ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" грудня 2006 р.

Справа №  14/270

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Баранця О.М., розглянувши матеріали справи № 14/270

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство підйомно - транспортного устаткування",    м. Олександрія

до відповідача: Олександрійської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Олександрія

про визнання недійсними актів

Представники

від позивача - участі не брав;

від відповідача - Дьорко А.М., довіреність № 35 від 10.01.2006 року.

 Час прийняття постанови - 14 : 36

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство підйомно-транспортного устаткування» подало позов до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 382320\0 від 04.06.2004 року, № 382320\2 від 20.09.2004 року, №0000502320\2 від 20.09.2004 року, №382320\3 від 06.12.2004 року, №0000502320\3 від 06.12.2004 року, в зв’язку з їх незаконністю та необґрунтованістю.

Позивач подав 26.01.2005 року до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої відмовився від позовної вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №382320\0 від 04.06.2004 року.

Позивач вважає, що податкова інспекція безпідставно керувалася п.п. 10.2.1   п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки за змістом цієї норми Закону утримати та внести до бюджету 30% від суми таких виграшів зобов’язаний платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види ігор чи розиграшів, які передбачають придбання особою права на участь у таких іграх чи розиграшів до їх проведення. Букмекерська контора не є тим гральним закладом, де розігруються лотереї, проводяться ігри чи розиграші та виграші від яких оподатковуються  відповідно до п.п. 10.2.1 п. 10.2 ст. 10 Закону.

Крім того позивач зазначає, що трактування податковою інспекцією, що „якщо витрати гравця на внесення ставки і виплата йому виграшу проходить у різні дні, то відповідно базою оподаткування є вся сума, яка підлягає виплаті» є безпідставною і не ґрунтується на нормі закону та суперечить статті 3.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погоджується позивач і з рішеннями податкового органу, прийнятими за результатами розгляду скарги позивача в адміністративному порядку, в частині застосування штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки вважає, що норми податкового законодавства не містять в собі обов’язку платника податку по нарахуванню і сплаті податку з виграшу перед здійсненням виплати виграшу, а відповідно до пункту 16 Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб,  а також порядку звітності суб'єктів грального бізнесу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №35 від 19.01.1998 року розрахунки з бюджетом здійснюються у трьох денний термін з моменту складання реєстру про утриману суму податку.

Позивач вважає, що застосування до нього фінансових санкцій і донарахування податку на прибуток є результатом неоднозначного трактування     п.п. 10.2.1 п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» з боку платників податку та контролюючих органів, а тому в даному випадку може бути застосований п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В відзиві на позов Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція не погоджується з доводами позивача та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті згідно з вимогами чинного законодавства. Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 31.08.2006 року зазначив, що до дaних правовідносин необхідно застосовувати п.п. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Суд також посилається на п.п. 9.5.1 п. 9.5. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Тобто, при нарахуванні доходу, отриманого у вигляді виграшу в азартних іграх в тоталізатор необхідно враховувати витрати платника податку, понесені ним у зв'язку з отриманням такого доходу протягом періоду з початку прийняття ставки до завершення розіграшу.

Згідно книги обліку розрахункових операцій № 1126000992 від 10.05.2002 року та фіскальних чеків реєстратора розрахункових операцій за період з 01.01.2004 року по 31.03.2004 року позивачем фізичним особам було видано виграшів на загальну суму 54877,55грн. Отже, висновок позивача про суму виграшу в розмірі 564,36 грн є безпідставним та таким, що не підтверджений відповідними документами.

Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняла згідно з вимогами чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2005 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 року апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство підйомно-транспортного устаткування" задоволено частково. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2005 року у справі № 14/270 скасовано, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції № 382320\0 від 04.06.2004 року на суму 18109,60 грн., № 382320\2 від 20.09.2004 року на суму 16463,30 грн.,  № 382320\3 від 06.12.2004 року на суму 16463,30 грн., №0000502320\2 від 20.09.2004 року на суму 32926,60 грн.,                  № 0000502320/3 від 06.12.2004 року на суму 32926,60 грн.   

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2006 року касаційну скаргу Олександрійської об"єднаної державної податкової інспекції  задоволено частково. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Голова господарського суду Кіровоградської області 12.10.2006 року справу № 14/270 передав на розгляд судді Баранцю О.М.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2006 року справа № 14/270 була прийнята суддею Баранцем О.М. до свого провадження.

