Справа № 2-42/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2011 р. Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

          головуючого –судді Ритова В.І.

при секретарі – Бережній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного подружнього майна,

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 пред»явив позов до ОСОБА_2 про поділ спільного подружнього майна.

На обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 20 листопада 1999 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2.

З цього часу вони почали проживати разом в будинку, який належить його матері ОСОБА_3 за адресою: вул. Миру, 10 смт. Царичанка, Царичанського району Дніпропетровської області.

До 2007 року вони проживали разом, вели спільне господарство, купляли різні побутові прилади, необхідні в господарстві і в роботі. На день реєстрації шлюбу він мав у власності автомобіль «Москвич», який вони вирішили продати і купити більш новіший, але власних коштів у них не вистачало і його батьки добавили їм коштів. Таким чином вони купували декілька автомобілів і всі вони реєструвались на його ім»я.

Згодом в 2003 році вони вирішили купити зовсім новий автомобіль. Отриманих коштів від продажу старого на новий автомобіль ЗАЗ-110307 «Славута»2003 р. випуску не вистачало. А тому вони зайнялись питанням оформлення кредиту. За довідкою про доходи отримати кредит вдалось лише його дружині, він отримував зарплату меншу ніж потрібно було. Кредит виплатити їм вдалось в грудні 2006 року.

З цього часу у них стали траплятись непорозуміння в стосунках, дружина вишукувала причини для сварок. З 05 січня 2007 року вона стала навіть перешкоджати позивачеві користуватися автомобілем. Зовсім випадково він дізнався, що відповідачка 17.03.2007 року продала автомобіль своєму братові ОСОБА_4.

Для захисту своїх прав він звернувся до Царичанського суду. 18.12.2007 року було винесено рішення, за яким договір купівлі-продажу було визнано недійсним.

Поки тривав судовий процес, його дружиною з будинку було забрано речі, які вони купували сумісно. Він звернувся з цього приводу до Царичанського РВ УМВС України, але вони ніяких мір не прийняли, лише винесли постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно дій ОСОБА_2

13.09.2007 року шлюб між ними офіційно був розірваний.

Відповідачкою з будинку було забрано все спільне майно і автомобіль. До цього часу він намагався домовитись про рівний поділ майна і обговорити коли може використовувати автомобіль, але всі спроби нічого не дали. Він так і не може користуватись автомобілем.

На даний час вартість автомобіля такої марки 2003 року випуску становить 40000 грн.

Враховує те, що автомобіль є неподільним, тому прохає суд стягнути з відповідачки на його користь половину його вартості, тобто 20 тисяч гривень. Також, в зв»язку зі зверненням до суду, він скористався правовою допомогою, поніс матеріальні затрати на суму 100 грн., судовий збір 200 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., що також прохає стягнути з відповідачки.

В судовому засіданні позовні вимоги зменшив, просив стягнути з відповідачки половину вартості автомобіля згідно оцінки автомобіля, наданої в судовому засіданні відповідачкою, та судові витрати.

          Відповідачка змінені позовні вимоги визнала.

          Вислухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що змінені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Згідно вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

          Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

          Згідно звіту про незалежну оцінку вартості автотранспортного засобу вартість автомобіля станом на 21 квітня 2007 року становить 6 152 грн. ( а. с. 52). Позивач категорично відмовився від призначення технічної експертизи для встановлення вартості автомобіля на дату розгляду справи, а тому суд вважає, що слід прийняти до уваги саме вартість автомобіля, визначену звітом експерта-оцінювача. З цією вартістю погодилися і сторони, а тому не підлягає доказуванню вартість автомобіля на день розгляду справи.

          Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

          Оскільки відповідачка визнала змінені позовні вимоги, вони підлягають задоволенню з тих підстав, що автомобіль являється спільною сумісною власністю і при поділі цього майна частки чоловіка і дружини у відповідності з ч. 1 ст. 70 СК України являються рівними.

          Виходячи з викладеного, вартість половини автомобіля становить: 6 152 грн. : 2 = 3 076 грн. і цю суму необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

          Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

          Оскільки суд стягує з відповідачки на користь позивача 3 076 грн., то судовий збір необхідно стягнути в розмірі 30 грн. 76 коп.

          Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 100 грн. витрат на правову допомогу (а. с. 1), 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 30 грн. 76 коп. судового збору, а всього 250 грн. 76 коп.

          В іншій частині позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, ч. 4 ст. 174, 213 –215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 076 грн. вартості його частки автомобіля, 100 грн. витрат на правову допомогу, 30 грн. 76 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 3 326 (три тисячі триста двадцять шість) грн.. 76 коп.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:                                В.І. РИТОВ