Справа № 2-282/11

Провадження № 2/349/4/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 листопада 2013 року м. Рогатин

          Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Лошак О.О.

з участю секретаря Мартиновської І.П.

представника позивачки адвоката ОСОБА_1

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рогатині цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, набутого за час шлюбу,-

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, набутого за час шлюбу.

У первісній позовній заяві (т.1, а.с.2-4) зазначено, що сторони з 30 квітня 1993 року по 04 вересня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання у шлюбі ними було придбано майно – квартиру №4 в будинку №74 в с.Конюшки Рогатинського району, нежитлову будівлю – станцію технічного обслуговування загальною площею 201,5 м2, що розташована за адресою – с.Конюшки вул. Галицька, буд.№109, 1/5 частину садиби в с.Конюшки Рогатинського району.

Позивачка просила збільшити їй частку майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, відступивши від засад рівності, оскільки в неї на утриманні двоє неповнолітніх дітей, аліменти відповідач сплачує несвоєчасно. Виділити їй квартиру №4 в будинку №74 в с.Конюшки, відповідачу залишити 1/5 садиби в с.Конюшки Рогатинського району та нежитлову будівлю - станцію технічного обслуговування по вул.Галицькій,109 в с.Конюшки. Стягнути на її користь грошову компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності подружжя в сумі 290 000 грн.

В січні 2013 року представником позивачки було подано заяву про збільшення і зміну позовних вимог. В заяві зазначено, що в грудні 2012 року відповідач ОСОБА_3 подарував належну йому ? частину квартири їхньому спільному синові ОСОБА_4, а тому просив виключити даний об’єкт з переліку майна подружжя, яке підлягає поділу. Одночасно відповідач подарував ОСОБА_5 гараж, який розташований в с.Конюшки по вул. Галицькій, 109-б, який теж є об’єктом спільного майна подружжя, набутого за час шлюбу. Просив визнати договір дарування гаража, який було укладено між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 19.12.2012 року, недійсним. Визнати за позивачкою право власності на 2/3 частини нежитлової будівлі (станції техобслуговування) загальною площею 201,5 м2, яка розташована в с.Конюшки по вул.Галицькій, буд.№109; визнати за позивачкою право власності на 2/3 гаража загальною площею 132,2 м2, який розташований в с.Конюшки по вул.Галицькій, 109-б; визнати за позивачкою право власності на 2/3 земельної ділянки площею 0,1371 га, що розташована в с.Конюшки Рогатинського району і призначена для автотехобслуговування, код 1.11.1; визнати право власності на 2/3 від 1/5 садиби, яка розташована в с.Конюшки Рогатинського району по вул.Галицькій (т.1, а.с.155-156).

Ухвалою суду від 29 січня 2013 року до участі в справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_5 (т.1, а.с.159-160).

19.04.2013 року представником позивача повторно подано заяву про збільшення позовних вимог. В заяві зазначено, що позивачці ОСОБА_2 в ході розгляду цивільної справи стало відомо, що під час перебування у шлюбі з позивачем було придбано два транспортні засоби FORD SIERRA, (1988), білий, №двБН, № куз.WFONXXGBBNJR 44970, державний номерний знак 60491 ІВС 168365 від 15.09.2001 року вартістю 19 260 грн.; VOLKSWAGEN T4 (1998), зелений, № дв.ACV 142163, № куз. WV1ZZZ70ZXH 035201, державний номерний знак НОМЕР_1 РСА 243754 від 13.05.2006 року вартістю 75 850 грн., Просив визнати недійсним договір дарування гаража загальною площею 132,2 м2, який розташований в с.Конюшки Рогатинського району по вул.Галицькій, буд. 109 б, який був укладений 19 грудня 2012 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5; визнати за його довірителькою, відступивши від засад рівності при поділі майна, право власності на 1) - 2/3 частини нежитлової будівлі (станції техобслуговування) загальною площею 201,5 м2, яка розташована в с.Конюшки по вул.Галицькій, буд.№109; 2) - на 2/3 гаража загальною площею 132,2 м2, який розташований в с.Конюшки по вул.Галицькій, 109-б;3) визнати право власності на 2/3 земельної ділянки площею 0,1371 га, що розташована в с.Конюшки Рогатинського району і призначена для автотехобслуговування, код 1.11.1; 4) визнати право власності на 2/3 від 1/5 садиби, яка розташована в с.Конюшки Рогатинського району по вул.Галицькій; 5) право власності на 2/3 транспортного засобу марки Фольксваген та на 2/3 транспортного засобу Форд (т.1, а.с.184-185).

