СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2013 року Справа № 5002-6/2091-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Голика В.С.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача, не з'явився, (Кримське республіканське підприємство "Вода Криму");
відповідача, Балашов Олександр Володимирович, на підставі довіреності №1168-11/18 від 04.11.2013 (Сакське міжрайонне управління водного господарства);
відповідача, Калабська Світлана Володимирівна, на підставі довіреності №56 від 21.01.2013 (Сакське міжрайонне управління водного господарства);
третьої особи, не з'явився, ( Державне агентство водних ресурсів України);
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 14 серпня 2013 року у справі № 5002-6/2091-2012
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 14 серпня 2013 року у справі № 5002-6/2091-2012
за позовом Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
до Сакського міжрайонного управління водного господарства (вул. Промислова, 11-А, м. Саки, 96500)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державного агентства водних ресурсів України (вул. Червоноармійська, 8, м. Київ , 01001)
про стягнення 175159,46 грн.
ВСТАНОВИВ:
02 липня 2012 року Кримське республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційне господарство м. Сімферополя" звернулось до суду з позовом до Сакського міжрайонного управління водного господарства про стягнення понесених позивачем витрат із здійснення заходів з охорони водосховища від забруднення, засмічення та виснаження, а також забезпечення безпеки виробництва та постачання питної води в сумі 175 159,09 грн. ( згідно заяви від 02.08.2012 р. про зменшення розміру позовних вимог а.с. 94-95 т. 1).
Позовні вимоги обґрунтовані нормами статей 1158,1160 Цивільного кодексу України, статей 33,38 Закону України „ Про питну воду та питне водопостачання".
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.08.2012 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. позов задоволено повністю, стягнуто з Сакського міжрайонного управління водного господарства на користь позивача 175 159,46 грн. збитків та 3 503,18 грн. судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2013 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.08.2013 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Скасовуючи вказані судові рішення Вищий господарський суд України у своїй постанові від 03.06.2013 р. зазначив, що судами не з'ясована наявність всіх правових підстав, з якими закон пов'язує можливість виникнення у особи права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення, що є необхідним для застосування статей 1158,1160 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин. Також судами не надано оцінки обґрунтованості розміру заявлених до стягнення сум коштів.
Відповідно до вимог ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2013р. у задоволенні позову Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" до Сакського міжрайонного управління водного господарства відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, господарський суд, з урахуванням висновку, який містяться у постанові суду касаційної інстанції, не знайшов законних підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість виникнення у нього права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах відповідача без його доручення, що є необхідним для застосування статей 1158,1160 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що господарський суд не в повній мірі дослідив факт повідомлення відповідача про вчинення дій в його майнових інтересах, та виконання Кримським республіканським підприємством "Вода Криму" усіх вимог ч. 2 ст. 1158 Цивільного кодексу України. Господарським судом не в повній мірі було надано оцінку бездіяльності відповідача щодо неможливості поставити на баланс Міжгірне водосховище. Також, заявник апеляційної скарги вважає безпідставними посилання суду першої інстанції про те, що для постановки на баланс Міжгірного водосховища необхідні наступні документи: проектна та виконавча документація по гідровузлу «Міжгірне водосховище», сповіщення (авізо) про безоплатну передачу - прийом матеріальних цінностей (основних засобів), картки обліку основних засобів на передане майно, паспорт водосховища, журнали спостережень за роками експлуатації, проект виносу в натурі санітарної зони, а також усунути зауваження до акту приймання - передачі об'єктів нерухомого майна Міжгірного водосховища від 02.03.2012р., оскільки відсутність перелічених документів не впливає на факт передання об'єкта, а також на обов'язок та можливість постановки водосховища на баланс відповідачем.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2013р. апеляційна скарга прийнята до провадження суду апеляційної інстанції у складі судової колегії: Сотула В.В., Голик В.С., Черткова І.В., розгляд справи призначений на 25.09.2013 р.
19.09.2013 р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з відпусткою суддя Сотула В.В. замінена на суддю Сікорську Н.І. Головуючим суддею по справі призначена суддя Сікорська Н.І.
Відповідно до пункту 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку почався й перебіг строку вирішення спору.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р. розгляд справи відкладений на 17.10.2013 року.
17.10.2013 р. від Сакського міжрайонного управління водного господарства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2013 р. без змін.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. розгляд справи відкладений на 07.11.2013 року.
21.10.2013 р. від Державного агентства водних ресурсів України на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи, на підставі наявних доказів по справі.
07.11.2013 року в судове засідання з'явились представники відповідача Сакського міжрайонного управління водного господарства, які підтримали доводи апеляційної скарги.
Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" в судове засідання не з'явилось, про час та місце розгляду справи було повідомлене своєчасно та належним чином, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо явка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, які не з'явились в судове засідання.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
На підставі розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 20.03.2013 №179-р Кримське республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційне господарство м. Сімферополя" перейменовано у Кримське республіканське підприємство «Вода Криму», що також підтверджується пунктом 1.1 Статуту ( а.с. 165-172 т. 3).
Підприємство належить Автономній Республіці Крим, і знаходиться в сфері управління Міністерства регіонального розвитку і житлово -комунального господарства Автономної Республіки Крим.
Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про питання управління майном, що належить Автономній Республіці Крим» №152-6/10 від 22 грудня 2010 року погоджено передачу Міжгірного водосховища із складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, в державну власність з віднесення його до сфери управління Державного комітету України з водного господарства та наступною передачею на баланс водогосподарської організації ( а.с. 12 т. 1)
Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про передачу нерухомого майна Міжгірного водосховища в державну власність" № 61-р від 08.02.2012 р. прийнято пропозицію Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Державного агентства водних ресурсів щодо передачі будівель і споруд Міжгірного водосховища (Сімферопольський район Автономної Республіки Крим) в державну власність з віднесенням до сфери управління зазначеного Агентства. (а.с. 23 т. 1)
Наказом Державного агентства водних ресурсів України № 80 від 24.02.2012 р. створено комісію з приймання-передачі будівель і споруд Міжгірного водосховища зі складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, які знаходяться у комунальній власності на балансі Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя", у державну власність - до сфери управління Державного агентства водних ресурсів, з подальшим віднесенням на баланс Сакського міжрайонного управління водного господарства. ( а.с. 25-26 т. 1)
Пунктом 3 вказаного наказу зобов'язано Сакське міжрайонне управління водного господарства після затвердження актів приймання-передачі прийняти на баланс будівлі і споруди Міжгірного водосховища та забезпечити подання інформації згідно із пунктом 11 Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність.
Комісією, створеною відповідно до вказаного наказу, проведено приймання-передачу будівель і споруд Міжгірного водосховища зі складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, в державну власність з віднесенням до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України у господарське відання Сакського міжрайонного управління водного господарства, про що складено відповідний акт від 02.03.2012 р., який було затверджено головою Державного агентства водних ресурсів України 19.03.2012 р.( а.с. 29-31 т. 1)
Листом від 04.04.2012 №572 Кримське республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційне господарство м. Сімферополя" повідомило Сакське міжрайонне управління водного господарства про те, що після складання акту приймання - передачі від 02.03.2012 р. про передачу будівель та споруд Міжгірного водосховища у державну власність, у сферу управління Державного агентства водних ресурсів, в господарське віддання Сакського міжрайонного управління водного господарства, останнє не прийняло до експлуатації передані нерухомі об'єкти, у зв'язку з чим витрати на енергопостачання, охорону продовжує здійснювати Кримське республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційне господарство м. Сімферополя". Також зазначило, що витрати понесені в інтересах Сакське міжрайонне управління водного господарства станом на 09.04.2012 р. складають 67 045 грн. 85 коп., які було запропоновано повернути в місячний строк. (а.с. 205 т. 3)
Також, листами №02.1-976 та №971 від 04.04.2012 та №02.1-1127 від 20.04.2012р. позивач повідомив Міністра регіонального розвитку і житлово -комунального господарства Автономної Республіки Крим та Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по водогосподарському виробництву та зрошуваному землеробству про те, що відповідач не приступив до експлуатації Міжгірного водосховища, та зазначив, що витрати на електроенергію, охорону продовжує нести Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" (а.с. 33-34 т. 1).
Листом № 418.08/18 від 19.04.2012 р. відповідач повідомив позивача, що для прийняття на баланс водосховища слід надати проектну та виконавчу документацію по гідровузлу Міжгірне водосховище, правила експлуатації водосховища, паспорт водосховища, журнали спостережень по рокам експлуатації, державні акти на землю та усунути зауваження до акту приймання-передачі об'єктів нерухомого майна Міжгірного водосховища від 02.03.2012 р. (а.с. 64-65 т. 1)
Листом №02.1-1177 від 24.04.2012 р. Кримське республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційне господарство м. Сімферополя". вдруге повідомило відповідача про необхідність прийняття до експлуатації Міжгірне водосховище, та запропонувало для врегулювання правовідносин укласти договір з надання послуг охорони та відшкодування вартості понесених в інтересах Сакського міжрайонного управління водного господарства витрат. ( а.с. 36 т. 1).
