Справа № 2-632\ 2008р.                        

 

 

РІШЕННЯ

 

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

                                      

 

     20  листопада 2008 року Крюківський райсуд м Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Маханькова О.В.

при секретарі Козловій І.В.,

за участю адвокатів  ОСОБА_1., ОСОБА_2.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в приміщенні суду цивільну справу за  позовом   фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4до фізичної особи ОСОБА_5, третьої особи виконком Крюківської  районної ради, управління земельних ресурсів про зобов'язання звільнення частини земельної ділянки, поновлення металевих стовпів, стягнення судових витрат, -

 

                                                   В С Т А Н О В И В:

      Позивачі ОСОБА_3., та ОСОБА_4. звернулися  до Крюківського районного суду з позовною заявою та прохали  суд  ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_5. звільнити частину земельної ділянки, яка їм належить, побудованих позивачем гараж-сарай ,туалет, душ шляхом  знесення за його рахунок та перенесення  за межу на відстані 1 м., зобов'язати ОСОБА_5. поновити металеві стовпи на межі земельних ділянок в кількості 17 шт. та стягнути судові витрати.

     На  обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3., ОСОБА_4. пояснили, що в 2001 році відповідач став власником будинку АДРЕСА_1, після смерті бабусі - ОСОБА_6.        Відповідач побудував гараж-сарай на їх земельній ділянці.

Крім того відповідач повитягував металеві стовпи, які були встановлені на межі між земельними ділянками. На їх неодноразові звернення поновити межі земельної ділянки та знести будівлю відповідач в добровільному порядку відмовився, тому вимушені звернутися до суду.

       В судовому засіданні  позивач ОСОБА_3. та його адвокат ОСОБА_2. підтримав позовні вимоги та пояснив, що дійсно йому та позивачу ОСОБА_4. належить будинок АДРЕСА_2. Після смерті ОСОБА_6, власником будинку АДРЕСА_1став ОСОБА_5. Він побудував на їх земельній ділянці гараж-сарай, повитягував металеві стовпи, не бажає перенести будівлі на відстань 1 метру від межі. Прохав суд задовольнити позов в повному обсязі.

      Позивач ОСОБА_4. дала аналогічні свідчення, прохала суд позов задовольнити в повному обсязі.

        В судовому засіданні  відповідач ОСОБА_5. та його адвокат    пояснив, що після смерті бабусі, ОСОБА_6. в 2000 році ,він одержав спадщину у вигляді  будинку з господарськими будівлями  за  АДРЕСА_1, де  в 2001 р.  фактично  вступив  у володіння  в порядку спадкування, прописаний та проживає до цього часу.

       При житті  його бабусі на земельній ділянці, за згодою сусідів, приблизно в 1997-2000рр. було побудовано сіни, сарай-гараж, вбиральню, душ. Після отримання спадщини  відповідач одержав  технічний паспорт на спадкове майно, де були зазначені дані будівлі. Технічний паспорт був виготовлений в 2001 році. Починаючи з 2006-2007рр. між ним та позивачем склалися  недобросусідські відносини. Неодноразово за місцем його мешкання виїжджали комісії щоб  вирішити спірне питання.  Земельні ділянки не приватизовані, знаходяться в користуванні сторін.

Прохав суд відмовити позивачам  в задоволенні  позовних вимог в зв'язку зі спливом строків позовної давності, тому що минуло майже 8 років з того часу, коли позивачі вважають що порушені їх права.

       Третя особа  - виконком Крюківської районної ради м. Кременчука в судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи без їх участі.

       Третя особа -Управління земельних ресурсів м. Кременчука в судове засідання не з'явилися, направили клопотання  про розгляд справи без їх участі.

       Експерт Щобак О.Г. в судовому засіданні  пояснила, що 10 січня 2008 року за запитом  адвоката ОСОБА_2 . нею проведено обстеження земельної ділянки по вул.АДРЕСА_2. При дослідженні було встановлено ряд порушень межі земельної ділянки, а саме порушення конфігурації та розмірів з боку відповідача.

      Свідок  ОСОБА_7. в судовому засіданні пояснив, що будинок АДРЕСА_1 придбала його тітка. Земельною ділянкою  користувалися без спору. При житті тітки побудували сарай-гараж  на місці  знесеного сараю. Спорів з приводу  користування земельними ділянками не було.

       Свідок ОСОБА_8. в судовому засіданні пояснив, що дійсно за життя ОСОБА_6. були самовільно побудовані дані будівлі. Раніше спору не було. Межі між  земельним ділянками не існувало, тому що були добросусідські відносини. Він добре це пам'ятає, тому що до 2005р. працював  дільничним інспектором.

      Суд, вислухавши  позивачів, відповідача, адвокатів, експерта, свідків, вивчивши  та проаналізувавши надані суду письмові докази, дійшов висновку, що позовні  вимоги  не підлягають задоволенню з наступних підстав:

       Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно  із законом.

       Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       В судовому засіданні  встановлено, що ОСОБА_3., згідно свідоцтва про право власності № 103 від 05.12.1988 року належить 17\20 частини будинку АДРЕСА_2.

       Позивачу ОСОБА_4. згідно свідоцтва № 2 від 09.01.1989р належить на праві власності 3\20 частини будинку АДРЕСА_2.

        За  даними технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_2від 07.01.1989 р. ОСОБА_3. та ОСОБА_4. користуються земельною ділянкою розміром 660 кв.м.

     За даними технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_2 від 07.01.1989 р. ОСОБА_3. та ОСОБА_4. користуються земельною ділянкою загальною площею 727 кв.м., але площа земельної ділянки по відповідній нормі складає 697 кв.м. \а.с. 20\.

      За рішенням Кременчуцької  міської ради від 28 жовтня 1954 року  земельна ділянка  по вул. АДРЕСА_2 складає  697 кв.м.

      Відповідно до рішення Кременчуцької міськради № 863 від 15.08.1997р. ОСОБА_3. передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_2площею 561 кв.м.

      Відповідно до рішення Кременчуцької міської ради  № 863 від  15.08.1997р. ОСОБА_4. передана земельна ділянка площею 99 кв.м.

      Тобто позивачам ОСОБА_3. та  ОСОБА_4 .  передана  у приватну власність земельна ділянка 660 кв.м.

       Відповідно до заключення  спеціаліста  № П-24  від 10.01.2008р.  площа земельної ділянки АДРЕСА_2 згідно  технічної документації складає 690 кв.м., що менше площі згідно технічного паспорту - 797 кв.м. на 37 кв.м.

       Позивачами  земельні ділянки до цього часу  не приватизовані,  державний акт на право  приватної власності не оформлений. Позивачі між собою визначили порядок користування будівлею, відповідно  до часток кожного в АДРЕСА_2. Порядок користування земельної ділянки, її межі між співвласниками не визначалися.

       В судовому засіданні встановлено, що  відповідачу ОСОБА_5. на підставі заповіту  від 10 квітня 1992 року, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 липня 2001 р. належить житловий будинок АДРЕСА_1. Раніше даний будинок належав ОСОБА_6\договір купівлі-продажу від 24.04.1957р\, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

         Відповідно до технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1, виданого КП КМБТІ від 29 травня 2001 р. зазначено, що відповідач користується земельною ділянкою площею 756 кв.м. на якій

знаходяться житловий будинок, сарай, гараж-сарай, вбиральня, літній душ, колодязь, огорожі. Тобто на час складання технічного паспорту на домоволодіння, споруди на які посилаються позивачі, вже були зазначені.         

        Тому посилання позивачів, що відповідачем починаючи з 2004 р. були побудовані гараж-сарай, літній душ не заслуговують на увагу і не сприймаються судом як доказ.

        Згідно заключення судової будівельно - технічної експертизи № П -815  від 29.08.2008р. встановлено, що відповідно до плану земельної ділянки будинку АДРЕСА_1станом  на 1985 рік

загальна площа складає 446 кв.м., а станом на 2008р. загальна площа складає 756 кв.м.

        Судом встановлено, що між  власниками земельних  ділянок 13 та 15 по АДРЕСА_3 на момент переходу права власності  на будівлі, фактичний  розмір земельних ділянок  та їх конфігурація  не визначалася.

        Дані обставини свідчать про факт встановленого і існуючого між співвласниками фактичного користування земельними ділянками впродовж тривалого часу.

        Судом   також прийнято до уваги час переходу права на земельні ділянки від попередніх власників, а саме позивачу ОСОБА_3. за договором купівлі-продажу № 3190 від 10.11.1988р., позивачу ОСОБА_4. за договором дарування від 22.03.1985р № 1453 та  свідоцтва про право власності від 29.04.1986р., відповідачу ОСОБА_5. згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 липня 2001 року.

        Згідно ст. 30 ЗК України, яка діяла на той час, до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою на якій розташовані будівлі та споруди в розмірі та з порядком користування, що був обов'язковим для колишнього власника.

           На момент переходу права власності між позивачами та відповідачем вже існував фактичний порядок користування земельною ділянкою, який повинен бути обов'язковим і для нових власників.

            В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_5. заявлено клопотання про застосування спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давніть встановлюється тривалістю у три роки.

            Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

            В зв'язку з тим, що з часу виникнення спірних відносин пройшло майже 7 років та заявленого клопотання відповідачем ОСОБА_5. про застосування наслідків спливу позовної давності в задоволенні позовних вимог позивачам ОСОБА_3. та ОСОБА_4. слід відмовити.

        Керуючись ст.ст. 4, 10,60, 213 - 215 ЦПК України, ст.ст. 256,257,267 ЦК України,  суд, -

 

                                                    В И РІ Ш И В:

 

       Позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 про зобов'язання звільнити частину земельної ділянки, поновлення металевих стовпців, стягнення судових витрат  - відмовити.

        Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 

      Суддя: 

 

 

Повний текст рішення виготовлений та підписаний  24.11.2008р.