Справа № 345/556/13-к

Провадження № 11-кп/779/30/13

Категорія ч.1 ст.304 КК України

Головуючий у І інстанції Бойко М.Я.

Суддя-доповідач Іванів О.Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Іванів О.Й.,

суддів: Флісака Р.Й., Поповича С.С., з участю: секретаря судового засідання Лавриновича С.Я..,

прокурора Шутки І.І.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12012090170000404 щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в його інтересах, на вирок Калуського міськрайонного суду від 12 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.185 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Згідно ст. 76 КК України покладено на обвинуваченого певні зобов'язання.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб.

Як встановив суд, кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин: 28.12.2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3, користуючись допомогою водія ОСОБА_5, якому не було відомо про їхні злочинні наміри, з АДРЕСА_2, викрали належний ОСОБА_6 причеп марки МАЗ - 8926, 1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, відбуксирувавши його на металоприймальну базу «Галтекс», що в м.Калуші, де здали на металобрухт, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на загальну суму 16 000 гривень.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 вважає, що вирок суду є надто суворим, оскільки не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував ті пом'якшуючі покарання обставини, на які посилається у вироку, а також не дотримався вимог ст.103 КК України та не розглянув питання доцільності застосування до обвинуваченого ст.105 КК України. Просить вирок суду першої інстанції змінити у бік пом'якшення, застосувавши п.3 ст.105 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передавши його під нагляд матері.

Цим же вироком засуджено за ст.ст.185 ч.2, 304 ч.1 КК України і ОСОБА_4, який апеляційної скарги на вирок суду не подавав.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що у вчиненому розкаюється, повністю усвідомив неправомірний характер своїх дій, обіцяє в майбутньому подібного не вчиняти, просить передати його під нагляд матері;

- захисник обвинуваченого підтримав подану апеляційну скаргу, зазначив, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого і особі ОСОБА_3 та з врахуванням того, що матір обвинуваченого, яка працює вихователькою в дитячому будинку, і характеризується з позитивної сторони, має вплив на сина, просить звільнити обвинуваченого від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передавши його під нагляд матері;

- прокурор вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення;

З'ясувавши всі обставини справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, за який він засуджений, а також правильність кваліфікації його дій не оспорюються апелянтом і апеляційному перегляду згідно ст.404 КПК України не підлягають.

Згідно положень ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та пом'якшуючі покарання обставини: повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, позитивну характеристику за місцем проживання, сприяння у розкритті кримінального правопорушення, повне відшкодування шкоди потерпілому, дані про особу обвинуваченого, що судиться вперше і злочин вчинив у неповнолітньому віці.

Що стосується покликання захисника в апеляційній скарзі про необхідність застосування до обвинуваченого п.3 ст.105 КК України і звільнення його від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, то такі доводи колегія суддів вважає не обґрунтованими.

Відповідно до ст.105 КК України звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру є специфічним заходом, який застосовується лише щодо неповнолітніх. Мається на увазі, що така особа має бути неповнолітньою на момент розгляду кримінального провадження судом, тобто звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням вказаних заходів має застосовуватися лише щодо осіб, які є неповнолітніми під час розгляду кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.74) і на час постановлення вироку був неповнолітнім, проте звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру є правом суду, а не його обов'язком.

На момент апеляційного розгляду обвинувачений являється повнолітнім, тому колегія суддів вважає, що застосування примусових заходів виховного характеру щодо особи, яка вже досягла повноліття, є недоцільним, оскільки ці заходи не в змозі справити на неї очікуваний вплив.

З огляду на наведене підстав для зміни вироку суду відносно обвинуваченого ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 376, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, вирок Калуського міськрайонного суду від 12 березня 2013 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Головуюча О.Й. Іванів

Судді: Р.Й. Флісак

С.С. Попович

Згідно з оригіналом

Суддя О.Й. Іванів