№ справа:102/655/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Ісроілова Венера Улугбеківна

№ провадження:11-кп/190/446/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Єлгазіна Л. П.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.

Суддів -Єлгазіної Л.П., Радіонов І.І.

при секретарі - Оруджов Ф.А.О.

за участю прокурора - Сулейманової Д.Н.

обвинуваченогоОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 11-кп/190/446/13 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8,

ВСТАНОВИЛА:

вироком Армянського міського суду АР Крим від 05 червня 2013 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Армянська, громадянин України, який має середню освіту, неодружений, не працюючий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 06.11.2012 року Армянським міським судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст. 104 КК України звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та йому призначене покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням призначеним за попереднім вироком, ОСОБА_7 остаточно призначене покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_7 16.01.2013 року біля 09-00 год. знаходячись біля західного входу до навчально-виховного комплексу школи - ліцею № 2 в м. Армянську, розташованої за адресою: АР Крим, м. Армянськ, мкр-н імені Г. Васильєва 14, носив при собі у кишені верхнього одягу кастет - холодну зброю ударно - роздроблюючої дії, виготовлений кустарним засобом, який випав на землю біля машини працівників міліції.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 просив вирок суду першої інстанції скасувати і ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_7

Свої доводи апелянт мотивував тим, що прямих доказів вини ОСОБА_7 матеріали кримінального провадження не містять, а вирок суду ґрунтується лише на припущеннях.

Захисник вказує на те, що факт виявлення кастету біля автомобіля працівників міліції не свідчить про те, що зазначений кастет належить саме обвинуваченому, а поняті, які були присутні при огляді місця події у суді першої інстанції підтвердили той факт, що ОСОБА_7 відразу показав, що даний кастет йому не належить.

Апелянт зазначає, що показання працівників міліції, допитаних у судовому засіданні, щодо приналежності кастету обвинуваченому, нічим не підтверджуються, та дані ними на ґрунті особистої неприязні з метою притягнути ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.

Також адвокат ОСОБА_8 вказує на те, що допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 показав, що він постійно знаходився разом з ОСОБА_7, та ніяких заборонених предметів у обвинуваченого він не бачив, а працівники міліції примушували його дати свідчення, що кастет належить обвинуваченому.

Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу захисника, прокурора, який вважав необхідним залишити вирок без зміни, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у носінні кастета без передбаченого законом дозволу, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, за обставин встановлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах і є правильним.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи захисника обвинуваченого про те, що ОСОБА_7 не скоював інкримінованого йому кримінального правопорушення, є необґрунтованими, оскільки спростовуються доказами, здобутими в ході досудового розслідування і належно дослідженими в судовому засіданні.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 не визнавши свою вину, у судовому засіданні пояснив, що в день події він разом зі ОСОБА_10 перебував у приміщенні школи № 2, де між ОСОБА_10 і директором школи почалась сварка, вибігли вчителі, прибули працівники міліції. Після чого обвинувачений зі ОСОБА_10 вийшли на вулицю, ОСОБА_7 стояв біля автомобілю працівників міліції де на землі лежав кастет, звідки з'явився кастет йому не відомо, обвинуваченому він не належить.

Таким показанням обвинуваченого суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх неспроможними та такими, як спосіб захисту з метою уникнути ОСОБА_7 відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, оскільки ці свідчення спростовуються показаннями свідків по кримінальному провадженню, а також іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі.

Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку сукупність таких доказів, як: показання свідка ОСОБА_11 щодо обставин події, який показав, що він разом з працівниками міліції виїхав на виклик до школи-ліцею № 2, на вулиці, намагаючись заспокоїти ОСОБА_10, свідок побачив, як у ОСОБА_7, який стояв біля автомобілю працівників міліції, випав металевий кастет, показання свідка ОСОБА_12, який повідомив, що знаходячись на відстані 2 метрів від ОСОБА_7 заспокоюючи ОСОБА_10, почув звук, на який озирнувся і побачив біля обвинуваченого на землі кастет.

