У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 24 вересня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

В липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - автомобіля марки «Volkswagen Golf'», 2001 року випуску, вартістю 51400 гривень.

Рішенням Богородчанського районного суду від 24 вересня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22700 гривень грошової компенсації за належну йому частку у спільній сумісній власності на автомобіль марки «Volkswagen Golf», 2001 року випуску, вартістю 51400 гривень. В решті позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, та на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що попередила ОСОБА_2 про продаж автомобіля та отримала усну згоду від позивача.

Крім того суд першої інстанції не врахував, що після продажу автомобіля апелянт повернула позивачу 2000 доларів США і ОСОБА_2 не заперечував дану обставину.

На підставі наведеного просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

В судовому засіданні апелянт підтримала вимоги апеляційної скарги з наведених вище мотивів та просила задовольнити скаргу.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а рішення - законним і обґрунтованим, яке просили залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.

Вислухавши доповідача, пояснення на підтримку скарги апелянта, заперечення проти скарги позивача і його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що малолітній син подружжя ОСОБА_5 проживає з відповідачкою, а позивач аліменти не сплачував, тому суд вважав, що частку майна дружини слід збільшити. При цьому суд врахував, що відповідачкою витрачено кошти на лікування сина. Оскільки автомобіль ОСОБА_1 продала, то наявні всі підстави для стягнення з неї в користь позивача грошової компенсації за належну йому частку у спільному сумісному майні подружжя, з врахуванням наведених вище обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 2006 року. У шлюбі в них народився син ОСОБА_5.

За час шлюбу сторонами було придбано автомобіль марки «Volkswagen Golf'», який був зареєстрований в органах МРЕВ на ОСОБА_1 23 вересня 2008 року (а.с.11).

Відповідно до ст.60 CK України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Статтями 68, 69 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Вони мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Рішенням Богородчанського районного суду від 17.06.2013 року шлюб між подружжям розірвано (а.с.3).

Відповідно до довідки №248 від 16.07.2013 р. судового експерта-автотоварознавця середньо-ринкова вартість автомобілів марки «Volkswagen Golf'», 2001 року випуску, складає 51400 гривень. Отже дане майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу (а.с.5-6).

Апелянт з такою оцінкою погоджується, зазначивши, що продала автомобіль за 6,5 тисяч доларів США.

Статтею 71 СК України визначено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

З листа центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування міста Яремче, Надвірнянського та Богородчанського районів при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області, за №321 від 27.08.2013 року вбачається, що автомобіль марки «Volkswagen Golf'», державний номерний знак НОМЕР_1, 19.02.2013 року знято з обліку для реалізації. На даний час власником автомобіля є ОСОБА_6 (а.с.34-36).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо збільшення частки майна дружини. Оскільки автомобіль ОСОБА_1 продала, то були підстави для стягнення з неї в користь ОСОБА_2 грошової компенсації за належну йому частку у спільному сумісному майні подружжя, з врахуванням всіх обставин у справі. Стосовно тверджень апелянта про повернення позивачу 2000 доларів США після продажу автомобіля, то такі твердження не заслуговують на увагу, адже вони не доведені нею, а сам позивач такий факт заперечив.

Зі змісту пунктів 22 та 25 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року N 11 вбачається, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином здійснено оцінку та дослідження доказів, а рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Доводи ж апеляційної скарги ОСОБА_1 правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування рішення не встановлено.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду від 24 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий-суддя: В.М. Соколовський

Судді: О.Є. Меленко

П.І. Проскурніцький