У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Соколовського В.М.,
суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.,
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю: представника апелянта ОСОБА_1, сільського голови села Манява Рудько В.Д., третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до сільського голови села Манява, Манявської сільської ради, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання протиправними дій сільського голови, недійсним і незаконним рішення сесії Манявської сільської ради від 30 січня 1996 року,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Богородчанського районного суду від 31 серпня 2012 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Богородчанського районного суду від 31 серпня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 до сільського голови села Манява, Манявської сільської ради, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання протиправними дій сільського голови, недійсним і незаконним рішення сесії Манявської сільської ради від 30 січня 1996 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне дослідження всіх обставин по справі. Вважає, що суд дав неправильну юридичну оцінку окремим обставинам, а іншим не дав жодної оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема зазначає, що ним, ОСОБА_6, було подано заяву до Манявської сільської ради про дачу дозволу на виготовлення технічної документації для приватизації земельної ділянки. Однак дане питання на сесії не розглядалось, а від сільського голови він одержав листа, в якому його повідомлялось про те, що дана земельна ділянка рішенням Богородчанського районного суду поділена між ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Такими своїми діями сільський голова вийшов за межі повноважень, оскільки до повноважень сільського голови Манявської сільської ради законом не віднесено право розгляду заяв про приватизацію земельних ділянок, а таке право віднесене до повноважень сільської ради.
Також апелянт вказує, що підставою відмови у позові є те, що у справі відсутні докази про виділення позивачу в користування спірної земельної ділянки, яка вже поділена між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ця земельна ділянка ОСОБА_4 відведена в натурі, про що свідчить будівельний паспорт на забудову земельної ділянки від 25.11.1996 року. Такі підстави відмови у позові апелянт вважає неправомірними.
Крім того рахує, що судом не взято до уваги вказівок ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 04 квітня 2012 року про те, що рішення Богородчанського районного суду від 17 лютого 2010 року зачіпає питання прав та обов'язків ОСОБА_6, який не брав участі у справі.
На думку апелянта, судом безпідставно не взято до уваги також те, що він проплачує земельний податок до сільської ради за земельні ділянки, в тому числі і за спірну земельну ділянку.
В зв'язку з цим апелянт просив рішення Богородчанського районного суду від 31 серпня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу та зобов'язати сільського голову передати заяву ОСОБА_6 від 03.03.2012 року №46 на вирішення сесії Манявської сільської ради, а також визнати недійсним і незаконним рішення шостої сесії Манявської сільської ради від 30 січня 1996 року.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених вище мотивів та просив скаргу задовольнити. Проте надав постанову Богородчанського районного суду від 10 січня 2013 року, якою задоволено адміністративний позов ОСОБА_6 та визнано протиправними дії сільського голови села Манява і зобов'язано його передати на розгляд сесії питання про надання дозволу ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки. Тому просив цю обставину взяти до уваги і позов у цій частині не вирішувати за відсутності потреби.
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Голова Манявської сільської ради Рудько В.Д. доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, тому просив у задоволенні скарги відмовити.
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5 скаргу не визнала, вважає її безпідставною, яку просила залишити без задоволення, а рішення просила залишити в силі.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
За змістом ст. ст.3, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що рішенням шостої сесії Манявської сільської ради від 30 січня 1996 року ОСОБА_6 виділено земельну ділянку, площею 0,10 га, по АДРЕСА_1 під перебудову житлового будинку та господарських споруд.
Даний факт підтверджується листом архівного відділу Богородчанської районної держадміністрації від 08 лютого 2012 року. Також в листі зазначається, що в протоколах сесій Манявської сільської ради за 1995-1997 роки рішення про вилучення у ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 0,10 га, відсутнє, а в наявному протоколі шостої сесії Манявської сільської ради від 30 січня 1996 року відсутні записи і дані про виділення ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,10 га, під будівництво житлового будинку. Проте рішенням Богородчанського районного суду від 17 лютого 2010 року побудований житловий будинок на оспорюваній земельній ділянці та й саму земельну ділянку поділено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на вище зазначене рішення відхилено, а саме рішення залишено без змін. Ухвала апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції касаційною інстанцією залишені без змін і набрали законної сили.
Ухвалою Богородчанського районного суду від 17.08.2012 допущено до участі в справі в якості третьої особи - ОСОБА_5
03 березня 2012 року ОСОБА_6 подав заяву до Манявської сільської ради про дачу дозволу на виготовлення технічної документації для приватизації земельної ділянки, площею 0,10 га, за адресою АДРЕСА_1.
Згідно довідки Манявської сільської ради від 3 лютого 2012 року дана земельна ділянка рахувалась за ОСОБА_6 і була виділена синові ОСОБА_4 під забудову житлового будинку та господарських споруд. Рішення про вилучення земельної ділянки від апелянта в сільській раді немає, однак є заява ОСОБА_6 про відмову від частини земельної ділянки, яка йому належить, на користь сина ОСОБА_4 для будівництва останнім будинку. Земельна ділянка була відведена ОСОБА_4 в натурі, про що свідчить будівельний паспорт на забудову земельної ділянки від 25.11.1996 року.
Як вбачається із Державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,1055 га, що виділена ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 від 08.10.2008 року, одним із суміжних землекористувачів цієї земельної ділянки є його син - ОСОБА_4.
Також довідкою Манявської сільської ради стверджується, що ОСОБА_6 уже передано у власність земельну ділянку, площею 0,2095 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1, отже він скористався своїм правом безоплатної передачі земельної ділянки.
Також судом першої інстанції досліджено, що під час розгляду інших цивільних справ між цими ж сторонами, вони не заперечували, в тому числі ОСОБА_6 та ОСОБА_4, що спірна земельна ділянка була виділена ОСОБА_4 під будівництво будинку та господарських споруд на законних підставах по рішенню сесії Манявської сільської ради від 30.01.1996 року.
Відповідно до ч.4 ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться лише один раз по кожному виду користування.
Статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що на сільського голову покладається обов'язок формувати порядок денний сесії сільської ради.
Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що сільський голова села Манява правомірно відмовив ОСОБА_6 у внесенні питання щодо приватизації спірної земельної ділянки на порядок денний сесії сільської ради, яка уже була виділена у приватну власність його синові ОСОБА_4
Також, оскільки ОСОБА_6 не було представлено суду доказів з приводу того, що земельна ділянка, на якій побудований і поділений судом між третіми особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житловий будинок по АДРЕСА_1, виділена йому в користування у встановленому законом порядку, то суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_6 не був і не є ні власником, ні користувачем спірної земельної ділянки і його права ніяким чином не порушені, тому, керуючись ст.152 ЗК України, суд правомірно відмовив йому і в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним і незаконним рішення сесії Манявської сільської ради від 30.01.1996 року про відведення для будівництва земельної ділянки ОСОБА_4.
Твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції всіх обставин по справі є безпідставними і не можуть братися до уваги колегією суддів, оскільки заперечуються дослідженими матеріалами справи, а тому не може братися до уваги і постанова Богородчанського районного суду з приводу вирішення адміністративного спору між апелянтом і сільським головою села Манява, який якраз і повинен вирішуватися в цивільно-правовому порядку.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
Враховуючи всі вище наведені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, яким дано вірну юридичну оцінку на підставі діючого законодавства, тому рішення не підлягає до скасування, а скарга не може бути задоволена.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Богородчанського районного суду від 31 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючого В.М. Соколовський
Судді: О.Є. Меленко
П.І. Проскурніцький