КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 686/9656/13-ц

Провадження № 22-ц/792/2263/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Харчука В.М.,

суддів - Спірідонової Т.В., Кізюн О.Ю.,

при секретарі - Чебан О.М.,

за участю: представника апелянта - Загуровського О.К.,

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку по день фактичного розрахунку,

встановила:

В травні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 25118,69 грн., середній заробіток по день фактичного розрахунку в сумі 51240 грн. В обґрунтування вимог позивач вказав, що з 18.03.2008 року по 30.12.2010 року перебував в трудових відносинах з відповідачем, працював на посаді юрисконсульта із встановленим окладом 1830 грн. Проте, починаючи з вересня 2008 року роботодавець нараховував і виплачував йому заробітну плату в меншому розмірі, в результаті чого на момент його звільнення заборгованість відповідача по заробітній платі за період з вересня 2008 року по 30 грудня 2010 року становила 25118грн.69коп. Зменшення заробітної плати роботодавцем вважає незаконним, оскільки жодних повідомлень про зміну істотних умов праці йому від відповідача не надходило. Оскільки заборгованість по заробітній платі відповідачем залишається не виплаченою, тому позивач просить суму заборгованості стягнути в судовому порядку, а також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку, що становить 28 місяців.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25 вересня 2013 року позов задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ - Холдінг" на користь ОСОБА_3 25118грн.69коп. заборгованості по заробітній платі

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Мазурок О.В.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія № 51

та 51240грн. середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ - Холдінг" на користь держави 763грн.59коп. судового збору.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ -Холдінг" просить рішення суду першої інстанції скасувати і закрити провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2012 року порушено справу про банкрутство ТОВ „СТІОМІ - Холдінг", а тому згідно положень ч.4 ст.10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги про стягнення заробітної плати мають розглядатися судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Апелянт також вказує, що про зменшення розміру заробітної плати ОСОБА_3 було відомо, однак він не вчинив жодних дій, які б свідчили про його незгоду із новими умовами праці, а продовжував працювати і отримувати щомісячно заробітну плату у новому розмірі. Отже, ОСОБА_3 був повідомлений про зміну умов праці і не заперечував проти таких змін.

Представник апелянта - ТОВ «СТІОМІ-Холдінг» апеляційну скаргу підтримав.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник позивача ОСОБА_3- ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Також вказав, що позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку, що становить 28 місяців, а саме за період з 01.01.2011 року по 01.05.2013 року.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ -Холдінг" підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що ОСОБА_3 працював в ТОВ „СТІОМІ - Холдінг" на посаді юрисконсульта в юридичному відділі адміністративного департаменту з 18 березня 2008 року по 30 грудня 2010 року. З 01.07.2008 року ОСОБА_3 було встановлено посадовий оклад у розмірі 1830 грн., однак з вересня 2008 року по 30 грудня 2010 року ОСОБА_3 заробітна плата нараховувалася у розмірі меншому за посадовий оклад, що підтверджується довідками ТОВ „СТІОМІ - Холдінг" про доходи ОСОБА_3 за 2008-2010 роки.

Згідно ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч.4 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

В порушення вимог ч.3 ст.32 та ст.103 КЗпП України змінюючи в односторонньому порядку істотні умови праці позивачу, тобто зменшуючи розмір оклада, відповідач як роботодавець не повідомив позивача про це в термін не пізніше ніж за два місяці до їх зменшення, що не оспорюється сторонами. Крім цього відповідач не надав суду доказів про те, що зменшення розміру заробітної плати позивача мало місце внаслідок зміни істотних умов праці на підприємстві.

Тому, безпідставним є посилання апелянта на те, що позивач ОСОБА_3 був повідомлений про зміну істотних умов праці і не заперечував проти таких змін.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як видно із матеріалів справи відповідач в період з вересня 2008 року по 30 грудня 2010 року порушив законодавство про оплату праці стосовно позивача ОСОБА_3 і за цей період безпідставно не нарахував і не виплатив йому заробітну плату на загальну суму 25118грн.69коп.

Оскільки судом встановлено, що з вини відповідача за період з 01.09.2008 року по день вирішення спору судом належні ОСОБА_3 суми на день звільнення були виплачені не в повному обсязі, тому відповідно до наведених вище норм КЗпП України, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку в межах заявлених вимог.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є встановлення дня фактичного розрахунку з працівником.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_3, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 25118грн.69коп., а також середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 51240 грн.

Ухвалою господарського суду м.Києва порушено провадження у справі №5011-46/5221-2012 про банкрутство ТОВ «СТІОМІ-Холдінг».

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року в редакції від 22.12.2011 року суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року в редакції від 22.12.2011 року встановлено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 27.08.2013 року відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті до розгляду в межах справи №5011-46/5221-2012 позовної заяви до ТОВ «СТІОМІ-Холдінг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки провадження у справі №5011-46/5221-2012 порушено відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року в редакції від 30.06.1999 року.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдінг" відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:/підпис/ Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова