Справа № 2-а-67/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2011 року                                                                                  смт.Царичанка.          

                                                                                                                                            Суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області, як адміністративного суду, ОСОБА_1, розглянувши у порядку скороченого провадження в смт. Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов»язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_2 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі посилаючись на наступні обставини:

- відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй надано статус дитини війни;

- відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.06.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком;

- вказана соціальна допомога повинна виплачуватися щомісячно починаючи з 01.01.2006р.

- вказана соціальна допомога з 01.01.2006р. не нараховувалась та не сплачувалась по даний час.

Прохає визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка виразилася у не нарахуванні та невиплаті їй, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст.. ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 01 червня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року по 20 грудня 2010 року; зобов»язати відповідача провести нарахування та виплату їй, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 червня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року по 20 грудня 2010 року.

Відповідача на обґрунтування невизнання адміністративного позову у письмових запереченнях посилається на наступні обставини:

- ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, ч. 3 тієї ж ст. 28 того ж Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до того ж Закону. Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15 квітня 2003 року № 544 також встановлено мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, а саме у розмірі 50 грн;

- Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була призупинена;

- відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.

Ухвалою суду від 27 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання вчинити певні дії за період з 01.06.2006 року по 31.12.2006 р., з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.20010 року по 23.06.2010 року залишені без розгляду в зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

В даній справі розглядаються позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання вчинити певні дії за період з 23.06.2010 року по 20.12.2010р.

Вивчивши надані сторонами докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Позивачу в даній справі у встановленому порядку надано статус дитини війни, що підтверджується копією паспорта (а.с.4), копією пенсійного посвідчення № 112704 (а. с. 5). Вказані обставини не оспорюються відповідачем.

Нормами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено, що діти війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме –у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20 жовтня 2009 року для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2010 року встановленому прожитковий мінімум 695 грн., з 1 квітня 2010 року –706 грн.

На думку суду, УПФУ повинно було призначити та виплачувати позивачу в даній справі підвищення до пенсії у розмірі 30% саме зазначених вище розмірів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно того, що відповідно до норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина, застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим Законом, і до такої категорії громадян, як «діти війни», не застосовуються. До такого висновку суд приходить з наступних обставин. Нормами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування пенсій та доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У 2010-му році будь-яких обмежень дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не встановлювалося, тому, на думку суду, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до норм п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»Пенсійний фонд України та його місцеві органи звільнені від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 183-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов»язання вчинити дії, задовольнити в повному обсязі.

          Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області, яка виразилася у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_2, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 23 червня 2010 року по 20 грудня 2010 року.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 23 червня 2010 року по 20 грудня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі до районного суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.

          Головуючий:                                                                                 В. І. РИТОВ