Справа № 461/2922/13 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/783/5803/13 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 32
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,
секретаря Мариняк О.І.,
з участю представника відповідача Комаревцева О.С., представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Міністерства оборони України - Комаревцева Олександра Семеновича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування заробітку та додаткових витрат, -
встановила:
Позивач ОСОБА_4 14.03.2013 року звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 14443,00 гривні заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати загальної працездатності за період з 01.03.2012 року по 28.02.2013 року та 10832,25 грн. додаткових витрат, викликаних необхідністю стороннього догляду за період з 01.03.2012 року по 28.02.2013 року.
В обґрунтування позову позивач покликається на те, що 27.07.2002 року в результаті падіння військового літака Су-27 УБ, під час авіа-шоу на Скнилівському аеродромі, йому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у виді забою головного мозку важкого ступеня, крововиливи в речовину головного мозку, перелом правої ключиці. Його визнали потерпілим у кримінальній справі про обвинувачення військових службових осіб Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України. В результаті отриманої травми за висновком МСЕК від 28.02.2004 р. був визнаний інвалідом 3-ї групи з втратою 100 % професійної працездатності, за висновком МСЕК від 14.05.2004 р. був визнаний інвалідом 2-ї групи з втратою 100 % професійної працездатності, за висновком МСЕК від 06.06.2006 р. визнаний інвалідом 1-ї групи, таким, що не здатний до самообслуговування, потребуючого постійного стороннього догляду. В результаті отриманої травми потребує постійного стороннього догляду, що завдає йому значних матеріальних витрат.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 14443,00 грн. - заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати загальної працездатності за період з 01.03.2012 року по 28.02.2013 року, 10832,25 грн. - додаткових витрат, викликаних необхідністю стороннього догляду за період з 01.03.2012 року по 28.02.2013 року, а всього - 25275,25 грн.
Рішення суду оскаржив представник Міністерства оборони України - Комаревцев О.С.
З оскаржуваним рішенням не погоджується.
Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що втрачений заробіток у розмірі п'ятикратного від мінімальної заробітної плати нараховано без врахування середньомісячного заробітку, що передбачено ст. 1197 ЦК України.
Стверджує що при проведенні судово-медичної експертизи позивачу у 2007 році та визначенні ступеня втрати працездатності не було враховано його хронічні захворювання, які позивач мав до ушкодження здоров»я.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та представника позивача на їх заперечення, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 10 і 60 ЦК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та безспірно встановлено судом, ОСОБА_4 визнано потерпілим по кримінальній справі про обвинувачення військових службових осіб Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України по «Скнилівській трагедії». Внаслідок катастрофи літака Су-27 УБ, позивачу спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, обширного підшкірного крововиливу в правій скроневій і правій навколо орбітальній ділянках, крововиливу і сполучнотканинній оболонці правого ока, закритого відламкового перелому середньої третини правої ключиці зі зміщенням відламків.
Зазначені обставини встановлювалися рішеннями Галицького районного суду м. Львова від 26.02.2008 року, 23.07.2009 року, 29.09.2010 року, 16.05.2011 року, 10.04.2012 року, тому згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду, щодо задоволення нарахованого позивачем втраченого заробітку, з урахуванням його суб»єктивного права відповідно до ст. 1195 ЦК України, оскільки останній на час ушкодження здоров'я не працював.
Розрахунки зроблені виходячи розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 5-6), що відповідає вимогам ч. 2 ст. 1195 ЦК України, тому доводи апелянта щодо неврахування судом положень ч. 3 ст. 1197 ЦК України про середньомісячний заробіток не можуть братись до уваги.
Відповідно до висновку експерта № 150 (а.с.15-17), ОСОБА_4 27 липня 2002 р. отримав черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку важкого ступеня з крововиливами в речовину та під оболонки головного мозку з переважним ураженням лівої половини його, перелом правої ключиці. У зв'язку з наслідками вказаної перенесеної важкої черепно-мозкової травми, в період з 2004 р. був визнаний інвалідом 3-ї - 2-ї групи, а з червня 2006 р. визнаний інвалідом 1-ї групи по діагнозу «Віддалені наслідки черепно-мозкової травми у вигляді різко вираженого психоорганічного синдрому, апатичний варіант, виражених змін особистості, з частими поліморфними з епілептиформними припадками. У зв'язку із вказаним, стійка втрата професійної працездатності у ОСОБА_4 складає 100 відсотків безтерміново.
Крім цього, згідно висновку № 170 від 06.06.2006р. лікарської комісії (а.с. 18), ОСОБА_4 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду і не здатний до самообслуговування.
Такі висновки є підставою для відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю стороннього догляду, що передбачено статтями 21 і 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який слід застосувати за аналогією відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України, та у відповідності до ППВС України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».
Доводи апелянта про те, що при проведенні експертизи не було враховано хвороби позивача, які були у нього до трагедії (виразкова хвороба шлунку, хронічний гепатит), не заслуговують на увагу та є голослівними, оскільки судом безспірно встановлено, що позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження внаслідок катастрофи літака відповідача «Скнилівської трагедії», у зв'язку з чим йому було встановлено спочатку 3 групу інвалідності, потім 2-у, а з червня 2006 року - 1-у інвалідності по діагнозу «віддалені наслідки черепно-мозкової травми», стійка втрата професійної працездатності складає 100 %.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду, оскільки суд правильно з урахуванням положень ЦПК України та ППВС України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.
Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України - Комаревцева Олександра Семеновича - відхилити
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: Ю.Р. Мікуш
О.Ф. Павлишин