Апеляційний суд міста Києва
1[1]
У Х В А Л А
Іменем України
07 листопада 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді Новова С.О.,
суддів: Мосьондза І.А., Полтавцевої Г.А.,
секретаря судового засідання - Трончука М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12012110000000672 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року відносно
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Хлібодар, Решетіловського району Полтавської області, раніше неодноразово судимого, останній раз 17.02.2009 року Солом'янським районним суду м. Києва за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 05.09.2011 року умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 1 рік 2 місяці 21 день, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, без постійного місця проживання в м. Києві,
та
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Марганець Дніпропетровської області, не маючого судимості в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, без постійного місця проживання в м. Києві,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - Тертичного О.А.,
в с т а н о в и л а:
Згідно з вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та засуджено до покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців кожного.
Відповідно до вимог ст. 71 КК України, до покарання призначеного ОСОБА_1 за даним вироком, суд частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 17.08.2009 року та остаточно призначив йому покарання, за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Цим же вироком суд залишив без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_4, а також вирішив питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Як встановлено вироком суду ОСОБА_1 повторно, спільно з ОСОБА_3 скоїли таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище, за таких обставин.
21 жовтня 2011 року, приблизно о 02 год. 00 хв., ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3. проходячи поруч з будинком АДРЕСА_4, побачили прибудову під балконом, яка використовувалась потерпілим ОСОБА_4, як сховище для зберігання особистих речей і предметів та вхід до якої з вулиці закривався на металеву решітку.
Побачивши вказану прибудову, у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на проникнення до вказаного сховища та таємне викрадення чужого майна.
На виконання свого злочинного умислу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прослідували до прибудови під балконом квартири АДРЕСА_1, розташованої на першому поверсі вказаної будівлі, яка належить ОСОБА_4, де за допомогою фізичної сили відірвали решітку, яка перекривала вхід до вказаного сховища, та проникли до нього.
Проникнувши у вказану прибудову, ОСОБА_1, діючи в групі, за попередньою змовою з ОСОБА_3, 21.10.2011 року, приблизно о 02 год. 00 хв., таємно викрали майно ОСОБА_4, а саме: три тормозні барабани від напівпричепа до вантажівки, вуглекислотний балон чорного кольору з чорного металу та пилосос «Wirbel-960», чим завдали останньому матеріальної шкоди на загальну суму 4196 грн. 44 коп.
Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перенесли і заховали викрадене майно за гаражами, які знаходяться поблизу будинку № 34 по бульвару І. Лепсе в м. Києві.
В той же день, приблизно о 08 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, разом з ОСОБА_3 частину викраденого майна, а саме: тормозний барабан від напівпричепа вантажного автомобіля та металевий бак від пилососу віднесли до пункту прийому вторинної сировини, розташованого по вул. Качалова, 1 в м. Києві, та продали викрадене майно ОСОБА_5, отримавши від останнього грошові кошти в сумі 25 грн.
Іншими викраденими речами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розпорядились на власний розсуд.
В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були затримані співробітниками Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Не погоджуючись із зазначеним вироком, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, а справу відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпаністю можливостей їх отримання.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник обвинуваченого посилається на те, що у вироку вина обвинувачених у таємному викраденні майна ОСОБА_4, підтверджується показаннями потерпілого, самих обвинувачених, їх явками з повинною, показаннями свідка ОСОБА_5 та протоколами відповідних слідчих дій.
Разом з тим, як вважає захисник, в ході судового розгляду не доведена та не підтверджується жодними доказами причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до таємного викрадення частини зазначеного у вироку майна, а саме: двох тормозних барабанів, вуглекислотного балону та пилососу «Wirbel-960». В основу обвинувачення у викраденні цього майна покладено показання потерпілого ОСОБА_4, які не підтверджуються жодними доказами, вартість металевого баку не встановлена, а вартість тормозного барабану викликає сумніви, оскільки не встановлена його придатність до експлуатації.
У зв'язку з викладеним захисник обвинуваченого вважає, що докази причетності до скоєння кримінального правопорушення не можуть ґрунтуватись лише на показаннях потерпілого, а повинні підтверджуватись сукупністю доказів у справі.
