4

Справа № 344/141/13-к

Провадження № 11-кп/779/12/13

Категорія ч.1 ст.296 КК України

Головуючий у І інстанції Попович В.С.

Суддя-доповідач Іванів О.Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Іванів О.Й.,

суддів: Дячука В.М., Гриновецького Б.М.,

з участю: секретаря судового засідання Шандаловича А.І.,

прокурора Шишка Є.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12012090010000172 щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, уродженця АДРЕСА_1, там же зареєстрованого, жителя АДРЕСА_2, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, громадянина України,

обвинуваченого за ч.1 ст.296 КК України, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на вирок Івано-Франківського міського суду від 13 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним за ч.1 ст.296 КК України та призначено покарання - два роки обмеження волі.

Цивільний позов задоволено частково та постановлено стягнути із обвинуваченого ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 - 3677 грн. 50 коп. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди;

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області 470 грн. 40 коп. за проведення експертизи.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну сили залишено без зміни - підписку про невиїзд.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_2 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Як встановив суд , кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

03 вересня 2012 року близько 02 год. 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля першого під'їзду будинку № 32, що по вул. Симоненка в м. Івано-Франківську, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, раптово підбіг до ОСОБА_3 та виражаючись нецензурною лайкою, безпричинно з хуліганських мотивів наніс потерпілому декілька ударів дерев'яною палицею, ногами та руками в область голови та тулуба, спричинивши при цьому потерпілому легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров'я.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений вважає, що призначене йому покарання є надто суворим, оскільки не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та його особі. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував ті пом'якшуючі покарання обставини, на які посилається у вироку. Просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити йому більш м'яке покарання передбачене санкцією ч.1 ст. 296 КК України, у виді штрафу. Також просить цивільний позов про відшкодування моральної немайнової шкоди зменшити, врахувавши його матеріальний стан.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що у вчиненому розкаюється, повністю усвідомив неправомірний характер своїх дій, обіцяє в майбутньому подібного не вчиняти, просить пом'якшити покарання та зменшити відшкодування моральної немайнової шкоди, врахувавши його матеріальний стан. Зазначив, що в даний час працевлаштований і вживатиме заходів до якнайшвидшого відшкодування спричиненої потерпілому шкоди;

- прокурор вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З'ясувавши всі обставини справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, за який він засуджений, а також правильність кваліфікації його дій не оспорюються апелянтом і апеляційному перегляду згідно ст.404 КПК України не підлягають.

Що стосується покликання обвинуваченого в апеляційній скарзі на суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає його обґрунтованим.

Згідно положень ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так суд, призначаючи покарання ОСОБА_2, всупереч вимогам кримінального закону, хоч і навів у вироку ряд обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, але належним чином їх не врахував та невмотивовано призначив обвинуваченому найсуворіший вид покарання, передбачений санкцією вказаної статті, яка є альтернативною.

Відповідно до загальних засад призначення покарання суд, призначаючи один із кількох передбачених у санкції основних видів покарання, зобов'язаний мотивувати у вироку, чому саме даний вид покарання він вважає за доцільне застосувати до винної особи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлених апеляційним судом обставин, ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є особою молодого віку, характеризується виключно з позитивної сторони, визнав себе винним у скоєнні злочину, розкаявся у вчиненому, в даний час працевлаштувався, що свідчить про його готовність відшкодувати спричинену потерпілому шкоду.

З огляду на наведене, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що всі ці обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості злочину і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що в своїй сукупності утворює підставу для висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України, тобто без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов'язків, що відповідатиме суспільній небезпечності вчиненого злочину, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Разом з тим колегія суддів вважає, що вирішуючи питання цивільного позову про відшкодування моральних збитків, суд першої інстанції не в повній мірі врахував матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_2, який проживає окремо від батьків, винаймаючи житло, і на час постановлення вироку не мав постійного місця праці.

Враховуючи при цьому характер вчиненого злочину, тривалість та істотність моральних страждань потерпілого, виходячи з вимог розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що цивільний позов в частині відшкодування потерпілому моральної шкоди слід зменшити, задовольнивши вимоги апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 418, 376,419 КПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 13 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки: - не виїжджати

за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; - періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Зменшити розмір морального відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_3 до 5000 (п'яти тисяч) гривень.

В решті цей вирок залишити без змін.

Головуюча О.Й. Іванів

Судді: В.М. Дячук

Б.М. Гриновецький

Згідно з оригіналом

Суддя О.Й. Іванів