на новий судовий розгляд до того ж суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України (1960 року) та п. 11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, прокурору Солом'янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду.
Судді: _____________ _____________ _____________
(Новов С.О.) (МосьондзІ.А.) (Полтавцева Г.А.)
Справа № 11/796/1908/2012
Категорія: ч. 2 ст. 187 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Губко А.О.
Доповідач - суддя Новов С.О.