№ справа:124/1712/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Деменок Сергій Валерійович
№ провадження:11-кп/190/491/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Єлгазіна Л. П.
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.,
Суддів -Єлгазіної Л.П., Корольова М.П.
при секретарі - Шемлей І.І.
за участю прокурора - Сулейманової Д.Н.
засудженої ОСОБА_7та її захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 11-кп/190/491/13 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 та доповненнями до неї захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_8 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 червня 2013 року, -
ВСТАНОВИЛА:
вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 червня 2013 року
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Сімферополь, громадянка України, яка має вищу освіту, незаміжня, не працевлаштована, має на утриманні двох малолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
раніше судима :
28.03.2012 року притягнута до кримінальної відповідальності Київським РВ СМУ по ч.1 ст.185 КК України, 19.06.2012 року постановою Київського райсуду кримінальна справа закрита на підставі ст..10 КПК України;
20.02.2013 року Центральним районним судом м.Сімферополя за ч.2 ст.185 КК України - три роки позбавлення волі з застосуванням ст..79 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки 6 місяців;
визнана винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Призначене покарання , та покарання призначене вироком Центральним районним судом м.Сімферополя від 20.02.2013 року виконуються самостійно.
Згідно вироку, ОСОБА_7 02.07.2012 року приблизно о 14-30 год., перебуваючи біля магазину № НОМЕР_1 розташованого в приміщенні ринку «Таврія» по вул. Пушкіна 35, у м. Сімферополі, таємно викрала жіночий пуховик вартістю 1200 грн., що належав ОСОБА_9, чим спричинила потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.
Вона же, в кінці грудня 2012 року, в денний час, перебуваючи в приміщенні магазина «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_2, таємно викрала жіноче взуття «Hogt TN3177» вартістю 749,70 грн., що належало ОСОБА_10, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.
Вона же, 24.12.1012 року, в денний час, перебуваючи в приміщенні магазина «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_2, таємно викрала жіночі туфлі вартістю 499 грн., що належали ОСОБА_10, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.
Вона же, на початку січня 2013 року, в денний час, перебуваючи в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого по АДРЕСА_3, таємно викрала чоловічий світер вартістю 200 грн., що належав ОСОБА_11, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.
Вона же, на початку січня 2013 року, приблизно о 12-00 год., перебуваючи в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_4», розташованого по АДРЕСА_4, таємно викрала жіночу кофту вартістю 280 грн., що належала ОСОБА_12, чим спричинила потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.
Вона же, на початку січня 2013 року, в денний час, перебуваючи в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5», розташованого по АДРЕСА_5, таємно викрала книгу «Історія війни від стародавнього світу до теперішнього часу»,вартістю 268,20 грн., книгу «Історія великої вітчизняної війни», вартістю 173,10 грн., книгу «BIBLIO»великий англо-російський словник, вартістю 289,30 грн., які належали ОСОБА_13, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 730,60 грн.
Вона же, на початку січня 2013 року, приблизно о 14-00 год., перебуваючи в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташованого по АДРЕСА_7, таємно викрала жіночі черевики вартістю 349 грн., які належали ОСОБА_14, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.
Вона же, 07.01.2013 року о 15-25 год., перебуваючи в приміщенні магазина «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_2, таємно викрала жіночі туфлі «ECCO» вартістю 855,70 грн., які належали ОСОБА_10, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.
19.01.2013 року о 13-00 год., перебуваючи в приміщенні бутика № НОМЕР_2 розташованого по АДРЕСА_6 таємно викрала жіноче пальто, вартістю 2500 грн., яке належало ОСОБА_15, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.
В апеляційній скарзі обвинувачена просила вирок суду першої інстанції скасувати та призначити їй покарання не пов'язане з позбавленням волі.
На думку апелянта, призначене покарання є занадто суворим та безпідставним.
Обвинувачена звертає увагу на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що кримінальні правопорушення за які її засуджено вироками Центрального районного суду від 20.02.2013 року та від 10.06.2013 року, були скоєні нею в один і той же період часу, та мали бути об'єднані в одне кримінальне провадження.
