Справа № 127/21117/13-ц Провадження № 22-ц/772/3730/2013Головуючий в суді першої інстанції: Іщук Т.П.

Категорія: 48Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною ОСОБА_4

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -

В с т а н о в и л а:

В вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на його користь на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частки усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_2, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку, щомісячно з дня подачі заяви, тобто з 4 вересня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави 229,40 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначила, що рішення суду підлягає до скасування через неповне з'ясування судом фактичних обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні відповідач підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Позивач і його представник заперечили апеляційну скаргу, рішення суду вважають законним і просять залишити його без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що з 24 жовтня 2009 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 24 жовтня 2009 року (а. с. 7).

Від спільного проживання сторін у зареєстрованому шлюбі вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18 лютого 2010 року (а. с. 8).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2013 року, шлюб між сторонами розірвано (а. с. 9-13, 14-16).

Цим же рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2013 року, визначено місцем проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання батька ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, залишивши дитину на утриманні ОСОБА_2 та його вихованні (а.с. 9-13, 14-16).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2013 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 33-34).

По справі встановлено та не заперечується відповідачем, що на час розгляду справи про стягнення аліментів дитина ОСОБА_5 проживає разом із батьком - позивачем ОСОБА_2 і знаходиться на його утриманні; відповідач проживає окремо від них.

Із довідки МКП ЖЕК № 12 від 4 вересня 2013 року № 4350 вбачається, що ОСОБА_2 із сином ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17).

Із довідки від 5 листопада 2013 року № ЛА000000004, виданої ФОП ОСОБА_6, вбачається, що з 1 серпня 2013 року відповідач ОСОБА_4 працює у ФОП ОСОБА_6 на посаді менеджера з організації консультаційних послуг та її дохід за період з 1 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року склав 3 450 грн.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

За правилами ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1).

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині 1 статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

По справі встановлено, що відповідач, являючись матір'ю малолітнього ОСОБА_5, який на даний час проживає із батьком, коштів на утримання сина не надає. Домовленості між сторонами щодо утримання їхнього сина не досягнуто.

Як свідчать матеріали справи, відповідач має нормальний стан здоров'я, має постійне місце роботи та регулярний дохід, інших осіб на утриманні не має.

Отже, суд першої інстанції відповідно до вищенаведених вимог закону, врахувавши задовільний стан здоров'я дитини та її матеріальне становище; вік дитини - три роки, власного заробітку чи доходу не має, знаходиться на утриманні батька, а також задовільний стан здоров'я відповідача, її матеріальне становище; відсутність у неї на утриманні інших осіб, прийшов до вірного висновку про стягнення із відповідача аліментів на утримання сина у розмірі ? частини всіх видів її заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цілому зводяться до того, що рішення суду першої інстанції про стягнення із неї аліментів на утримання сина є передчасним, оскільки в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 та її зустрічним позовом про визначення місця проживання їхньої дитини, до розгляду якої за її клопотанням суд зобов'язаний був зупинити провадження у даній справі.

Такі доводи спростовуються наступним.

Статтею 201 ЦПК України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства (п. 4 ч. 1).

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2013 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 33-34).

Згідно відповіді Вінницького міського суду Вінницької області від 1 листопада 2013 року зазначена цивільна справа не розглянута судом; наступне судове засідання призначено на 19 листопада 2013 року.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 17 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

По справі встановлено і не заперечується відповідачем, що на даний час малолітній ОСОБА_5 проживає разом із батьком ОСОБА_2 - позивачем у справі.

Отже, із урахуванням того, що утримання дитини пов'язане із щоденними витратами по її утриманню та вихованню і не може бути пов'язане часом, необхідним для вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, рішення суду про стягнення із відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина є обґрунтованим. І за таких обставин розгляд даної справи не є неможливим до вирішення іншої цивільної справи про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Отже, у випадку ухвалення в майбутньому судом рішення про визначення місця проживання дитини із матір'ю - відповідачем ОСОБА_4, вона не позбавлена можливості звернутися до суду із позовом про звільнення її від сплати аліментів на утримання дитини на користь позивача ОСОБА_2

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.С. Марчук

/підпис/ Т.М. Шемета

Згідно із оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська