2

Справа № 1/0901/7/2011

Провадження № 11/779/129/13

Категорія п.6 ч.2 ст.115 КК України

Головуючий у І інстанції Битківський Л.М.

Суддя-доповідач Іванів О.Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Іванів О.Й.,

суддів: Дячука В.М., Шкрібляка Ю.Д.,

з участю: секретаря судового засідання Іванюк Л.Є.,

прокурора Салиги О.В.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілих ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

засудженого ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_7, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 в його інтересах на вирок Богородчанського районного суду від 05 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого, українця, громадянина України, -

засуджено за п.6 ч.2 ст. 115 КК України на дванадцять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна; за ч.1 ст.263 КК України - на чотири роки позбавлення волі; за ч.3 ст.289 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.2 ст.194 КК України на п'ять років позбавлення волі; за ч.3 ст.357 КК України - на три місяці арешту.

На підставі ч.1,3 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначено засудженому покарання - дванадцять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

За ст.ст. 190 ч.4, 185 ч.2 КК України ОСОБА_7 виправдано.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередньо обраний - тримання під вартою, а термін відбуття покарання постановлено рахувати йому з 29.03.2010 року, з часу фактичного затримання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково. Постановлено стягнути з засудженого в користь потерпілої 300000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області 10494 грн. 32 коп. за проведення експертиз. Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винними в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_2 з корисливих мотивів, у незаконному придбанні, зберіганні та носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, у незаконному заволодінні транспортним засобом, що було поєднано із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, умисному знищенні чужого майна шляхом підпалу, а також в незаконному заволодінні паспортом та іншими важливими особистими документами потерпілого.

Як встановив суд, засуджений вчинив злочини при наступних обставинах.

Будучи знайомими між собою з 2008 року та увійшовши в довіру до ОСОБА_2, ОСОБА_7 став позичати значні суми грошових коштів під відсотки у потерпілого, який, сподіваючись на отримання матеріального зиску від посередництва, сам позичав необхідні ОСОБА_7 кошти у своїх знайомих. Внаслідок неспроможності повернути потерпілому позичені кошти, точна сума яких судовим слідством не встановлена, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_2 уступити своє право на володіння земельною ділянкою площею 0,20 га по АДРЕСА_3, яка перебувала у його користуванні відповідно до договору оренди.

Не бажаючи в подальшому виконувати свої зобов'язання, діючи з корисливих спонукань, ОСОБА_7 вирішив вбити потерпілого, вигадавши з цією метою історію про продаж на території Хустського району Закарпатської області піщаного кар'єру за привабливою ціною нібито знайомим його тестя, і запропонував ОСОБА_2 разом з ним придбати частку у цьому кар'єрі.

27.03.2010 року близько 08 год., за попередньою домовленістю із ОСОБА_7, ОСОБА_2 власним автомобілем марки ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1, приїхав до будинку АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_7, і залишив там свій автомобіль, і разом з ОСОБА_7, на автомобілі останнього, марки «Нісан Мікра», державний номерний знак НОМЕР_2, виїхали з м. Івано-Франківська у напрямку Закарпатської області. При цьому, діючи з умислом, спрямованим на вбивство ОСОБА_2, ОСОБА_7 взяв із собою пістолет, виготовлений за зразком пістолету системи Браунінга 1906 року іспанського виробництва типу Мартін під 7,65 патрон «Браунінг М.1897» та набої до нього, який придбав завчасно за невстановлених слідством обставин.

Втілюючи свій план на позбавлення життя ОСОБА_2, ОСОБА_7 запропонував потерпілому, рухаючись на Закарпаття, заодно оглянути закинуті військові споруди та об'єкти, які можна було б демонтувати та продати з них будівельні матеріали. ОСОБА_2 на вказану пропозицію погодився і засуджений в с. Ценжів, Тисменицького району Івано-Франківської області звернув з траси на лісову дорогу, якою вони доїхали до території колишньої військової частини А-2021, що знаходиться в лісовому масиві, наближеному до с.Гринівка, Нивочинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області.

Приблизно о 9 год. 30 хв., реалізуючи свій умисел на вбивство ОСОБА_2, ОСОБА_7, під приводом огляду підземної частини військових комунікацій заманив ОСОБА_2 у глиб бункеру. Скориставшись моментом, коли потерпілий повернувся до нього спиною і направлявся до виходу, ОСОБА_7, діючи умисно, з метою позбавлення життя потерпілого, з корисливих спонукань, із пістолету здійснив один прицільний постріл з невеликої відстані в життєво важливу ділянку тіла - голову ОСОБА_2, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких потерпілий тут же на місці події помер.

З метою приховання слідів злочину ОСОБА_7 витягнув з кишені куртки ОСОБА_2 ключі від його автомобіля, а також підібрав два мобільних телефони марки «Нокіа 1209» та «Самсунг» Е1880І». Від території військового містечка до м. Івано-Франківська, намагаючись не привернути до себе уваги, ОСОБА_7 повернувся іншою дорогою через с. Грабівка та Завій Калуського району, Івано-Франківської області, де по дорозі, приховуючи сліди злочину, викинув на узбіччя в районі с. Майдан, Тисменицького району мобільні телефони потерпілого. Повернувшись додому, ОСОБА_7 переодягнувся в інший одяг, а взуття та куртку, у яких був на момент скоєння злочину, поклав до автомобіля ОСОБА_2, яким незаконно заволодів та виїхав ним з міста в протилежному до місця вчинення вбивства напрямку. Заїхавши на територію лісового масиву поблизу с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області, незаконно заволодів паспортом ОСОБА_2, посвідченням водія на його ім'я, свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу, які знаходились в салоні автомобіля. Після цього, з метою приховання слідів злочину, облив автомобіль заздалегідь приготовленим бензином та підпалив його разом з своїм одягом.

Внаслідок вчиненого підпалу належний ОСОБА_2 автомобіль було повністю знищено, чим заподіяно матеріальних збитків на суму 33243,35 грн.

В подальшому, рухаючись дорогою від місця, де ним було підпалено автомобіль, до колиби «Смерекова хата», ОСОБА_7 викинув в придорожні чагарі паспорт потерпілого та його документи на транспортний засіб.

В апеляціях:

- потерпіла ОСОБА_8 ставить питання про скасування вироку суду і постановлення нового вироку з призначенням ОСОБА_7 більш суворого покарання та задоволення цивільного позову в розмірі 1200000 гривень;

- засуджений ОСОБА_7 вважає, що рішення суду не ґрунтується на вимогах закону, що зібрані в процесі досудового слідства докази є непрямими, похідними, сфальсифікованими і підігнаними під штучно створене обвинувачення і неправильно та необ'єктивно оцінені судом. Зазначає, що жодного з інкримінованих йому злочинів не вчиняв, тому просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати його в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч.2 п.6, 263 ч.1, 289 ч.3, 194 ч.2, 357 ч.3 КК України.;

- захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого зазначає, що вирок суду є незаконним у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства, необґрунтованістю засудження при відсутності доказів вини та неповноти досудового слідства, просить обвинувальний вирок скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_7 направити прокурору Івано-Франківської області для проведення додаткового розслідування. Також просить змінити запобіжний захід засудженому з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі;

- захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого вважає, що суд першої інстанції прийшов до висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, допустив істотні порушення кримінально-процесуального законодавства - було порушено право засудженого на захист, допустив однобічність та неповноту судового слідства, не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а також не зазначив у вироку чому взяв до уваги суперечливі докази, відкинувши інші. Просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 в скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч.2 п.6, 263 ч.1, 289 ч.3, 194 ч.2, 357 ч.3 КК України;

- захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого вважає, що вирок суду постановлений з порушенням норм процесуального закону, необґрунтований, незаконний. При розгляді справи судом допущено неповноту судового слідства, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просить вирок скасувати, а справу направити прокурору на додаткове розслідування, запобіжний захід засудженому з тримання під вартою змінити на підписку про невиїзд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілих, їх представника, які просять задовольнити апеляцію потерпілої ОСОБА_8, заслухавши пояснення засудженого, його захисників, які підтримали доводи поданих апеляцій в інтересах засудженого і просять їх задовольнити, заслухавши пояснення прокурора, яка вирок суду вважає законним та обґрунтованим і апеляції просить залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, провівши судове слідство у частковому обсязі, колегія суддів вважає, що подані по справі апеляції підлягають до часткового задоволення в частині скасування вироку з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 323, 324, 334 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і належно мотивованим.