Показання свідка ОСОБА_13, , яка є вчителем школи і особою незацікавленою, пояснювала у суді першої інстанції , що в приміщенні школи між ОСОБА_10 та директором школи побачила бійку. ОСОБА_7 стояв в приміщенні школи біля стіни і підбурював ОСОБА_10, на її зауваження про виклик працівників міліції, обвинувачений сказав «за свои слова ответишь» і дістав з правої кишені куртки чотирьох реберний кастет сірого кольору та знов поклав його в кишеню погрожуючи їй, що ще дістане « швайку «. Вона наполягає на тому, що в його руках бачила кастет сірого кольору, а не гумовий еспандер, з іншими предметом переплутати не могла. Приїхали працівники міліції і вивели їхна вулицю зі школи. ОСОБА_13 при допиті в якості свідка під час досудового розслідування, детально описала та намалювала кастет, який був вилучений біля ніг обвинуваченого ОСОБА_7

Показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які дали аналогічні свідчення та пояснили, що вони були присутні під час того, як вилучили кастет, який лежав на землі біля ОСОБА_7, та пояснили, що насильство психічного чи фізичного характеру до обвинуваченого не застосовувалось, та інші докази наведені у вироку.

Так, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, який у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства оцінив докази у справі, перевірив доводи обвинуваченого про те, що кримінальне правопорушення інкриміноване йому він не скоював, і постановив вирок, належним чином мотивувавши свої висновки та дійшовши обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_16 у вчинені зазначеного кримінального правопорушення.

Доводи захисника обвинуваченого про те, що працівники міліції його обмовляють на ґрунті особистої неприязні з метою притягнути ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, не є обґрунтованими, оскільки судом першої інстанції встановлено, що усі допитані у судовому засіданні свідки вони не знають ОСОБА_7, особисто знайомі не були, в будь-яких відносинах не перебувають.

Доводи захисника обвинуваченого про те, що вилучений кастет ОСОБА_7 не належить, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_13, допитаної у судовому засіданні, яка показала, що вона бачила як у приміщенні школи на її зауваження ОСОБА_7 погрожуючи її достав з правої кишені куртки чотирьох реберний кастет сірого кольору та знов поклав в кишеню.

Щодо доводів захисника обвинуваченого про те, що працівники міліції примушували ОСОБА_10 дати показання проти ОСОБА_7, то вони не можуть бути прийняти до уваги, оскільки ОСОБА_10 взагалі не був допитаний в якості свідка по даному кримінальному провадженню, крім того, постановою слідчого прокуратури м. Армянська від 29.05.2013 року закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях працівників Армянського МВ ГУ МВС України в АР Крим складу злочину, та зазначено, що в ході проведення перевірки за заявою ОСОБА_10, не встановлено застосування заходів психологічного чи фізичного впливу під час досудового розслідування.

Отже, усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по кримінальному провадженню, суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу вироку, а тому посилання захисника обвинуваченого у апеляційній скарзі на необґрунтоване засудження є безпідставними.

На підставі викладених доказів, колегія суддів дійшла висновку про те, що, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеності вини ОСОБА_7, правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 263 КК України, як носіння кастета без передбаченого законом дозволу.

Колегія суддів вважає, призначаючи покарання , суд першої інстанції відповідно до вимог статті 65 КК України врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставин, що обтяжують покарання -рецидив злочинів, дані про його особу, зокрема те, що він за місцем навчання характеризується задовільно, за місцем проживання негативно, виховувався у неповній сім'ї, проживає разом з бабкою, раніше судимий.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 було засуджено 06.11.2012 року Армянським міським судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 104 КК У;країни звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

За тих обставин, що злочин ОСОБА_7 вчинив в період іспитового строку, колегія суддів погоджується з правомірним застосуванням судом першої інстанції норм ст. 71 КК України при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до яких, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що обвинувачений належних висновків не зробив, не став на шлях виправлення, вчинив злочин в період іспитового строку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що мета покарання, визначена ст. 50 КК України, а саме виправлення засудженого і запобігання вчиненню ним нових злочинів, у даному випадку може бути досягнута лише при призначенні ОСОБА_7 покарання із його реальним відбуванням.

Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі є доцільним та необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеність вини ОСОБА_7, правильно кваліфікував його дії, призначив йому законне і обґрунтоване покарання.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Вирок Армянського міського суду АР Крим від 05 червня 2013 року у відношенні ОСОБА_7 - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення його судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді

Трясун Ю.Р. Єлгазіна Л.П. Радіонов І.І.