18.12.2006 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, яка виготовлена в повному обсязі 20.12.2006 року.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника  відповідача, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд, -

                                     ВСТАНОВИВ:

Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція за результатами проведеної позапланової документальної перевірки букмекерської контори „Форвард» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство підйомно-транспортного устаткування» за період з 06.06.2002 року по 01.04.2004 року складено акт перевірки № 423\23-20-23695855 від 03.06.2004 року.

Актом перевірки встановлено, що за перевіряємий період з 06.06.2003 року по 31.12.2003 року букмекерською конторою сплачено до бюджету 420,91 грн. податку на прибуток від виграшів фізичних осіб.

За період з 01.01.2004 року по 31.03.2004 року згідно книги обліку розрахункових операцій, фізичним особам було видано виграшів на загальну суму 54877,55 грн.

За висновком податкового органу  в порушення п.п. 10.2.1 п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство із суми виграшів не утримало та не вносило до бюджету 30 % від суми таких виграшів, чим занижено податкове зобов’язання з податку на прибуток від виграшів фізичних осіб у розмірі 16463,30 грн.

На підставі акту перевірки Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2004 року № 382320\0, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1646,30 грн. за донарахованою сумою податку на прибуток від виграшів фізичних осіб на суму 16463,30 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим органом рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами розгляду якої Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято рішення від 01.07.2004 року №1308\10-08, яким скарга залишена без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2004 року №382320\1.

Не задовольнившись результатами розгляду скарги на первинному рівні позивач подав скаргу до Державної податкової адміністрації в Кіровоградської області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 10.09.2004 року про залишення без змін податкового повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.07.2004 року №382320\1  в частині донарахування податку від виграшів фізичних осіб у розмірі 16463,30 грн. та рішення інспекції про результати розгляду первинної скарги від 01.07.2004 року №1308\10-08 в цій частині. Скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення в частині застосованої до підприємства штрафної (фінансової) санкції на суму 1646,30 грн. та рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про результати розгляду первинної скарги в цій частині. Прийнято менш сприятливе для платника податків рішення та збільшено суму податкового зобов’язання по застосованих штрафних санкціях за донарахованою сумою податку на прибуток від виграшів фізичних осіб за 1 квартал 2004 року на 32926,60 грн.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації в Кіровоградської області Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 20.09.2004 року № 382320\2, № 0000502320\2, які були оскаржені позивачем в Державну податкову адміністрацію України. Скарга позивача Державною податковою адміністрацією України залишено без задоволення.

Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 06.12.2004 року № 382320\3 та  № 0000502320\3.

Господарський вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 31.08.2006 року зробив наступні висновки.

Згідно з п.п. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції чинній на момент проведення перевірки), незалежно від положень підпункту 10.2.1 цього пункту будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку із виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах), зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків суми прибутку такої особи, який визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом такого робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше суми такого виграшу. Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності суб'єктів грального бізнесу встановлюються центральним податковим органом України.

Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності суб'єктів грального бізнесу затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.01.1998 року № 35 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 126/2566.

Відповідно до п.2 Порядку (у редакції чинній на момент проведення перевірки) підприємства і організації всіх форм власності та громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу, зобов'язані забезпечити встановлений цим Порядком податковий облік виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності суб'єктів грального бізнесу у зв'язку з виплатою особі виграшів у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах) та утримуванням і внесенням до бюджету 30 відсотків від суми прибутку.

У той же час, аналіз п.п. 10.2.2 п. 10.2. ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" свідчить, що його застосування мало здійснюватися в тих випадках, коли понесення фізичною особою витрат на гру та одержання виграшу є подіями одного робочого дня.

Матеріалами справи встановлено, що, виходячи з особливостей умов гри саме у букмекерських конторах, виплати виграшів позивачем відбувались не у дні прийому ставок.

За загальним правилом - у разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини, а при відсутності такого закону суд виходить із загальних начал і змісту законодавства України (ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Податок на виплату виграшів є видом податку на прибуток, згідно з положенням п. 1.29 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене Наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999 року  № 87 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за № 397/3690, визначає прибутком суму, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Заповнюючи законодавчу прогалину щодо врегулювання питання оподаткування ігор в тоталізатор, Верховною Радою України 01.07.2004 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким п.п.9.5.1 п.9.5. ст.9 Закону викладено у новій редакції та, зокрема, зазначено, що при нарахуванні доходу, отриманого у вигляді виграшу в азартних іграх в тоталізатор, враховуються витрати платника податку, понесені ним у зв'язку з отриманням такого доходу протягом періоду з початку прийняття ставки до завершення розіграшу.