Відповідно до положень ч.1 ст.334 КПК України 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. Нечітке і неконкретне формулювання обвинувачення є безумовною підставою до скасування вироку. Сформулювавши у мотивувальній частині вироку обвинувачення, яке визнане судом доведеним, суд по кожному епізоду обвинувачення викладає докази, покладені ним в обґрунтування висновків. Суд має проаналізувати фактичні дані, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, підсудних, висновках експертів та в інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.

При розгляді даної справи судом першої інстанції вказаних вимог закону дотримано не було.

Суд першої інстанції, формулюючи обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст.263 КК України, встановив, що засуджений незаконно придбав, зберігав та носив вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу. При цьому, в порушення вимог кримінально - процесуального закону, суд не зазначив ні місця ні часу вчинення вказаного злочину, не встановив обставин придбання ОСОБА_7 зброї, у зв'язку з чим формулювання обвинувачення є неконкретним, і в обґрунтування своїх висновків по зазначеному обвинуваченню поклав лише імовірний висновок балістичної експертизи, не проаналізувавши інших фактичних даних, що стверджують чи спростовують обвинувачення. Також ОСОБА_7 органами досудового слідства за ч.1 ст.263 КК України було пред'явлено і незаконне придбання, зберігання та носіння без передбаченого законом дозволу бойових припасів, що залишилось поза увагою суду, який, зменшивши обсяг пред'явленого обвинувачення за вказаною статтею, жодних підстав для визнання цієї частини обвинувачення недоведеною не навів.

Визнаючи засудженого винним у вчиненні умисного вбивства потерпілого з корисливих мотивів суд зазначив, що «точні суми боргових зобов'язань між підсудним та потерпілим в ході судового слідства не встановлено», а також прийшов до висновку, що обвинувачення ОСОБА_7 у заволодінні шляхом шахрайства коштами та майном потерпілого не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та виправдав засудженого за ст.190 ч.4 КК України, фактично спростувавши мотив вбивства.

Судом не встановлено яку суму коштів ОСОБА_7 був винен ОСОБА_2 і яку саме суму не бажав повернути, тому висновок суду про вчинення засудженим умисного вбивства потерпілого з корисливих мотивів ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим.

Оскільки вирок суду щодо виправдання ОСОБА_7 за ст.ст.190 ч.4,185 ч.2 КК України учасниками судового розгляду не оскаржувався, то апеляційною інстанцією відповідно до вимог ч.1 ст.365 КПК України 1960 року в цій частині не перевіряється.

За наведених обставин, при наявності суперечливих формулювань і висновків, внаслідок порушення судом вимог ст.334 КПК України 1960 року, що не може бути усунуто при апеляційному розгляді справи, обвинувальний вирок відносно ОСОБА_7 слід скасувати в повному обсязі, так як обвинувачення за ст.ст.289 ч.3, 194 ч.2, 357 ч.3 КК України тісно пов'язані з пред'явленим йому обвинуваченням за ст.ст. 115 ч.2 п.п.6,9, 263 ч.1 КК України, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд, при якому усунути зазначені порушення, більш повно та всесторонньо дослідити обставини справи, дати належну оцінку всім зібраним доказам та постановити законне і обґрунтоване рішення.

При новому судовому розгляді необхідно перевірити й інші доводи поданих апеляцій, а також слід ретельно перевірити наведені в апеляціях засудженого та його захисників доводи щодо непричетності ОСОБА_7 до інкримінованих йому злочинів, при необхідності, з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, відповідно до положень ст.315-1 КПК України 1960 року, доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії.

Підстав для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі, про що ставиться питання в апеляціях захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_9, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляції потерпілої ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_7, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 в його інтересах задовольнити частково.

Вирок Богородчанського районного суду від 05 грудня 2012 року щодо ОСОБА_7 в частині його засудження за ст.ст. 115 ч.2 п.6, 263 ч.1, 289 ч.3, 194 ч.2, 357 ч.3 КК України скасувати, а справу в цій частині направити в той же суд на новий судовий розгляд іншим складом суду.

Запобіжний захід ОСОБА_7 - тримання під вартою, залишити без змін.

Головуюча О.Й. Іванів

Судді: В.М. Дячук

Ю.Д. Шкрібляк

Згідно з оригіналом

Суддя О.Й. Іванів