Повний пакет документів на нерухоме майно Міжгірного водосховища, який дає можливість реалізувати процедуру взяття на баланс об'єктів, Сакське міжгірне управління водного господарства отримало лише 14.06.2012 р., що підтверджується витягом з балансу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційне господарство м. Сімферополя» ( а.с. 20 -21 т. 3).
Відповідно до наказу Сакського міжрайонного управління водного господарства № 39-Од від 15.06.2012 р. основні засоби Міжгірного водосховища було прийнято на баланс Сакського міжрайонного управління водного господарства від Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя".(а.с. 49-50 т. 1)
Після отримання бухгалтерського балансу, складеного на останню дату, з відміткою органа податкової служби про його прийняття витрати на утримання та експлуатацію Міжгірного водосховища з 16.06.2012 р. здійснюються Сакським міжгірним управлінням водного господарства за рахунок коштів, отриманих управлінням за надані послуги. ( а.с. 24 т. 3)
19.06.2012 позивач надіслав відповідачу вимогу вих. №1739 про сплату збитків за період з 02.03.2012 р. по 15.06.2012 р. в сумі 189 574,09 грн. ( а.с. 39 т. 1).
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на те, що Міжгірне водосховище повинно бути зараховано на баланс Сакського міжрайонного управління водного господарства з дати підписання акту приймання - передачі, а саме з 02.03.2013, чого зроблено не було. З метою запобігання наслідків залишення джерела питного водопостачання без нагляду, Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» в інтересах Сакського міжрайонного управління водного господарства поніс витрати для здійснення заходів з охорони водосховища від забруднення, засмічення та виснаження, а також забезпечення безпеки виробництва та постачання питної води за період з 02.03.2012 р. по 15.06.2012 р. в сумі 175 159,46 грн.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є вимоги Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» про стягнення з Сакського міжрайонного управління водного господарства витрат, понесених позивачем для здійснення заходів з охорони водосховища від забруднення, засмічення та виснаження, а також забезпечення безпеки виробництва та постачання питної води за період з 02.03.2012 р. по 15.06.2012 р. в сумі 175 159,46 грн.
Отже, до предмету доказування входять встановлення наявності чи відсутності обставин виникнення у Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах відповідача без його доручення.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зобов'язання, що виникають із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення врегульовано ст. ст. 1158 - 1160 Цивільного кодексу України (Глава 79)
Відповідно до вимог ст. 1158 Цивільного кодексу України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір. Особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів.
Суб'єктами вказаного зобов'язання є особа, майновим інтересам якої загрожує небезпека (господар, домінус) та особа, яка вчинила дії в інтересах господаря без його доручення (гестор).
Дії в інтересах іншої особи без доручення мають бути спрямовані на попередження, усунення або зменшення небезпеки настання невигідних для неї майнових наслідків.
Для того щоб вичинити дії у майнових інтересах іншої особи без її доручення (тобто фактичне втручання в справи іншої особи) підпадало під права цієї глави ЦК, потрібна наявність таких умов.
По-перше, це мають бути дії без доручення. Відсутність доручення означає відсутність (як до, так і в момент, коли особа почала здійснювати дії для запобігання шкоди) договору поруки, а також іншого договору, яким надавалися б певні повноваження або згода укласти такий договір у майбутньому.
По -друге, дії в майнових інтересах іншої особи повинні бути необхідними та доцільними. Необхідними є такі дії, без здійснення яких постраждали б майнові інтереси іншої особи або виконання обов'язків, які на неї покладені. Доцільність дій гестора означає, що вони мають бути виправданими в ситуації, яка склалася.
По -третє, навмисне здійснення дій у майнових інтересах іншої особи. Ця умова характеризує суб'єктивний момент, що свідчить про характер ставлення гестора до своїх дій та їх наслідків.
Гестор зобов'язаний при першій нагоді повідомити зацікавлену особу про вчинення дій в її інтересах. Ця умова пов'язана з тим, що хоч гестор і вчиняє дії, спрямовані на попередження, усунення або зменшення небезпеки, він все ж таки втручається у справи іншої особи (домінуса), чим певною мірою обмежує права домінуса та створює для нього обов'язки.