Апелянт просила прийняти до уваги те, що у неї на утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_8 не оспорюючи кваліфікації кримінального правопорушення та доведеності вини обвинуваченої, просив вирок суду першої інстанції змінити, та призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції не знайшовши підстав для повторного застосування до ОСОБА_7 положень ст. 79 КК України, незаконно послався на те, що у момент ухвалення вироку в провадженні органів досудового слідства знаходились матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_7, оскільки на той час вина обвинуваченої ще доведена не була.
Також, захисник зазначає, що епізоди кримінальних правопорушень за скоєння яких обвинувачену засуджено вироками Центрального районного суду від 20.02.2013 року та від 10.06.2013 року, мали бути об'єднані в одне кримінальне провадження.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що малолітні діти обвинуваченої, які знаходяться на вихованні у її батьків, потребують належного материнського догляду та виховання.
Заслухав доповідача, доводи обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який просив відхилити апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції залишити без зміни, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 та правильно кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Висновки суду щодо кваліфікації дій обвинуваченої, ніким не оспорюються.
Крім того, суд першої інстанції у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювались, на підставі визнання ОСОБА_7 своєї вини у повному обсязі та дачі відповідних показань щодо обставин скоєних нею кримінальних правопорушень.
Доводи обвинуваченої щодо того, що кримінальні провадження за її обвинуваченням, яки були розглянуті Центральним районним судом м. Сімферополя 20.02.2013 року та 10.06.2013 року з ухваленням обвинувальних вироків не об'єднані в одне провадження, не є обґрунтованими, оскільки ні обвинувачена, ні її захисник не надали апеляційному суду доказів, саме на яких підставах зазначенні кримінальні провадження мали бути об'єднані. Відповідного клопотання обвинуваченої матеріали кримінального провадження не містять.
Призначаючи покарання обвинуваченої, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про безпідставність повторно застосування ст. 79 КК України, посилаючись на кількість епізодів злочинної діяльності обвинуваченої.
Проте слід зазначити, що посилання суду на те, що в провадженні органів слідства знаходяться матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_7 є зайвими, оскільки її вина в скоєні інкримінованих кримінальних правопорушень, на той час доведена не була.
Отже, суд першої інстанції врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме наявність на утримання двох малолітніх дітей, визнання вини та щире каяття у вчиненому, відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
Так, призначаючи покарання обвинуваченої, суд врахував ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься к категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченої, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, за аналогічні злочини, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак перебуває на обліку у лікаря нарколога, відповідно до акту № 117 від 22.02.2013 року амбулаторної судово-психіатричної експертизи, у ОСОБА_7 спостерігаються психічні та поведінкові розлади в результаті вживання опіоїдів з синдромом залежності, які не перешкоджали їй на момент вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень усвідомлювати свої дії та керувати ними. В стані тимчасового розладу психічної діяльності на момент вчинення інкримінованих діянь ОСОБА_7 не знаходилась. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Колегія суддів вважає, що доводи обвинуваченої та її захисника щодо занадто суворого покарання призначеного ОСОБА_7 та застосування до неї положень ст. ст. 75, 76 КК України є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, урахувавши всі обставини кримінального провадження, кількість епізодів злочинної діяльності обвинуваченої, які свідчать про те, що на шлях виправлення вона не стала, дані про особу обвинуваченої, призначив їй покарання ближче до мінімального розміру, встановленого санкцією статті Кримінального кодексу України, за якою вона обвинувачується, і колегія суддів погоджується із тим, що призначене покарання є доцільним і необхідним для її виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої та її захисника, та призначення ОСОБА_7 покарання не пов'язаного з позбавленням волі.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 червня 2013 року у відношенні ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 - залишити тримання під вартою.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з дня проголошення, і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді
Трясун Ю.Р. Єлгазіна Л.П. Корольов М.П.