донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.11.2013р. справа №908/2654/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Манжур В.В., Москальової І.В.
Секретар: Прожерін О.О.
За участю представників сторін:
від прокуратури: Кучер А.Ю. за посвідченням;
від позивача: Шеремет З.В. по дов., Зубар О.А. по дов.;
від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терем ДТД», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2013р. (повний текст від 04.10.2013р.) у справі №908/2654/13 (суддя Мірошниченко М.В.)
за позовом Прокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терем ДТД», м. Запоріжжя
про зміну договору
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Комунарського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терем ДТД», м. Запоріжжя, про зміну п.9 договору оренди земельної ділянки від 06.09.2005р., укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «Терем ЛТД», площею 0,2223га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 20, для розташування офісу, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК При Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 06.09.2005р. за №040526100564, шляхом викладення його в наступній редакції: «п.9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 101544,19грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року».
Рішенням від 01.10.2013р. господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з огляду на їх відповідність вимогам чинного земельного та податкового законодавства в частині здійснення розрахунків за оренду землі, а також нормативним актам Запорізької міської ради.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2013р. у справі №908/2654/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що по-перше, повноваження прокурора, який підписав позовну заяву у даній справі, повинні бути підтверджені печаткою відповідної установи, чого в даному випадку прокурором зроблено не було, а отже, за висновком скаржника, позовну заяву повинно було бути повернуто судом на підставі п.1 ст.63 ГПК України.
По-друге, заявник апеляційної скарги наголошує, що прокурором не обґрунтовано, в чому саме в даному випадку полягає порушення інтересів держави, за захистом яких ним було подано відповідний позов, натомість зміна такої істотної умови як ціна договору змусить саме відповідача переглядати свої господарські плани, вносити корективи до них та віднайти додаткові кошти на забезпечення своєчасної оплати земельного податку.
Крім того, апелянт звертає увагу судової колегії на те, що Податковий кодекс України набрав чинності після укладання сторонами спірного договору, а отже його приписи неповинні застосовуватись до даних правовідносин. До того ж, за твердженням скаржника, відповідач жодним чином не був повідомлений про розгляд будь-яких пропозицій стосовно зміни розміру нової оцінки земельної ділянки, і, як наслідок, збільшення орендної плати.
Вищевикладене, на думку скаржника, не було прийнято до уваги судом першої інстанції, що свідчить про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а отже - є підставою для його скасування.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 28.10.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаного представника за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Запорізької міської ради №44/187 від 20.04.2005р. між Запорізькою міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терем ЛТД» (орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований у Запорізькій РФ ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 06.09.2005р. за №040526100564), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2223га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 20, для розташування офісу строком на 10 років.
Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1010575,80грн. ( в цінах 2005 року).
Згідно п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 10105,76грн. за календарний рік в цінах 2005 року.
Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом (п.12 договору).
Відповідно до п.32 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.
Згідно з матеріалами справи, зазначена земельна ділянка була передана орендарю за актом прийому-передачі від 06.09.2005р.
В подальшому, з набранням чинності Податковим кодексом України, відповідно до рішення Запорізької міської ради №9 від 18.01.2008р. «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 27.12.2006р. №14 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі», рішення Запорізької міської ради №79 від 03.03.2008р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», а також рішення Запорізької міської ради №16 від 27.07.2011р. «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя», позивач, керуючись ст. 188 ГК України, звернувся до відповідача з пропозицією №01-21/02549 від 11.09.2012р. про внесення змін до договору оренди землі від 06.09.2005р. №040526100564 шляхом викладення п.5 у наступній редакції: «нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3384806,49грн. в цінах 2012 року», та шляхом викладення п.9 договору наступним чином: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 101544,19грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2012 року».
Листом №23/12 від 03.10.2012р. відповідач заперечив проти внесення відповідних змін до вказаного договору, у зв'язку з чим міська рада повторно звернулась до орендаря із листом №01/02-21/01551 від 13.05.2013р., до якого додала додатковий договір та розрахунок орендної плати за земельну ділянку. У зазначеній пропозиції позивач наполягав на зміні п.9 договору оренди землі від 06.09.2005р. шляхом викладення його в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 101544,19грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року». Однак у відповідь листом №16 від 04.06.2013р. відповідач вдруге відмовився від внесення до договору вказаних змін.
Викладене зумовило звернення прокурора до суду в інтересах держави, які полягають в тому, що власник землі - держава в особі Запорізької міської ради, не отримує орендну плату в обсязі, передбаченому законодавством, що викликає необхідність приведення договору оренди земельної ділянки до вимог чинного законодавства в частині визначення орендної плати за землю.
Як зазначалось вище, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги прокурора у повному обсязі.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, розмір орендної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель.
Пунктом 274.1 ст. 274 вказаного Кодексу визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
В силу перехідних положень Земельного кодексу України (чинні на момент укладання спірного договору), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради. Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо земель, які перебувають у державній та комунальній власності, є Запорізька міська рада, яка має повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.
З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2011р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі», згідно з додатком до якого визначення розміру орендної плати за всі земельні ділянки (за виключенням пунктів, зазначених у додатку) здійснюється з урахуванням коефіцієнту 3.
Крім того, рішенням Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012р. до вказаного рішення №16 було внесено зміни, однак відповідно до п.1 додатку до зазначеного рішення, розмір орендної плати за усі земельні ділянки, крім пунктів, наведених нижче, розраховується з урахуванням коефіцієнту 3.
З матеріалів справи вбачається, що нормативна грошова оцінка наданої відповідачу в оренду земельної ділянки складає 3384806,49грн. (технічне завдання на розрахунок нормативної грошової оцінки землі, витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки), з огляду на що розмір орендної плати за вищевказаним договором у відповідності з приписами чинного законодавства повинен складати 101544,19грн.
Таким чином, пункт 9 договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем 06.09.2005р., не відповідає вимогам Податкового кодексу України в частині визначення орендної плати.
Згідно матеріалів справи, Запорізька міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, проте матеріали справи не містять доказів вирішення цього питання у досудовому порядку.
Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).
При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
За таких обставин, оскільки з наявних в матеріалах справи рішень Запорізької міської ради вбачається про затвердження коефіцієнтів, які використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, за наявності в договорі оренди землі умов про можливість перегляду розміру орендної плати, враховуючи приписи чинного земельного та податкового законодавства, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Вищевикладене спростовує доводи заявника апеляційної скарги про те, що обставини, взяті судом першої інстанції за основу при задоволенні позову, не передбачені ні договором, ні законом як підстави для зміни розміру орендної плати, а також про те, що приписи Податкового кодексу України повинні застосовуватись лише до правовідносин, які виникли після введення його в дію. Крім того, безпідставними є посилання апелянта на необхідність скріплення підпису прокурора на позовній заяві відповідною печаткою, оскільки ст. 54 ГПК України такої вимоги не містить. Що стосується тверджень скаржника про необізнаність із розглядом міською радою будь-яких пропозицій стосовно зміни розміру нової оцінки земельної ділянки, і, як наслідок, збільшення орендної плати, апеляційний господарський суд зазначає, що рішення Запорізької міської ради №16 від 27.07.2011р. та №37 від 26.06.2012р. на час розгляду справи є чинними і розповсюджені у встановленому законом порядку.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами та обставинами справи, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2013р. у справі №908/2654/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2013р. (повний текст від 04.10.2013р.) у справі №908/2654/13 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терем ДТД», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2013р. (повний текст від 04.10.2013р.) у справі №908/2654/13 - залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: В.В. Манжур
І.В. Москальова
Надруковано примірників - 7
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
2-прокуратіру
1-господарському суду
1-ДАГС