Якщо домінус не ухвалить дії гестора, то останній зобов'язаний їх припинити. Якщо ж заінтересована сторона схвалить ці дії, надалі до відносин сторін застосовуються правила відповідного договору.
За приписами ст. 1159 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.
Приписами ч. 1 ст. 1160 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.
Якщо гестор, діючи в інтересах домінуса, поніс у зв'язку з цим певні витрати, він має право на відшкодування фактично зроблених витрат. При цьому слід мати на увазі, що дії повинні бути виправдані обставинами справи. Положення цієї статті передбачають, що захист інтересів домінуса здійснюється за його рахунок.
Під фактично зробленими витратами, які виправдані обставинами справи, розуміються такі витрати, без яких майнові інтереси домінуса зазнали б шкоди. Ці витрати мають бути необхідними, доцільними та здійснюватися навмисно на користь іншої особи.
Аналізуючи вищенаведені дані норми законодавства, слід дійти висновку, що для виникнення у особи права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах іншої особи, необхідною є наявність певних умов: небезпека має загрожувати саме майновим інтересам господаря; небезпека настання невигідних для господаря майнових наслідків має бути реальною, а не уявною; дії гестора щодо запобігання попередженню, усунення або зменшення небезпеки настання невигідних майнових наслідків здійснюються ним за власною ініціативою, а не у зв'язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, а також відповідні дії не мають бути пов'язаними з виконанням службових чи інших, покладених відповідно до вимог закону, обов'язків; дії, вчинені гестором в інтересах іншої особи без її доручення, мають містити очевидну користь для заінтересованої особи; зобов'язання з відшкодування витрат, понесених особою у зв'язку з вчиненням нею дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення виникає за умови відсутності можливості отримати відповідну згоду на вчинення дій у її інтересах.
Відповідно до ст.ст.32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вирішуючи спір, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вчинені дії позивачем, на які він посилається, як на підставу заявлених вимог, не підпадають під правила глави 79 ЦК України, яка регулює правовідносини по вчиненню дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення, а тому відсутні правові підстави, передбачені ст. ст. 1158, 1160 ЦК України, для відшкодування відповідачем заявлених витрат.
Обговоривши доводи апеляційної скарги щодо належного повідомлення відповідача про вчинення дій в його майнових інтересах без доручення, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Посилаючись на належне виконання вимог ст.1158 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що двічі листами №972 від 04.04.2012 та № 02.1-1177 від 24.04.2012 р. повідомляв Сакське міжрайонне управління водного господарства про свої дії.
Крім того, листами № 02.1-976 від 04.04.2012 та №02.1.-1127 позивач попередив про свої дії Міністра регіонального розвитку житлово- комунального господарства АРК від 20.04.2012 р. та листом №971 від 04.04.2012 р. Голову Республіканського комітету АРК по водогосподарському будівництву та зрошуваному землеробству.
Вчинення дій, про які йдеться у ст. 1158 - 1160 ЦК, є правом особи, але реалізація цього права веде до виникнення у сторони відповідного зобов'язання, яке включає обов'язок при першій нагоді повідомити особі, в інтересах якої здійснюються дії без доручення, про здійснення цих дій.
Перший із них - це обов'язок при першій нагоді повідомити особі, в інтересах якої здійснюються дії без доручення, про здійснення цих дій «При першій нагоді», з урахуванням принципу розумності слід тлумачити як «негайно при появі можливості».
Аналізуючи зміст вказаних листів, колегія суддів вважає, що в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України вони не можуть вважатися належним доказом такого повідомлення, оскільки не містять повідомлення про вчинення дій в майнових інтересах Сакського міжрайонного управління водного господарства без його доручення, а лише вказують на необхідність прийняти до експлуатації Міжгірне водосховище, та вимогу сплатити понесені витрати.
Більш того лист № 02.1-1177 від 24.04.2012 р. містить пропозицію укласти договір з надання послуг охорони та відшкодування вартості понесених в інтересах Сакського міжрайонного управління водного господарства витрат, який відповідачем схвалений не був, згоди на укладення договору між сторонами досягнуто не було, що підтверджується листом Сакського МУВГ вих. № 612-10/03 від 06.06.2012 року.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що Державне агентство водних ресурсів, яке відповідно до Положення про Державне агентство водних ресурсів, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року № 453, є центральним органом виконавчої влади, до завдань якого входить здійснення функцій з управління об'єктами державної власності, що належить до сфери його управління, не отримувало повідомлення про вчинення позивачем дій в майнових інтересах Державного агентства водних ресурсів України. При цьому судом правильно зазначено, що спірне майно передане відповідачу в оперативне управління.