Отже, за характером спірні правовідносини були найбільш подібними до тих, які врегульовувались п.п. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення обов'язку позивача утримати податок з прибутку від виграшів фізичних осіб в тоталізатор), у зв'язку з чим зазначена норма підлягала застосуванню.

Господарський суд прийшов до наступних висновків.

Принцип діяльності букмекерської контори полягає в організації азартної гри, коли гравці роблять ставку на результат спортивного змагання, а організатор гри зобов’язується виплатити гравцям, що виграли, суму виграшу, розмір якої залежить від загальної суми внесених ставок.

Букмекерська контора "Форвард" товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство підйомно-транспортного устаткування» виплачувала гравцям суми виграшу за ставками не в межах одного робочого дня із внесенням цих ставок.

Оподаткування доходу від ігор в букмекерській конторі в разі виплати виграшу за ставками в інші дні, ніж приймання цих ставок, повинно здійснюватися за правилами п.п. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При нарахуванні доходу, отриманого у вигляді виграшу в азартних іграх в тоталізатор необхідно враховувати витрати платника податку, понесені ним у зв'язку з отриманням такого доходу протягом періоду з початку прийняття ставки до завершення розіграшу (п.п. 9.5.1 п. 9.5. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Не можна погодитися із ствердженням позивача, що у разі коли базою оподаткування є вся сума, яка підлягає виплаті, то це суперечить пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до цього пункту об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону. Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01.01.2004 року з введенням в дію Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" набрав чинності Порядок обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб, зареєстрований наказом Державної податкової адміністрації України від 20.10.2003 року № 494 та зареєстрований в Мінюсті 06.11.2003 року за № 1016/8337. Позивач зареєстрував в Олександрійській об'єднаній державній податковій інспекції журнал персоніфікації фізичних осіб-відвідувачів гральних закладів, але в порушення вказаного Порядку даний журнал позивачем не заповнювався, дані про виграші та понесені витрати у відповідні графи не внесені, довідки про отриманий прибуток та понесені гравцями витрати не складалися. Згідно пп. 5.3.9 ст.5 Закону  України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Згідно книги обліку розрахункових операцій № 1126000992 від 10.05.2002 року та фіскальних чеків реєстратора розрахункових операцій за період з 01.01.2004 року по 31.03.2004 року позивачем фізичним особам було видано виграшів на загальну суму 54877,55 грн. Отже, висновок позивача про суму виграшу в розмірі 564,36 грн є безпідставним та таким, що не підтверджений відповідними документами.

Оскільки в порушення п.п. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» позивач в період з 01.01.2004 року по 31.03.2004 року із суми виграшів не утримував та не вносив до бюджету 30 % від суми таких виграшів, господарський суд вважає правомірним дії Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції по донарахуванню ТОВ „НВП ПТУ» податку на прибуток в сумі 16 463,30 грн.

Як свідчать матеріали справи перевіркою встановлено, що позивач в період з 01.01.2004 року по З1.0З.2004 року із суми виграшів не утримувало та не вносило до бюджету 30 відсотків від суми таких виграшів, тобто порушення були допущені коли були чинними норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Таким чином, до вказаних правовідносин повинні застосовуватися норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" відповідно до п. 22.2 ст. 22 цього закону. Отже, норми наказу Державної податкової адміністрації України від 19.01.1998 року № 35 якщо вони суперечать нормам Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не можуть застосовуватися до даних правовідносин.

Позивач при виплаті виграшу повинен був його оподатковувати, тобто нарахувати та сплатити.

Згідно п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору(обов’язкового платежу).

Господарський суд не вбачає за можливим застосування норм підпункту 4.4.1 пункту 4.4. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки норми Законів, які застосовувалися при донарахуванні позивачу податкового зобов’язання та застосування штрафної санкції не припускають неоднозначного трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції № 382320\2 від 20.09.2004 року, № 0000502320\2 від 20.09.2004 року, №382320\3 від 06.12.2004 року, № 000502320\3 від 06.12.2004 року винесені з урахування  норм чинного законодавства, а тому підстави для визнання їх недійсними у господарського суду відсутні.

В задоволенні позову про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень Олександрійської ОДПІ слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічних послуг відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 71, 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , господарський суд, -

                                   П О С Т А Н О В И В :

1.   У задоволенні позову відмовити повністю.

2.  Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.          

Суддя

О.М.Баранець