УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2013 р. Справа № 29380/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,
за участю секретаря Губач Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 року у справі №2а-2415/10/0308 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.03.2010 року №0012171750/0,
встановив:
В березні 2010 року позивач - Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.03.2010 року №0012171750/0.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході ведення господарської діяльності було укладено ряд усних договорів про поставку олії соняшникової контрагентом позивача. Дані господарські операції знайшла своє відображення в обліку СПД ОСОБА_1, та з них підприємцем сплачено всі передбачувані суми податків, які передбачені чинним законодавством України. До перевірки представлено належним чином оформлені документи, що підтверджують факти здійснення операцій, які складені у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» і відповідно у підприємця є всі підстави для формування податкового кредиту.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 04.03.2010 року №0012171750/0; стягнуто на користь позивача судовий збір.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт вказує на те, що наявність у покупця - СПД ФО ОСОБА_1 лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до складу податкового кредиту, зокрема, виданих продавцем - ПП «Легіон-Тур» податкових накладних, не є безумовною підставою для їх включення до складу податкового кредиту. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що ПП «Легіон-Тур» суми податку на додану вартість не сплачувало до Державного бюджету України. Тому включення СПД ФО ОСОБА_1 до податкового кредиту податку на додану вартість, який не був сплачений продавцем товару до бюджету, є неправомірним. Окрім вказаного, судом першої інстанції не взято до уваги відповідь ДПІ у Шевченківському районі, згідно з якою встановлено, що ПП «Легіон-Тур» за юридичною адресою не знаходиться, а також те, що прокуратурою м. Львова за матеріалами ГВПМ ДПІ у м. Львові порушено кримінальну справу № 183-03-28 відносно директора ПП «Легіон-Тур» ОСОБА_2 за статтею 212 ч. З КК України. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 29.05.2009р. кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.212 Кримінального кодексу закрито, у зв'язку з актом амністії, який усуває застосування покарання за вчинене діяння. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в позові відмовити.
В судовому засідання представник позивача апеляційну скаргу заперечив за її безпідставністю з мотивів, аналогічних наведеним в адміністративному позові. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апелянт уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, місце та час проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційну скаргу не належить задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 щодо взаємовідносин з ПП «Легіон Тур» за листопад 2008 року - березень 2009 року та складено Акт №85/172/НОМЕР_1 від 23 лютого 2010 року. Згідно з Актом перевірки, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.7.4. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 20 000,00 грн., в тому числі за листопад 2008 року - на 5 000,00 грн., за грудень 2008р. - на 6 666,67 грн. та за березень 2009 року - на 8 333,33 грн. Внаслідок цього занижено суми ПДВ, що підлягали нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками листопада 2008 року - на 5000,00 грн., грудень 2008 року - на 4877,67 грн., січень 2009 року - на 821,00 грн. і березень 2009 року - на 661,33 грн.
На підставі вказаного Акта винесено податкове повідомлення - рішення №0012171750/0, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30 000 грн. (в т.ч. 20000 грн. - основного платежу і 10000 грн. - штрафних санкцій).
В основу прийняття зазначеного рішення контролюючим органом було покладено висновок щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за наслідками виконання усного договору на поставку олії соняшникової. ПДВ в сумі 20 000,00 грн., який СПД - ФО ОСОБА_1 включила до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Легіон-Тур», в листопаді 2008 року (податкова накладна від 25.11.08 № 25/11-26 на суму 30 000,00 грн., ПДВ - 5 000,00 грн.); в грудні 2008 року (податкова накладна від 25.12.08 № 25 на суму 40 000,02 грн., ПДВ -6 666,67 грн.) та в березні 2009 року (податкова накладна від 30.03.09 № 30/03-26 на суму 50 000,00 грн., ПДВ - 8 333,33 грн.) ПП «Легіон-Тур» до складу податкових зобов'язань з ПДВ не включив.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції врахував надані позивачем докази, а саме: податкову накладну від 25.11.2008 року №25/11-26; податкову накладну від 25.12:2008 року №25, накладну від 25.12.2008 року №25; податкову накладну від 30.03.2009 року №30/03-26, накладну від 30.03.2009 року №30/03-26.
Аналізуючи вказані докази, суд першої дійшов правильного висновку, що такі підтверджують те, що ПП «Легіон-Тур» було передано СПД-ФО ОСОБА_1 в листопаді 2008 року 4 629,63 кг олії соняшникової на суму 30 000 грн. в тому числі ПДВ - 5 000 грн., в грудні 2008 року 5299,42 кг олії соняшникової на суму 40 000 грн. в тому числі ПДВ - 6666,67 грн., в березні 2009 року 8012,82 кг олії соняшникової на суму 50000 грн. в тому числі ПДВ - 8333,33 грн.
Колегія суду поділяє думку суду першої інстанції, що вищезазначені первинні документи в повному обсязі відображають зміст господарської операції та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Загальна вартість поставленої олії соняшникової, що становить 120000 гривень, в тому числі ПДВ - 20000 гривень була оплачена позивачем відповідно до платіжних доручень № 35 від 24.12.2008 року, № 12 від 31.03.2009 року, квитанцій прибуткових касових ордерів №25/11-05, №26/11-09, №27/11-04 від 25.11.2008 року.
За згаданими господарськими операціями позивачем було сформовано податковий кредит.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону).
Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.
Приписами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 наведеного Закону установлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.
Позивачем на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством. Згідно з долученими до матеріалів платіжними документами позивачем здійснено оплату за отримані товарно-матеріальні цінності.
Також чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по даній категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Для підтвердження факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності та наявність господарської мети при придбанні товарів у ПП «Легіон-Тур» позивачем подано: накладні, видаткові накладні, податкові накладні, які підтверджують реалізацію олії соняшникової позивачем своїм контрагентам: ТОВ «Хуст Хліб», ТОВ «Егма», ТОВ «Гал -Дар», ТОВ «Ласок», ТОВ ТВК «Львівхолод», Львівський слідчий ізолятор.
Щодо покликання відповідача на незнаходження контрагента позивача - ПП «Легіон-Тур» за місцезнаходженням, суд першої інстанції підставно не взяв їх до уваги, посилаючись на відсутність в законодавстві норми, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність трудових та матеріальних ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит та витрати лише за їх наявності.
Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування такого кредиту і має документальне підтвердження його розміру.
Таким чином, суд першої інстанції підставно та обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, через що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 року у справі №2а-2415/10/0308 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений 04.11.2013 року.
Головуючий суддя : Костів М.В.
Судді: Шавель Р.М.
Савицька Н.В.