Вказаний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_3 в апеляційному порядку, як самим обвинуваченим, так і його захисником не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого та вважав необхідним вирок залишити без змін, а скаргу - без задоволення; провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги захисника, оскаржуване ним судове рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та дотриманням вимог щодо кримінального провадження, які передбачені КПК України.
Свої висновки щодо доведеності вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, суд першої інстанції обґрунтував на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду та які суд оцінив у відповідності до вимог, передбачених ст. 94 КПК України.
Зокрема, крім часткового визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, його вина, як і вина обвинуваченого ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повністю підтверджується тими доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду.
При цьому, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, в основу обвинувального вироку лягли не тільки показання потерпілого ОСОБА_4, а й інші докази, на які суд послався у своєму вироку.
Так, свідок ОСОБА_5 підтвердив у судовому засіданні той факт, що 21.10.2011 року, він погодився на пропозицію ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та купив у них за 25 гривень металеві предмети, які вони несли з собою, а саме металевий диск від колеса автомобіля та металеву діжку, які залишив у пункті прийому вторинної сировини, де працював приймальником.
В подальшому, як показав у суді зазначений свідок, до приймального пункту приїхали працівники міліції, від яких йому стало відомо, що куплені ним речі є викраденими. Після цього працівники міліції провели огляд приміщення приймального пункту та вилучили вказані металеві речі.
Крім цього, суд послався у вироку і на інші докази, зокрема дані, які містяться: в протоколі огляду місця події - підсобного приміщення під балконом квартири ОСОБА_4 від 21.10.2011 року, звідки було викрадене майно потерпілого; протоколі огляду місця події - приміщення пункту прийому вторинної сировини від 22.10. 2011 року, де були виявлені та вилучені речі, викрадені з прибудови під балконом квартири, яка належить потерпілому ОСОБА_4, а саме металевий диск від колеса вантажного автомобіля та металевий бак; в протоколах впізнання від 24.10.2011 року за участю свідка ОСОБА_5, під час яких останній впізнав по фотознімкам ОСОБА_1 і ОСОБА_3, як осіб, які принесли на продаж металеві предмети, що в подальшому були вилучені як крадені; в протоколі огляду предметів від 23.10.2011 року, які були вилучені з пункту прийому вторинної сировини та приєднані до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів; у висновку експерта КНДІСЕ від 19.07.2013 року № 4537-4540/13-54, який проводив під час розгляду справи в суді товарознавчу експертизу.
Оцінивши ці та інші докази, які були досліджені в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочину за обставин, наведених у вироку та правильно кваліфікував їх дії за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб та поєднана з проникненням у сховище, а обвинуваченим ОСОБА_1 ще й повторно.
При цьому, у вироку суду наведені також відповідні мотиви, на підставі яких суд першої інстанції відхилив доводи обвинувачених та їх захисника, на які вони посилалися в судовому засіданні, як на обставини, що свідчать про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_3, поєднаної з проникненням у сховище.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не містить в собі доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, як щодо доведеності вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину, так і правильності юридичної кваліфікації скоєного ними.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог закону, передбачених ст. 65 КК України, призначивши його з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, як прямо зазначено у вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд врахував те, що він вчинив умисний, тяжкий і корисливий злочин, будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість; за місцем відбування попереднього покарання характеризувався позитивно; на обліках у лікаря - психіатра і нарколога не перебуває; заподіяні потерпілому збитки відшкодовані не були.
Крім цього, судом не було встановлено обставин, які б пом'якшували або обтяжували його покарання.
У зв'язку з цим, обираючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням вимог, передбачених ст. 71 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому дійшов правильного висновку про те, що його перевиховання та виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду, в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому цей вирок повинен бути залишеним без змін, а апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -
у х в а л и л а:
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: _____________ _____________ _____________
(Новов С.О.) (Мосьондз І. А.) (Полтавцева Г.А.)
Справа № 11-кп/796/545/2013
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Бурлака О.В.
Доповідач - суддя Новов С.О.