08.08.2013 року представником позивачки повторно подано заяву про збільшення та зміну позовних вимог. Зазначено, що його довірительці стало відомо про придбання ОСОБА_3 під час перебування в шлюбі ще одного транспортного засобу марки Форд. Просив визнати за його довірителькою право власності на нежитлову будівлю загальною площею 201, 5 м2, яка розташована в с.Конюшки Рогатинського району по вул.Галицькій, буд.№109 вартістю 400 000 грн.; на земельну ділянку площею 0,1371 га, що розташована в с.Конюшки Рогатинського району, призначену для автотехобслуговування, код 1.11.1 вартістю 80 080 грн. Решту майна просив залишити у власності відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 вимогу про визнання договору дарування гаража №109-б по вул.Галицькій в с.Конюшках Рогатинського району, укладеного 19.12.2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, просив залишити без розгляду (т.2, а.с.1-4).

Ухвалою суду від 08 серпня 2013 року позовну вимогу в частині визнання недійсним договору дарування гаража №109-б по вул.Галицькій в с.Конюшки, який було укладено 19.12.2012 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 було залишено без розгляду (т.2, а.с.18-19).

          У судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 змінені в серпні 2013 року позовні вимоги підтримав повністю і пояснив, що з 30 квітня 1993 року по 04.09.2010 року його довірителька ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_3 Від спільного проживання у зареєстрованому шлюбі у них народилося двоє дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. В період перебування в шлюбі подружжям було придбано наступне майно: нежитлову будівлю – станцію технічного обслуговування загальною площею 201,5 м2, що розташована за адресою – с.Конюшки вул. Галицька, буд.№109, земельну ділянку площею 0,1371 га в с.Конюшки, призначену для автотехобслуговування, код 1.11.1, 1/5 садиби, яка розташована в с.Конюшки по вул.Галицькій, три транспортні засоби, які відповідач ОСОБА_3 приховав від його довірительки.

          Враховуючи, що з позивачкою проживають двоє неповнолітніх дітей, відповідач не дбав і не дбає про їхнє матеріальне забезпечення, просить відступити від засад рівності часток подружжя при поділі майна і виділити у власність його довірительці нежитлову будівлю загальною площею 201, 5 м2, яка розташована в с.Конюшки по вул.Галицькій, буд. 109, земельну ділянку площею 0,1371 га в с.Конюшки, призначену для автотехобслуговування, код 1.11.1. Решту майна залишити відповідачу ОСОБА_3                    У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_9 позовних вимог ОСОБА_2 не визнали зовсім і пояснили, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 дійсно з 30 квітня 1993 року до 04 вересня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі придбали квартиру №4 в будинку №74 в с.Конюшки Рогатинського району, яку відповідач у грудні 2012 року зі згоди позивачки відчужив, а саме – подарував їхньому сину ОСОБА_4 1/5 садиби в с.Конюшки не є спільно набутим майном подружжя, оскільки вказане майно набуте ОСОБА_3 шляхом участі у приватизації ним та іншими членами сім’ї, проживання яких було зареєстроване у вищезазначеному домоволодінні. Станція технічного обслуговування є майном ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця, а тому не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. СТО було придбано за кредитні кошти, отримані відповідно до умов кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_3 Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1371 га ОСОБА_3 було отримано 30 серпня 2005 року для автотехобслуговування шляхом приватизації, а тому вона теж не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Транспортні засоби відчужені ним на підставі договорів доручення. Просили в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У судове засідання, призначене на 05.11.2013 року, відповідач, представник відповідача не прибули, ОСОБА_3 30.10.2013 року направив на адресу суду заперечення щодо змінених позовних вимог, клопотання про продовження слухання справи у його відсутності (т.2, а.с.23).

          Відповідно до вимог ст.27 ЦПК України участь у судових засіданнях є правом, а не обов'язком сторін по справі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, відповідача ОСОБА_3, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

          Рішенням Рогатинського районного суду від 14 вересня 2010 року (справа №2-531/2010) шлюб, який був зареєстрований 30 квітня 1993 року у відділі РАЦС Березнівського районного управління юстиції Рівненської області між ОСОБА_3 (прізвище до одруження Козлик) ОСОБА_10 і ОСОБА_3, актовий запис про одруження №20 – розірвано. Рішення набуло законної сили 24.09.2010 року (т.1, а.с.7).

          Відповідно до свідоцтв про народження, серія І-РЮ №281551, виданих відповідно 25 серпня 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Березне Рівненської області та серія І-РЮ №114419 та 31 серпня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Березне Рівненської області, - сторони по справі є батьками двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 29.07.2013 року досяг повноліття та неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с.9-10).

          ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується довідкою, виданою Рогатинським РВ УМВС (т.1, а.с.14).

          ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі – станції технічного обслуговування загальною площею 201,5 кв.м, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с.Конюшки, вул. Галицька, буд.№109. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ №192238, виданим 26.08.2005 року Конюшківською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 09.08.2005 року №35 (т.1, а.с.24,54).

          ОСОБА_3 з 01.08.1996 року зареєстрований як фізична особа підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія ВО1 №298868, виданим державним реєстратором Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (т.1, а.с.25).

          Рішенням Рогатинського районного суду від 14 грудня 2010 року з ОСОБА_3 стягнено на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей по 350 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття та 1500 грн. додаткових витрат щорічно, які пов’язані з навчанням сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 - на період його навчання (т.1, а.с.27).

          Відповідно до Державного Акта на право власності на земельну ділянку від 30 серпня 2005 року, ОСОБА_3 на підставі рішення Конюшківської сільської ради від 25 липня 2004 року є власником земельної ділянки площею 0.1371 га у межах згідно з планом. Цільове призначення (використання) земельної ділянки – для автотехобслуговування код 1.11.1 (т.1,а.с.52).

          Сторони по справі були співвласниками в рівних долях квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане виконавчим комітетом Конюшківської сільської ради (т.1, а.с.57).

          ОСОБА_3 є власником 1/5 частини садиби в с.Конюшки Рогатинського району на підставі рішення виконавчого комітету Конюшківської сільської ради від 14 жовтня 1999 року №39 (т.1, а.с.59).

          Власником двокімнатної квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 на підставі договору дарування №3229 від 20.11.2012 року. Даний факт підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданим обласним комунальним підприємством „Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації” (т.1 а.с.149).

          Відповідно до довідки №16/2110, виданої 10.07.2013 року управлінням Державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області, згідно бази автоматизованого обліку зареєстрованого автомототранспорту Державтоінспекції області АІПС «Автомобіль» за громадянином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані такі транспортні засоби FORD SIERRA, (1988), білий, №двБН, № куз.WFONXXGBBNJR 44970, державний номерний знак 60491 ІВС 168365 від 15.09.2001 року; VOLKSWAGEN T4 (1998), зелений, № дв.ACV 142163, № куз. WV1ZZZ70ZXH 035201, державний номерний знак НОМЕР_1 РСА 243754 від 13.05.2006 року; FORD SIERRA, (1984), сірий, № дв.EY 17545, № уз.WFONXXGBBNEY 17545, державний номерний знак С2382ОС ІВА 006926 від 09.10.1998 року. Дані факти підтверджуються і обліковими картками приватного АТМ Калуського МРЕВ. Транспортний засіб марки FORD SIERRA, (1988), білий, №двБН, № куз.WFONXXGBBNJR 44970, державний номерний знак 60491 ІВС 168365 від 15.09.2001 року придбаний ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №163096 Т від 21.02.2001 року, VOLKSWAGEN T4 (1998), зелений, № дв.ACV 142163, № куз. WV1ZZZ70ZXH 035201, державний номерний знак НОМЕР_1 РСА 243754 від 13.05.2006 року зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі посвідчення митниці №АА0108362 від 25.10.2005 року, FORD SIERRA, (1984), сірий, № дв.EY 17545, № уз.WFONXXGBBNEY 17545, державний номерний знак С2382ОС ІВА 006926 від 09.10.1998 року зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі посвідчення митниці №АА 3166318 від 01.10.1998 року (т.1, а.с.241-244).

          Відповідно до довідкового повідомлення №62 від 18.04.2013 року, виданого судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_11 станом на 18.04.2013 року середньо-ринкова вартість продажу автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, 1998 року випуску ( без врахування фактичного технічного стану при середньостатистичному пробігу 463,9 тис. км) становить 75 850 грн.; FORD SIERRA 2.3., 1988 року випуску (без врахування фактичного технічного стану при середньостатистичному пробігу 441, 0 тис. км становить 19 260 грн ( т.1, а.с.232).

          Відповідно до прайс - листа Автобазару від 02.08.2013 року вартість автомоблія FORD SIERRA, (1988) становить 19 260 грн., VOLKSWAGEN T4 (1998) - 75 850 грн., FORD SIERRA (1984) - 16 000 грн. (т.2, а.с.14-16).

          За ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте ним (нею) за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”; земельна ділянка, набута ним, нею за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельних кодексом України.

          Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

За ст.22 Кодексу про шлюб та сім’ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Аналогічна норма міститься у ст.60 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року. Статтею 61 СК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом №2913-УІ від 11 січня 2011 року, який набрав чинності 08 лютого 2011 року) було встановлено, що об’єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

08 лютого 2011 року набрав чинності Закон №2913-УІ, яким ст.61 СК України доповнено частиною п’ятою такого змісту: об’єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Спірну земельну ділянку, 1/5 садиби в с.Конюшки відповідач безоплатно отримав у приватну власність відповідно у 1999 році і у 2004 році, використавши своє право громадянина на приватизацію. Закон №2913-УІ не має зворотної дії в часі і не може бути застосований до спірних правовідносин, які виникли до набрання чинності цим законом.

Відповідно до положень ст.ст.57,61 СК України, ст.52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. В п.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” дано роз’яснення, що інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.23,24 в Постанові від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (п.30 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що нежитлова будівля загальною площею 201,5 м2, яка розташована в с.Конюшки Рогатинськогорайону Івано-Франківської області по вул.Галицькій, буд.№109 вартістю 400 000 грн., земельна ділянка площею 0.1371 га, що розташована в с.Конюшки Рогатинського району, призначена для автотехобслуговування, код 1.11.1 вартістю 80 080 грн., 1/5 садиби №32, що розташована в с.Конюшки по вул.Галицькій вартістю 61447 грн. не є об’єктами спільної сумісної власності колишнього подружжя.

Суд визнає спільною сумісною власністю подружжя транспортні засоби марки FORD SIERRA, (1988), білий, №двБН, № куз-WFONXXGBBNJR 44970, державний номерний знак 60491 ІВС 168365 від 15.09.2001 року вартістю19 260 грн.; VOLKSWAGEN Т4 (1998), зелений, № дв.АСУ 142163, № куз. WV1ZZZ70ZXH 035201, державний номерний знак AT 5439 AE РСА 243754 від 13.05.2006 року вартістю 75 850 грн.; FORD SIERRA, (1984), сірий, № дв.ЕУ 17545, № y3.WFONXXGBBNEY 17545, державний номерний знак С23820С ІВА 006926 від 09.10.1998 року вартістю 16 000 грн. На загальну суму 111 110 грн.

Відповідно до вимог ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.70 СК України, в разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором. Частина 2 та 3 ст.70 СК України встановлює підстави для відступу від принципу рівності часток за рішенням суду. Суд може присудити більшу частку одному з подружжя за умови, що 1) з нею (ним) проживають діти; 2) дана особа не отримує аліментів або їхній розмір є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.

Судом встановлено, що неповнолітні діти проживають разом з позивачкою. Відповідач сплачує аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, в грудні 2012 року подарував сину 1/2 квартири в с.Конюшки Рогатинського району Івано-Франківської області. Встановлені і перевірені у судовому засіданні обставини не дають суду підстав при поділі майна відступити від принципу рівності часток подружжя і виділити позивачу 2/3 частини із всього придбаного майна.

З врахуванням обставини, що майно, яке визнано судом спільною сумісною власністю подружжя, - транспортні засоби - зі слів відповідача знаходиться в третіх осіб, позивачка просила залишити транспортні засоби у власності відповідача, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки половини вартості транспортних засобів в сумі 55 555 грн. 00 коп.

          Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

          Судові витрати за ст.79 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на правову допомогу. Витрати на правову допомогу позивача в сумі 10 000 грн. перевищують вимоги, встановлені Законом України “Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах”, відповідно до якого розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді. Згідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня на рівні 1147,00 грн., відповідно розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 458,80 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Відповідно сумарна кількість часу судових засідань становить 8 (вісім) годин (8Х458.80=3670,40), представником позивача вчинялися процесуальні дії поза судовими засіданнями – написання позовних заяв, запитів. З врахуванням вимог розумності і справедливості розмір витрат на правову допомогу, яка підлягає до відшкодування слід задовольнити частково на суму 5 000 грн.

На підставі наведеного, ст. 69,70,71,173 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.10,11,60,212,214 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

ОСОБА_6 Василівни до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, набутого за час шлюбу, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_9 55 555 грн. - 1/2 вартості транспортних засобів FORD SIERRA, державний номерний знак 60491 ІВС 168365; VOLKSWAGEN T4 державний номерний знак НОМЕР_1 РСА 243754; FORD SIERRA державний номерний знак С2382ОС ІВА; судові витрати по справі – судовий збір в сумі 555,55 грн.; витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. Всього на загальну суму 61 110,55 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рогатинський районний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час оголошення рішення – в цей же термін з часу отримання копії даного рішення.

          Головуючий: Лошак О.О.