Основною визначальною ознакою зобов'язань, які розглядаються, є те, що дії однієї особи (гестора) здійснюються на користь іншої особи (домінуса) за власною ініціативною гестора, а не у зв'язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, а також взагалі без будь-якої попередньої вказівки домінуса.
Отже, не виконавши свій об'явок при першій нагоді повідомити відповідача про свої дії позивач втратив право вимагати відшкодування понесених витрат.
Таким чином, місцевий господарський суд, з урахуванням вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, правильно прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову через недоведеність позивачем підстав, з якими закон пов'язує можливість виникнення у нього права на відшкодування фактично понесених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах відповідача без його доручення, що є необхідним для застосування ст..ст. 1158,1160 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
Колегія суддів також вважає безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на бездіяльність Сакського міжрайонного управління водного господарства щодо неможливості своєчасно поставити Міжгірне водосховище на баланс, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття на баланс будівель та споруд Міжгірного водосховища 15.06.2012 р. був затверджений 19.03.2012 р. головою Державного агентства водних ресурсів України акт приймання - передачі основних засобів міжгірного водосховища, а також витяг з балансу складеного на останню дату, з відміткою органа податкової служби про його прийняття, отриманий Сакським міжрайонним управління водного господарство 14.06.2012 р.
Основні умови передачі об'єктів права державної власності в комунальну власність і навпаки передбачені Законом України від 3 березня 1998 року "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
Статтею 3 Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передбачено, що ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 2,5 Закону України « Про передачу об'єктів права держаної та комунальної власності» нерухоме майно передається з комунальної власності у державну власність за наявності згоди на передачу Кабінету Міністрів України.
Статтею 6 Закону України "Про передачу об'єктів права держаної та комунальної власності" визначено, що передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі. У разі передачі об'єктів, закріплених за самоврядною організацією, або об'єктів, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, орендованого майна, акцій (часток, паїв), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств, до складу комісії з питань передачі об'єктів включаються представники відповідно самоврядної організації або державного органу приватизації.
Частинами 5, 6 статті 7 Закону України «Про передачу об'єктів права держаної та комунальної власності» передбачено, що передача об'єктів права державної та комунальної власності оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
Разом з тим, пунктом 9 Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482, визначено, що передача об'єктів у державну власність оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання - передачі. Також у даному пункті зазначено, що до акта приймання - передачі, зокрема додається, бухгалтерський баланс (кошторис доходів і витрат), складений на останню звітну дату, з відміткою органу державної податкової служби про його прийняття.
Пунктом 11 Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482, на органи, до сфери управління яких передано комунальне майно, покладено обов'язок у двотижневий термін з дня затвердження акта приймання - передачі повідомити про таку передачу органи державної статистики, державної податкової служби, фінансові органи, Фонд державного майна для внесення відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Посилання заявника апеляційної скарги на бездіяльність Сакського міжрайонного управління водного господарства щодо неможливості своєчасно поставити Міжгірне водосховище на баланс об'єктів водосховища не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем повного пакету документів на нерухоме майно Міжгірного водосховища раніше вказаної дати.
Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що звертаючись до суду з вказаним позовом позивач не довів що витрати, понесені позивачем на здійснення заходів з охорони водосховища від забруднення, засмічення та виснаження, забезпечення безпеки виробництва та постачання питної води є виправданими та обґрунтованими, оскільки дії направлені на сплату електроенергії, податку на землю та заробітну плату свідчать про вчинення вказаних дій в своїх інтересах та на виконання зобов'язань, які виникли на підставі договорів, укладених, зокрема, позивачем.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.
За наведених вище обставин висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог відповідають вимогам закону та матеріалам справи.
Отже, при вирішенні спору, судом першої інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2013 року у справі № 5002-6/2091-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.І. Сікорська
Судді В.С. Голик
І.В. Черткова
Розсилка:
1. Кримське республіканське підприємство "Вода Криму"
(вул. Гурзуфська, 5,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)
2. Сакське міжрайонне управління водного господарства (вул. Промислова, 11-А,Саки,96500)
3. Державне агентство водних ресурсів України (вул. Червоноармійська, 8,Київ,01001)